Ухвала суду № 69388153, 26.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року м. Київ К/800/21044/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Шипуліної Т.М., Олендера І.Я., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуІзюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областіна постанову та на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015у справі 2а-9430/12/2070за позовомПриватного підприємства «Золота нива 1»доІзюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Золота нива 1» (далі - ПП «Золота нива 1», платник/позивач) звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ОДПІ, податковий орган/відповідач) від 01.06.2012 №№0000371511; 0000381511; 0000391511; 0000401511; 0000411511; 0000421511; 0000421511.

Після направлення справи Вищим адміністративним судом України на новий розгляд (ухвала від 27.10.2014), постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2015, фактично залишеною постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 (виключено певне судження з мотивувальної частини) позов задоволено в межах заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволені позову.

Від позивача позивач письмових заперечень на вказану касаційну скаргу не надходило, що не є перешкодою для розгляду дану справу по суті.

Заслухавши осіб, які прибули у судове засідання, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період із 08.05.2012 по 10.05.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за наслідком якої 11.05.2012 складено акт №191/1510/33897138 з питань достовірності, своєчасності та повноти нарахування орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2012 рік.

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем занижено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки на 2012 рік на загальну суму 521 544,27 грн., чим допущено порушення вимог пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 31.10.2011 № 1185 (далі - Постанова №1185).

На підставі акту перевірки, 01.06.2012, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000371511; 0000381511; 0000391511; 0000401511; 0000411511; 0000421511; 0000421511, якими платнику було донараховану суму податкового зобов'язання за платежем - оренда за земельні ділянки держаної та комунальної власності у розмірі 25 142,07 грн., де 5028,42 грн. штраф; 44 816,25 грн., де 8963,25 грн. штраф; 25 963,92 грн., де 5192,79 грн. штраф; 41 218,98 грн., де 8243,79 грн. штраф; 12 738,45 грн., де 2547,69 штраф; 13102,92 грн., де 2620,59 штраф, відповідно.

Даний висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивач всупереч норм чинного законодавства та всупереч договорам оренди земельних ділянок, розрахунок розміру орендної плати за землі держаної та комунальної власності за 2012 рік здійснено без врахування змінених показників нормативної грошової оцінки землі, а саме: до показників нормативної грошової оцінки гектара ріллі, проведеної станом на 14 липня 1995 року не застосовано коефіцієнт 1,756.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, з чим погоджується колегія суддів, враховуючи при цьому правову позицію колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постанові від 14.03.2017 (справа №804/16943/13), що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтовані та підлягають скасуванню, з огляду на таке.

З 1 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 2 грудня 2014 року (справа № 21-274а14).

Разом з тим, перевіряючи правильність сплати позивачем податкового зобов'язання за 2012 рік з користування земель сільськогосподарського призначення (угідь) контролюючий орган визначив порушення вимог положень пункту 289.1 статті 289 ПК України та Постанови №1185 в частині не застосування коефіцієнту 1,756 до нормативної грошової оцінки землі.

Так, у відповідності до статті 271 ПК України базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Стаття 289 цього ж Кодексу визначає, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = [І - 10]:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Положеннями Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.1995 (в редакції Постанови №1185; далі - Постанова №213,) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення (далі - земель) провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування і економічної оцінки земель.

В основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.

Для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756.

Відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 13.02.2012 № 1979/22/4-12 «Про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 №1185» результати нормативної грошової оцінки є базою для справляння земельного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначення мінімального розміру орендної плати за земельну частку (пай), державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом.

Після набрання чинності Постанови №1185 у 2012 році при видачі витягів (довідок) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (незалежно від місцерозташування) для справляння земельною податку, орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначення мінімального розміру орендної плати за земельну частку (пай), державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок показники нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 року, перераховуються на коефіцієнт індексації та на коефіцієнт 1,756, крім нормативної грошової оцінки ріллі, при розрахунку якої рентний дохід обчислювався з урахуванням ціни центнера зерна на дату оцінки, пізнішу за 1995 рік.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем в період 2008-2009 років укладались договори оренди земельних ділянок (ріллі) сільськогосподарського призначення держаного резервного фонду, що розташовані на територіях Левківської, Іванчуківської, Чистоводівської, Комарівської сільських рад Ізюмівського району Харківуської області для ведення сільськогосподарського виробництва. Нормативна грошова оцінка даних земель визначена «Техічною документацією з нормативно грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що надаються в оренду ПП «Золота Нива 1» та затверджена відповідними рішеннями сесії Ізюмської районної ради V скликання, які відбулись 04.04.2008, 20.01.2009, 04.11.2008, 04.11.2008, 04.11.2008, 13.08.2010.

Враховуючи вказані обставини та методику нарахування (визначення) відповідного податкового зобов'язання за користування позивачем земель сільськогосподарського призначення (угідь), колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про передчасність міркувань контролюючого органу, визначеного при проведення ревізії, оскільки факторів які б сприяли для необхідності застосування коефіцієнта 1,756 матеріали справи не містять. Зокрема, відповідні договори оренди укладені в 2008-2009 роках, під які була замовлена та виготовлена вказана технічна документація.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді Т.М.Шипуліна І.Я. Олендер