Ухвала суду № 69389359, 03.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 року м. Київ К/800/27783/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Єрьоміна А.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі №814/3868/14 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України (Центральна комісія з визнання даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках), Миколаївського обласного військового комісаріату (Регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках) про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати довідку, видану Регіональною комісією на підставі рішення Центральної комісії віл 8 листопада 2014 року такою, що не в повній мірі відповідає діючому законодавству;

затвердити розрахунок заробітної плати (грошового забезпечення), одержаний за роботу (службу) в зоні відчуження за грудень 1987 року в розмірі 6 773,55 крб. та за основним місцем роботи (служби) в розмірі 781,50 крб., разом 7 555,05 крб.;

зобов'язати голову Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках видати довідку встановленого зразка про заробітну плату за грудень 1987 року в розмірі 6 773,55 крб. та за основним місцем роботи (служби) в розмірі 781,50 крб., разом 7 555,05 крб., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2012 року №685 (для призначення і перерахунку пенсії з 07.12.2012 року - дня звернення з письмовою заявою до Регіональної комісії).

Посилався на те, що є інвалідом війни 2 групи (категорія 1) внаслідок захворювання одержаного під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Ніякого перерахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження відповідачами зроблено не було, у зв'язку з чим розмір його пенсії зменшився.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оплата праці у вихідні і святкові дні у подвійному розмірі не може виплачуватися військовослужбовцям, оскільки на них не поширюється законодавство про працю.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що військовозобов'язані в Чорнобильській зоні були прирівняні в оплаті праці до робочих та службовців підприємств, установ, організацій.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач є інвалідом війни 2 групи (категорія 1) внаслідок захворювання одержаного під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. На момент ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи займав посаду начальника ПО військової частини 44316 з посадовим окладом 155 крб., займався роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25 листопада 1987 року по 28 січня 1988 року. За роботу отримав заробіток 932,57 крб.

Оплата праці проводилася за підвищеними посадовими окладами по зонах небезпеки, виходячи з установленого у зоні відчуження 6-годинного робочого дня та 6-денного робочого тижня.

Так, відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Згідно з частиною четвертою статті 15 цього Закону видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 «Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби.

Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. №1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. №12-р) виплата військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, грошового утримання провадилось у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за військове чи спеціальне звання. В разі збереження за основним місцем штатної служби грошового утримання показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними, оскільки виплата особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, грошового утримання провадилось у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за військове чи спеціальне звання. В разі збереження за основним місцем штатної служби грошового утримання показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю.

За позивачем під час відрядження до зони Чорнобильської АЕС було збережено основне місце роботи, тому показник кратності був зменшений на одиницю. Денна (годинна) тарифна ставка розраховувалася з кратності зони відчуження за один день роботи.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: