Ухвала суду № 69387867, 04.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 р.Справа № 820/2605/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Ральченка І.М., Присяжнюк О.В.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. по справі № 820/2605/17

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Харківській області

про зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) надати ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,0600 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. по справі № 820/2605/17 позовні вимоги задоволено частково: зобовязано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822) розглянути заяву ОСОБА_3 від 19.03.2017 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,0600 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. по справі № 820/2605/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.03.2017 р. ОСОБА_2 направлено на адресу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Харківській області цінний лист із клопотанням від 19.03.2017 р. та додатками до нього, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0600 га.

ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.04.2017 р. № Г-8603/0/6-9149/0/21-17 позивача було повідомлено, що відповідачем встановлено, що підпис під заявою візуально суттєво відрізняється від підпису позивача у паспорті, вказане може свідчити про відсутність вільного волевиявлення позивача та зазначено, що Головне управління утримується від прийняття будь-яких рішень та залишає за собою право на звернення до правоохоронних органів з цього питання.

Не погодившись з такою відповіддю ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Харківській області, позивач звернулася до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що лист відповідача від 27.04.2017 №Г-8603/0/6-9149/0/21-17 щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція, не містить визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції зазначив, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог фактично сторонами по справі не оскаржувалося, рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається та правова оцінка висновкам суду першої інстанції в цій частині не надається.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Суб'єктам владних повноважень, які передають земельній ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України заборонено вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам зазначеним у Земельному кодексі документів, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Враховуючи положення наведених вище норм права, колегія суддів зазначає, що надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у ст. 118 ЗК України. Рішення, дію або бездіяльність цих органів щодо надання земельних ділянок може бути оскаржено до суду. При цьому, колегія суддів зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем подано до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Харківській області клопотання, в якому заявником вказано орієнтовну площу земельної ділянки та її цільове призначення. Доказів того, що позивачем додані не всі документи, що необхідні для розгляду клопотання матеріали справи не містять та відповідачем цієї обставини не доведено.

В свою чергу, у наданій позиву відповіді Головне управління Держгеокадастру у Харківській області зазначило, що воно утримується від прийняття будь-якого рішення (слід розуміти від прийняття рішення про задоволення клопотання чи про відмову у його задоволенні) виключно на тій підставі, що на думку відповідача, підпис під заявою візуально суттєво відрізняється від підпису позивача у паспорті.

Колегія суддів зазначає, що утримання відповідача від прийняття будь-яких рішень при отриманні ним клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки суперечить вимогам ЗК України, оскільки після отримання клопотання орган, якому надано право щодо надання такого дозволу зобовязаний прийняти одне з двох рішень: або про задоволення клопотання; або про відмову у задоволенні клопотання.

При цьому, посилання відповідача на те, що підпис під заявою візуально суттєво відрізняється від підпису позивача у паспорті є субєктивною думку останнього, оскільки вказаний орган (його посадова особа) не є фахівцем у галузі почеркознавства, і відповідно ним не може даватися офіційний висновок з приводу відповідності чи невідповідності підпису особи, оскільки таким правом наділені виключно відповідні експертні установи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів зазначає, що відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_2 було порушено норми ЗК України, оскільки такі дії відповідача спрямовані на перешкоджання позивачу в реалізації його права отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою або отримати мотивовану відмову у наданні такого дозволу.

Також колегія суддів зазначає, що судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес. В свою чергу, інтересом фізичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти не будь-який інтерес, а правовий, тобто такий, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб фізичних осіб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р., поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_5 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 р. по справі № 21-87а13.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та зобовязав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 19.03.2017 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,0600 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. по справі № 820/2605/17 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. по справі № 820/2605/17 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. по справі № 820/2605/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Харківській області, про зобовязання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.10.2017 року.