Ухвала суду № 69387636, 03.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2789/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Семенюка Г.В.

- ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, третя особа Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про стягнення коштів, зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, третя особа Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про стягнення коштів у сумі 41 889,25 грн., зобовязання вчинити певні дії.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

В період з 01 квітня 2008 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах в УМВС України в Миколаївській області.

В зазначений період ОСОБА_2 отримав в якості індексації грошового забезпечення 11 670,69 гривень.

06 листопада 2015 року ОСОБА_2 звільнився зі служби в органах внутрішніх справ.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про Національну поліцію, відповідно до п.5 Розділ XI Прикінцевих та перехідних положень визнано таким, що втратив чинність Закону України Про міліцію.

16 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України видано постанову №730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, відповідно до якої, УМВС України в Миколаївській області та його підрозділи ліквідуються як юридична особа.

30 жовтня 2015 року Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №1323 Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Миколаївській області, відповідно до п.3 встановлено двомісячний строк з дати публікації оголошення про ліквідацію для заяви кредиторам претензій до нього, які подаються в письмовій формі з наданням документів, що їх підтверджують.

06 листопада 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи УМВС України в Миколаївській області (код 08592253).

09 листопада 2015 року у газеті Рідне Прибужжя, а також на офіційному сайті МВС України оприлюднено оголошення про те, ще вимоги кредиторів приймаються протягом двох місяців з дня публікування оголошення.

Протягом 10 листопада 2015 року - 10 січня 2016 року ОСОБА_2 з вимогами про виплату йому заборгованості з заробітної плати, в частині індексації за період з 01 квітня 2008 року по 07 листопада 2015 року на суму 41 889,25 гривень не звертався.

10 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ліквідаційної комісії з претензією щодо виплати йому заборгованості з грошового утримання в частині не нарахованої індексації.

11 квітня 2016 року ліквідаційною комісією УМВС України відмовлено ОСОБА_2 у визнанні його кредиторських вимог.

06 липня 2016 року ОСОБА_2 повторно звернувся до ліквідаційної комісії з претензією щодо заборгованості зі індексації.

29 липня 2016 року ліквідаційною комісією УМВС України відмовлено ОСОБА_2 у визнанні його кредиторських вимог.

Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач у місячний строк не оскаржив повідомлення ліквідаційної комісії про невизнання його кредиторських вимог, необхідно дійти висновку, що відповідно до вимог ч.5 ст.112 ЦК України вони вважаються погашеними, таким чином у задоволенні позову слід відмовити.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Закон України «Про Національну поліцію», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Цивільного кодексу України.

В апеляційної скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно з нормами статей 1, 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п. п. 2.2.7 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5.

З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).

Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9рп/2013 визначено, що положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

З урахуванням викладених норм законодавства колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що строки звернення до суду, визначені ст.99 КАС України, на позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2008 року по 07 листопада 2015 року, не розповсюджуються.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що не погоджуючись з вищевказаною відмовою позивач 08 серпня 2016 року звернувся до Ленінського районного суду м.Миколаєва з адміністративним позовом про стягнення суми індексації по грошовому забезпеченню з ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 17 жовтня 2016 року в справі №489/3915/16-ц позов було задоволено, стягнуто з УМВС України в Миколаївській області на користь позивача індексацію грошового забезпечення в сумі 41 889,25 грн.

14 грудня 2016 року рішенням Апеляційного суду Миколаївської області скасовано рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 17 жовтня 2016 року, провадження у справі закрито у звязку з порушенням правил підсудності.

22 грудня 2016 року позивач знову звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з тим же адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, третя особа Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про стягнення коштів, зобовязання вчинити певні дії.

Таким чином, на думку колегії суддів, звертаючись до ліквідаційної комісії зі скаргою 06 липня 2016 року вих. №50 /а.с.23/ позивачем не було пропущено місячний строк звернення до суду з позовом передбачений ч.5 ст.112 Цивільного кодексу України, оскільки відповідь ліквідаційної комісії про відмову у визнанні його вимог датована 29 липня 2016 року за №Д-84/05/28-2016, а до Ленінського районного суду м.Миколаєва він звернувся 08 серпня 2016 року.

Відповідно до ч.5 ст.112 ЦК України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

При цьому дослідивши зміст вказаної скарги від 06 липня 2016 року вих. №50 /а.с.23/, колегією суддів встановлено, що позивач у даній скарзі просив розглянути питання щодо нарахування та виплати йому індексації грошового доходу за період з 01 липня 2015 року по 06 листопада 2015 рік, включно, таким чином питання щодо нарахування та виплати йому індексації грошового доходу у період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2015 року в скарзі не порушувалося.

З урахуванням того, що УМВС України в Миколаївській області перебуває в процесі ліквідації з 06 листопада 2015 року, а за таких обставин існують певні особливості щодо розгляду претензій до юридичної особи, яка ліквідується, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не оскаржив у наданий законодавством місячний строк повідомлення ліквідаційної комісії про невизнання його кредиторських вимог у період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2015 року, оскільки він з даною скаргою зовсім не звертався, таким чином відповідно до вимог ч.5 ст.112 ЦК України вони вважаються погашеними.

Окрім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволені виплати індексації на грошове утримання за період з 01 липня 2015 року по 06 листопада 2015 року виходячи з наступного.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни у ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та доповнено її ч. 6 такого змісту: проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У п. 14 Прикінцевих положень наведеного вище Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» доручено Кабінету Міністрів України за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат.

Відповідно до п. 9 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік.

Проте Кабінетом Міністрів України рішення про порядок проведення індексації заробітної плати та особливого порядку проведення індексації грошових доходів населення на 2015 рік не приймалося, в наслідок чого грошові кошти на виплату індексації заробітної плати не виділялись.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Кабінетом Міністрів України було видано постанову з цього приводу лише 09 грудня 2015 року №103 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». При цьому, порядок індексації для атестованих працівників органів внутрішніх справ, зазначена постанова КМУ не визначила.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що протягом січня-червня 2015 року величина приросту індексів споживчих цін не перевищувала поріг інфляції, а тому у відповідності до абз.2 п.1-1 Порядку №1078, вона не повинна бути врахована.

З урахуванням вищевикладених обставин справи та норм діючого законодавства висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволені виплати індексації на грошове утримання за період з 01 липня 2015 року по 06 листопада 2015 року є правильним.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, третя особа Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про стягнення коштів, зобовязання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Суддя доповідач: Потапчук В.О.

Суддя: Шеметенко Л.П.

Суддя: Семенюк Г.В.