Ухвала суду № 69387860, 04.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Ральченка І.М., Присяжнюк О.В.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017р. по справі № 820/2928/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 61502-13 від 23.12.2016 року, прийняте Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017р. по справі № 820/2928/17 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017р. по справі № 820/2928/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у власності позивача з 20.05.2016 р. перебуває транспортний засіб - автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, 2016 р.в., номерний знак - АХ0044ЕМ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Також судом першої інстанції встановлено, що Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області 23.12.2016 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 61502-13, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 16666,67 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення, але рішеннями ГУ ДФС в Харківській області та ДФС України залишено скарги ОСОБА_1 без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого про те, що належний позивачу транспортний засіб у 2016 році є об’єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України. При цьому, такий висновок зроблений відповідачем на підставі розрахунку вартості автомобіля позивача, з якого вбачається, що вартість останнього складає 1469297,70 грн.

Колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі ст. 267 ПК України було введено новий транспортний податок.

Базою оподаткування у відповідності до п. п. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Законом України від 24.12.2015 р. № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон № 909) внесені зміни до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016 р.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Кодексу визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування Податкового кодексу України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Кодексу, така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Органи внутрішніх справ, як зазначено в пп. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 ПК України, зобов’язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 р. № 563 «Про затвердження форми відомостей, необхідних для розрахунку транспортного податку» затверджено форму відомостей, необхідних для розрахунку транспортного податку за місцем реєстрації об’єкта оподаткування (форма Л).

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата була установлена в розмірі 1378 грн. (ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 р. складали 1033500,00 грн.

Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66 у відповідності до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України була затверджена ОСОБА_2 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - ОСОБА_2).

Як зазначено в пункті 1 ОСОБА_2, остання встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об’єктів оподаткування транспортним податком.

Середньоринкова вартість автомобіля, як зазначено в п. 2 ОСОБА_2, розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сер = Цн * (Г /100) * (1 ± (Гк /100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк- коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

В додатку 2 до Порядку вказано, що нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів складає 27 тис. км., а також наводиться таблиця значень коефіцієнта коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням різниці між фактичним та нормативним середньорічним пробігом транспортних засобів.

Відповідно до пункту 12 ОСОБА_2 коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

Згідно з пунктами 4, 13 ОСОБА_2 про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку. Мінекономрозвитку відповідно до цієї ОСОБА_2 розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Підсумовуючи викладене вище, Мінекономіки розраховує та подає ДФС інформацію про автомобілі в період з 10 січня до 1 лютого базового податкового періоду.

В той же час, постанова Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66, якою була затверджена ОСОБА_2, набрала чинність 19.02.2016 р., що унеможливлює виконання приписів пунктів 4, 13 ОСОБА_2 у встановлені в ній строки.

Згідно з пунктами 4, 13 Порядку джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства. Середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Пунктом 14 ОСОБА_2 передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об’єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Згідно з пунктом 14 Порядку Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства.

Однак, згідно з пунктом 13 Порядку середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Відповідач повинен був при розрахунку податкового зобов’язання встановити вартість автомобіля з урахуванням приписів ст. 267.2.1 п. 267.2 статті 267 ПК України (в редакції на момент спірних відносин).

За твердженням відповідача, середньоринкова вартість належного позивачу автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, 2016 р.в., визначена на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем наданий скрін-шот з веб-сайту Мінекономрозвитку.

Разом з тим, з наданого розрахунку не вбачається, що його здійснено з врахуванням всіх показників визначених статтею Податкового кодексу України для віднесення транспортного засобу до об'єкту оподаткування, та час на якій визначена застосована ціна нового автомобіля та відповідно розрахована середньоринкова вартість автомобіля.

Крім того, у відповідному полі «Пробіг, км» - зазначено "27000 км.", в той час як судом першої інстанції правомірно встановлено, що податковим органом інформація щодо пробігу авто належного позивачу не встановлювалась, що унеможливлює проведення розрахуноку середньоринкової вартості належного позивачу транспортного засобу. Крім того, законодавством не передбачено право податкового органу в разі відсутності даних про фактичний пробіг визначати його самостійно, чи як середньо нормативний, чи як відсутній, чи в інший спосіб. Відповідні положення в законі та ОСОБА_2 та Порядку відсутні що автоматично спричинило при визначенні коефіцієнту Гк в формулі розрахунку максимального значення, яке призводе до визначення вищої ціни.

Таким чином, відповідачем не надано до суду належного доказу в підтвердження правильного визначення вартості транспортного засобу у визначений законодавством спосіб.

Отже, з врахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду достатніх та допустимих доказів того, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем було враховано всіх істотних обставин, за яких слід вважати, що належний позивачу транспортний засіб є об'єктом оподаткування, а тому він не зобов'язаний сплачувати транспортний податок.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017р. по справі № 820/2928/17 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017р. по справі № 820/2928/17 – залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017р. по справі № 820/2928/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, про скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.10.2017 року.