Ухвала суду № 69387533, 12.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Димерлія О.О., Коваля М.П.,

за участю секретаря судового засідання – Тутової Л.С.

представника апелянта – ОСОБА_1

представника позивачів – ОСОБА_2

представника відповідачів – ОСОБА_3

представника 3-ї особи – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року по справі

за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, юридичного департаменту Одеської міської ради, Державного реєстратора Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області – ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_5, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання протиправними дій державного реєстратора прав, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності;

за адміністративним позовом ОСОБА_8 до Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи: ОСОБА_5, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Юридичний департамент Одеської міської ради про визнання протиправними дій державного реєстратора прав, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2016 року ОСОБА_6 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Юридичного департаменту Одеської міської ради, Державного реєстратора Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області – ОСОБА_7 треті особи: ОСОБА_5, Київська районна адміністрація Одеської міської ради (т. 1 а.с. 4-9), який в подальшому уточнила (т. 1 а.с. 162-169, т. 3 а.с. 14-21) в якому просила суд:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області – ОСОБА_7 щодо прийняття рішення (індексний номер:29485005) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 29 квітня 2016 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, буд 8;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області – ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:29485005 від 29 квітня 2016 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, буд 8.

27 вересня 2016 року ОСОБА_8 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи: ОСОБА_5, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Юридичний департамент Одеської міської ради (т. 2 а.с. 5-9), який в подальшому уточнив (т. 2 а.с. 105-111), та в якому просив суд:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області – ОСОБА_7 щодо прийняття рішення (індексний номер:29485005) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 29 квітня 2016 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, буд 8;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області – ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:29485005 від 29 квітня 2016 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, буд 8.

Ухвалою від 15 грудня 2016 року Одеського окружного адміністративного суду (т. 3 а.с. 22, 49-50) адміністративний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_8 об’єднані в одне провадження, з присвоєнням об’єднаній справі номера 815/4618/16.

Ухвалою від 21 лютого 2017 року, Одеський окружний адміністративний суд задовольнив заяву ОСОБА_6 та залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_6 в частині позовних вимог, заявлених до Державного реєстратора Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області – ОСОБА_7 (т. 3 а.с. 161, 170-171)

Постановою від 06 березня 2017 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (т. 3 а.с. 175-188):

- визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29485005, від 29.04.2016 року про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, буд.8.

- в решті позовів відмовив.

Не погоджуючись з постановою суду, третя особа – ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу (т. 3 а.с. 206-218), в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративних позовів в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, не повно з’ясував обставини, які мають значення для справи.

Зокрема апелянт зазначає про здійснення самочинного будівництва позивачем – ОСОБА_6, на що суд першої інстанції не звернув уваги та не дослідив це питання.

Зазначає апелянт і про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку письмового провадження, не зважаючи на його клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням, чим позбавив апелянта права на захист та надання пояснень по суті спору. Не дослідив суд першої інстанції і питання виконання судового рішення про знесення апелянтом самочинного будівництва, оскільки на час розгляду справи це рішення є невиконаним, та в Київському районному суді м. Одеси розглядається заява Київської районної адміністрації про поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до примусового виконання.

Зауважує апелянт і про те, що суд першої інстанції не дослідив технічні паспорти всіх співвласників та не встановив в результаті чиїх дій відбулось збільшення площі, оскільки технічні паспорти виготовлені у різні часи та містять інформацію, які відрізняється одна від одної, що свідчить про існування спору про право. За таких обставин, з посиланням на судові рішення ВСУ від 14.06.2016 року у справі № 21-41а16, апелянт вважає, що спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства. За цих підстав апелянт вважає протиправною відмову суду першої інстанції у закритті провадження у справі.

Щодо дій державного реєстратора, то апелянт зазначає про дотримання державним реєстратором вимог п. 1 ч. 1 ст. 2, п.п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 4, ч. 5 ст. 12, ч. 2 та ч. 4 ст. 13, п.п. 1 ч. 1 ст. 17, ч.ч. 2, 3 ст. 18, ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 26, п. 27, п. 29, п. 38 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ № 1141 від 26.10.2011 року, п. 2.3, п. 2.5 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом міністерства юстиції України № 3502/5 від 12.12.2011 року.

