Ухвала суду № 69389614, 13.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

13 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,

Лященко Н.П., Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Будінвест», ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петруняк І.В., про визнання недійсними договорів,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 9 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення судів попередніх судових інстанцій залишено без змін.

12 липня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та статей 369, 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня та 12 жовтня 2011 року, постанову Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року (справа № 6-17цс17), в яких, на його думку, по-іншому застосовані зазначені норми матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх судових інстанцій про те, що позивач відповідно до статті 65 СК України надав свою згоду на укладення його дружиною оспорюваних договорів та в разі необхідності внесення змін та доповнень до них, договори від 22 березня 2012 року про внесення змін до попередніх договорів направлені на реальне настання правових наслідків, зазначених у них, а тому відсутні підстави для визнання цих договорів недійсними.

Натомість у наданій для порівняння ухвалі від 21 вересня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновком апеляційного суду про наявність підстав для визнання договору уступки права вимоги недійсним, оскільки зазначений договір суперечить вимогам статей 60, 65 СК України та порушує права позивача на спільне майно подружжя.

В ухвалі від 12 жовтня 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновком суду першої інстанції про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за інвестиційним договором, оскільки зазначений договір суперечить вимогам статті 65 СК України, оскільки укладений без згоди іншого подружжя.

Отже, порівняння зазначених судових рішень, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року (справа № 6-17цс17) міститься висновок про те, що за змістом статті 369 ЦК України та статті 65 СК України укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Отже й відсутні підстави вважати, що висновок, викладений в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, суперечить висновкам, викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду України.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Будінвест», ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петруняк І.В., про визнання недійсними договорів за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк