Ухвала суду № 69389306, 05.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/34081/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_4 про скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, -

в с т а н о в и в:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні Ініціативи») пред'явило позов до відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області (далі - відділ ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області), в якому просило:

- скасувати постанову відділу ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області про відкриття виконавчого провадження від 16 серпня 2010 року ВП № 20862991 в частині накладання арешту на заставлене майно ТОВ «Кредитні Ініціативи», а саме: на квартиру № 18, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Луганської області та належить ОСОБА_5;

- скасувати постанову відділу ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 9 жовтня 2013 року ВП № 39910474 в частині накладання арешту на заставлене майно ТОВ «Кредитні Ініціативи», а саме: на квартиру № 18, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Луганської області та належить ОСОБА_5;

- зобов'язати відділ ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області звільнити заставлене майно з-під арешту.

В обґрунтування позову вказувало на неправомірність постанов відділу ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області щодо відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника з оголошенням заборони на його відчуження, з посиланням на те, що внаслідок укладання відповідних договорів до винесення оскаржуваних постанов відбулася зміна кредитора, внаслідок чого іпотекодержателем заставленого майна, а саме: квартири № 18, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Луганської області та належить ОСОБА_5, виступав ТОВ «Кредитні ініціативи».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову відділу ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області про відкриття виконавчого провадження від 16 серпня 2010 року ВП №20862991 в частині накладення арешту на заставлене майно ТОВ «Кредитні Ініціативи», а саме: на квартиру №18, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Луганської області та належить ОСОБА_5. Скасовано постанову відділу ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 9 жовтня 2013 року ВП № 39910474 в частині накладення арешту на заставлене майно ТОВ «Кредитні Ініціативи», а саме: на квартиру № 18, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Луганської області та належить ОСОБА_5. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

25 травня 2015 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відновлено втрачене провадження по даній адміністративній справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказує на правомірність винесення оскаржуваних постанов відділом ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Справа слухається за відсутності сторін та третьої особи ОСОБА_5, які належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 3 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 1208/0908/45-031. Також 3 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_6 укладений іпотечний договір № 1208/0908/45-031, відповідно до якого на забезпечення основного зобов'язання в іпотеку передана квартира № 18, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Луганської області.

Дане обтяження зареєстроване у Державному реєстрі іпотек приватним нотаріусом, реєстраційний номер 7848884, а також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер №7848645.

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу №15, відповідно до пунктів 2.1, 2.2. якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржником, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.

28 листопада 2012 року між TOB «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до пунктів 2.1, 2.2. якогоклієнт «ФК «Вектор Плюс» відступає фактору (TOB «Кредитні ініціативи») свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації.

Отже, внаслідок укладення вказаних договорів TOB «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 3 вересня 2008 року № 1208/0908/45-031 та іпотекодержателем квартири № 18, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Луганської області та належить ОСОБА_5.

Згідно з витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 17 грудня 2012 року до реєстраційного запису №7848884, внаслідок відступлення прав вилучено іпотекодержателя TOB «Вектор плюс», та додано іпотекодержателя TOB «Кредитні ініціативи».

16 серпня 2010 року відділом ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області винесено постанову ВП № 20862991 про відкриття виконавчого провадження, згідно з якою необхідно стягнути з ФОП ОСОБА_5 на користь «Укркомунбанк» борг в розмірі 569123,18 грн, та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 У постанові вказано, що виконавчий документ для відкриття виконавчого провадження виданий Господарським судом Луганської області на підставі судового наказу № 1/110 від 5 липня 2010 року.

Також 9 жовтня 2013 року відділом ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області винесено постанову ВП № 39910474 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_5П.У постанові вказано, що стягувачем є ОСОБА_4, а виконавчий документ виданий Рубіжанським міським судом Луганської області на підставі виконавчого листа № 2-575 від 12 липня 2013 року.

Вважаючи свої права, як іпотекодержателя вказаної квартири порушеними, ТОВ «Кредитні Ініціативи» звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний адміністративний суд, вказав на неправомірність рішень відділу ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області з посиланням на недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття постанови ВП № 20862991 про відкриття провадження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_5, а також постанови ВП № 39910474 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Зважаючи на те, що ТОВ «Кредитні Ініціативи» не є стороною у виконавчому провадженні з виконання судового наказу, виданого Господарським судом Луганської області, та виконавчого листа, виданого Рубіжанським міським судом Луганської області, то за критеріями визначення юрисдикції позивач правильно звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Проте, перевіривши матеріали справи, суд касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанції щодо часткового задоволення позову, так як судами не перевірені строки звернення позивача до суду, встановлені частиною другою статті 181 КАС України.

Відповідно до частинпершої та другої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Судами встановлено, що 27 березня 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом про скасування постанов відділу ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 серпня 2010 року ВП №20862991 та від 9 жовтня 2013 року ВП № 39910474 відповідно.

Із змісту позовної заяви не вбачається, що позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду, підприємство лише зазначало, що іпотекодержателем квартири № 18, за адресою: АДРЕСА_1 Луганської області ТОВ «Кредитні Ініціативи» стали після укладення відповідного договору факторингу від 28 листопада 2012 року.

Згідно з частиною першою статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи спір поза межами десятиденного строку звернення до суду, суди попередніх інстанції не звернули уваги на приписи частини другої статті 181 КАС України, не перевірили, коли позивачу стало відомо про порушення його прав при винесенні постанов відділом ДВС Рубіжанського МУЮ Луганської області, та передчасно дійшли висновку про часткове задоволення позову.

Отже, з урахуванням відсутності в судових рішеннях мотивації щодо причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд касаційної інстанції, вважає що судами попередніх інстанцій помилково не застосовані наслідки пропуску строку звернення до суду, передбачені частиною першою статті 100 КАС України (чинного на час звернення до суду), або не встановлені підстави для поновлення пропущеного строку.

Відповідно до частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

За правилами статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням порушень вимог статей 99, 100, 181 КАС України, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.