Зазначає також апелянт і про відсутність у справі належного відповідача – державного реєстратора, та помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності правонаступництва у Юридичного департаменту Одеської міської ради, оскільки управління державної реєстрації, як структурний підрозділ Юридичного департаменту Одеської міської ради, є новоствореним суб’єктом владних повноважень. За цих підстав апелянт вважає протиправною відмову суду першої інстанції у закритті провадження у справі у зв’язку з припиненням юридичної особи та відсутності її правонаступника.

Порушенням норм процесуального права апелянт вважає те, що суд першої інстанції не встановив наявність порушеного у позивачів права оскарженими діями та оскарженим рішенням саме у сфері публічно-правових відносин між позивачами та відповідачами при здійсненні ними владних управлінських функцій, оскільки оскаржений акт має стосуватись прав саме позивачів, про що зазначено в правовій позиції ВСУ викладеній у постанові цього суду від 28.02.2017 року по справі № 21-3829а16.

ОСОБА_6 надала письмові заперечення на апеляційну скаргу (т. 3 а.с. 235-242), в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову – без змін.

Юридичний департамент Одеської міської ради надав клопотання про апеляційний розгляд справи за відсутності представника (т. 3 а.с. 233)

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення адміністративних позовів, суд першої інстанції встановив, що позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_8 та третя особа ОСОБА_5, є співвласниками об’єкту нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 8.

На підставі договору дарування частини домоволодіння від 19.03.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 1400, гр. ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_5 2/6 частини домоволодіння з господарчими спорудами під № 8, що знаходиться в м. Одесі по вул. Львівській, взагалі складеного з: А, Б – двох житлових кам’яних будинків житловою площею 131,8 кв.м., В, Д, Е, Ж, Л, Л1, Н, Х, Я1 – сараї, К, С – уборна, О – веранда, Л2 – садовий дім, І, ІУ, У, УІ – мостіння, Ш – шахта, № 1-8, 10, 11 – огорожа, розташованого на земельній ділянці розміром 1813 кв.м.

Також суд першої інстанції встановив, що на підставі заяви ОСОБА_5, прийнятої 27.04.2016 року за реєстраційним № 16684896, технічного паспорту (інвентаризаційна справа № 136/16), виготовленого 25.04.2016 року ТОВ «Одеське бюро технічної інвентаризації» для ОСОБА_5, та договору дарування від 19.03.2002 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 прийнято рішення № 29485005 від 29.04.2016 року про реєстрацію права власності на 2/6 домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, буд.8, за ОСОБА_5

Суд першої інстанції встановив також і те, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15.11.2013 року у справі № 1512/2-830/11 за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_5, треті особи: Одеська міська рада, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про приведення об’єкту у первісний стан, та позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Одеська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» про встановлення порядку користування земельною ділянкою, позовні вимоги Київської районної адміністрації Одеської міської ради задоволені: зобов’язано ОСОБА_5 власними силами і за рахунок власних коштів привести у попередній стан триповерховий житловий будинок за адресою м. Одеса, вул. Львівська, 8, який складає 2/6 частини та належить йому на праві власності, загальною площею 248,50 кв.м., відповідно до технічного паспорту КП «ОМБТІ та РОН» № 29958795 від 11.09.2008 року шляхом здійснення відповідної перебудови.

Також рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15.11.2013 року у справі № 1512/2-830/11 позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, Одеська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволені частково: встановлений наступний порядок користування земельною ділянкою загальною площею 868,5 кв.м., розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 8 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6:

- виділено ОСОБА_6 у користування земельну ділянку площею 319,1 кв.м., зображену в додатку №2 до висновку №379 судової будівельно-технічної експертизи ТОВ “Інюг- Експертиза” від 30.11.2012 року, який є невід'ємною частиною даного рішення;

- виділено ОСОБА_5 у користування земельну ділянку площею 549,4 кв.м., зображену в додатку №2 до висновку №379 судової будівельно-технічної експертизи ТОВ “Інюг-Експертиза” від 30.11.2012 року, який є невід'ємною частиною даного рішення;

- проїзд до належної ОСОБА_6 частини будинку площею 153 кв.м. виділити у загальне користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

В решті позовних вимог рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15.11.2013 року у справі № 1512/2-830/11 - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.12.2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року, рішення Київського районного суду міста Одеси від 15.11.2013 року у справі № 1512/2-830/11 в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою скасоване і в цій частині ухвалене нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 8 відповідно до фактичних меж задоволено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.12.2014 року встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 863,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 8 відповідно до фактичних меж згідно додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи ТОВ “Інюг-Експертиза” № 379 від 30.11.2012 р., який є невід'ємною частиною даного рішення, а саме:

- залишено ОСОБА_6 у користування земельну ділянку площею 421,1 кв.м., яка починається від правого кута розділового паркану зі сторони вул. Львівська буд. 8 уздовж правої бічної межі земельної ділянки до перетину з парканом задньої межі довж.55,70 м, (від т. « 4» до т « 3») далі поворот наліво, вздовж паркану задньої межі довж. 16,89 м. (від т. « 3» до т. « 9»), далі поворот наліво по внутрішній стіні будов ОСОБА_6М: сараїв «Ж», «Б», прибудов літ. «а 10», «а 3» житловий « 2-2» довж. 16,53 кв.м. (від т. « 9» до т. « 8»), далі поворот наліво по між квартирних перегородках прим. 2 -2,2-3,2-4 ,2 -5. суміжних з прим. 3-4, 3-3, 3-2, 3-4, до перетину з зовнішньої боковою стіною літ. «А» довж. 13,04м. (від т. « 8» до т. « 7»), далі поворот направо, по зовнішній стіні новобудови дов. 7,93м.(від т. « 7» до т. « 6») і далі по лінії продовження, уздовж розділового забору, суміжного з ділянкою ОСОБА_5 до перетину з вуличним розділовим парканом довж. 31,4 м. (від т. « 6» до т. « 5»);

- залишено ОСОБА_5 земельну ділянку площею 447,4кв.м., яка починається від межі розділового паркану зі сторони вулиці Львівська по прямій лінії довж.21,82 м. уздовж розділового забору з суміжним землекористувачем ОСОБА_8 до перетину з зовнішньою стіною прибудови (від т. « 10» до т. « 11»), далі поворот направо по зовнішній фасадній стіні прибудови ОСОБА_8 довж. 5,79 м. (від т. «11» до т. « 12»), далі поворот наліво по зовнішній правій бічній стіні прибудови довж.14,63 м. (від т. « 12» до т. « 13»), далі поворот наліво по внутрішній стіні прим. « 3- 3», « 3-4», суміжних з прім. « 7-4», довж. 5,53 м. (від т. « 13» до т. « 14») далі поворот направо, по між квартирній стіни прим. « 3-4» суміжного з прим. « 1- 3» довж. 2.26 м (від т. « 14» до т. « 15»), далі поворот направо, по між квартирним перегородкам прим. 3-4, 3-3, 3-2, новобудови до перетину з зовнішньої стіною житлового будинку довж. 13,34 м. (від т. «5» до т. « 7»), далі поворот направо по зовнішній стіні новобудови довж. 7,93 м (від т. « 7» до т. « 6»), і далі по лінії розділового паркану ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_6 до перетину з вуличним розділовим парканом довжиною 31,4 м (від т. « 6» до т. « 5»), далі від т. 5 до т.10 вздовж вулиці Львівської.

В іншій частині рішення Київського районного суду міста Одеси від 15.11.2013 року у справі № 1512/2-830/11 залишено без змін.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції зазначив, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 та Цивільним кодексом України, в редакціях, які діяли на момент прийняття оскарженого рішення від 29.04.2016 року.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до матеріалів справи (а.с.134) на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29485005, від 29.04.2016 року, за ОСОБА_5 зареєстровано 2/6 спільної частки об’єкта нерухомого майна – домоволодіння житловою площею 259,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, будинок 8.

Розмір такої житлової площі вказаної частки нерухомості також зазначений в технічному паспорті ОСОБА_5, виготовленому 25.04.2016 року ТОВ «Одеське БТІ».

Проте, згідно договору дарування № 1400 від 19.03.2002 року, на підставі якого ОСОБА_5 набув у власність 2/6 частини домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, будинок 8, розмір житлової площі двох житлових об’єктів під літерами «А», «Б» становить 131,8 кв.м., що є на 127,5 кв.м. меншим, ніж зазначено у техпаспорті від 25.04.2016 року та, відповідно, було зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_5

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.3 а.с.134) та технічного паспорту ОСОБА_5 від 25.04.2016 року (т.3 а.с. 71-79), об’єкт нерухомого майна, зареєстрований за ОСОБА_5 складається з:

- житловий будинок – «А» (житлова площа 250,1 кв.м.);

- житловий будинок – «Б» (житлова площа 9,2 кв.м.);

- сарай: «В», «Д», «Е», «Ж», «Л», «Л1», «М»;

- літня кухня – «З»;

- вбиральня: «К», «С», «Ш»;

- душ – «Т2;

- сарай: «У», «Х», «Х1», «Я1»;

- навіс «Ф»;

- садова будівля «Л2»;

- огорожа: « 1» - « 4»;

- огорожа: « 6» - « 8»;

- огорожа: « 10», « 12» - « 15»;

- вимощення: «IV» – «VI»;

- колодязь – «ІІІ»;

- гараж-котельня – «Є»;

- будівля охорони – «Є1»;

- сауна – «Ю»;

- басейн – «Ю1».

Таким чином, з витребуваних судом матеріалів реєстраційної справи, зокрема: технічного паспорту ОСОБА_5 від 25.04.2016 року та договору дарування № 1400 від 19.03.2002 року, суд першої інстанції встановив, що сарай під літерою «М», вбиральня під літерою «Ш», гараж-котельня під літерою «Є», будівля охорони під літерою «Є1», сауна під літерою «Ю»; басейн під літерою «Ю1» - є самовільно збудованими ОСОБА_5 будівлями, оскільки договором дарування від 19.03.2002 року не передбачені.

Також суд першої інстанції зазначив, що відповідно до рішення Київського районного суду міста Одеси від 15.11.2013 року у справі № 1512/2-830/11, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду в Одеській області від 17.12.2014 року в частині зобов’язання ОСОБА_5 власними силами і за рахунок власних коштів привести у попередній стан триповерховий житловий будинок за адресою м. Одеса, вул. Львівська, 8, який складає 2/6 частини та належить йому на праві власності, загальною площею 248,50 кв.м., відповідно до технічного паспорту КП “ОМБТІ та РОН” № 29958795 від 11.09.2008 року шляхом здійснення відповідної перебудови. Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що Київською районною адміністрацією була проведена перевірка, в результаті якої встановлено, що ОСОБА_5 самовільно без затвердженої у встановленому порядку проектної документації проводяться будівельні роботи по реконструкції частини будинку №8 по вул. Львівській у м. Одесі зі збільшенням площі забудови та облаштуванням прибудови, що підтверджено актом від 03.08.2009 року.

З посиланням на припис ч. 1 ст. 72 КАС України, суд першої інстанції зазначив, що не підлягає доказуванню факт здійснення самочинного будівництва ОСОБА_5 за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 8, оскільки цей факт встановлений рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15.11.2013 року у справі № 1512/2-830/11, яке набрало законної сили 17.12.2014 року в частині, що залишена без змін, та рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.12.2014 року.

Таким чином, отримавши від ОСОБА_5 технічний паспорт від 25.04.2016 року та договір дарування № 1400 від 19.03.2002 року, у яких містяться вищевказані розбіжності, а також за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, суд першої інстанції дійшов висновку, що у державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 не було підстав для прийняття рішення (індексний номер рішення: 29485005) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.04.2016 року про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 2/6 домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, буд.8.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 26.08.2016 року №66700880:

- в розділі Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, будинок 8 міститься:

- запис про накладений арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 14007995, дата державної реєстрації: 22.06.2010 року, підстава виникнення обтяження: постанова, серія та номер: АА №16827, виданий 21.06.2010 року, видавник: Другий Київський ВДВС Одеського МУЮ;

- запис про накладений арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 14007967, дата державної реєстрації: 08.06.2010 року, підстава виникнення обтяження: ухвала по справі №2-2101/2010 р. від 28.04.2010 року, видавник: Київський районний суд міста Одеси;

- в розділі Відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, будинок 8, міститься запис про накладений арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9908743, зареєстровано: 08.06.2010 року, підстава обтяження: ухвала по справі №2-2101/2010 р. від 28.04.2010 року Київського районного суду міста Одеси;

- в розділі Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, будинок 8, номер запису про право власності: 14388147, підставою виникнення права власності визначено технічний паспорт, б/н, виданий 25.04.2016 року, видавник ПП «Одеське БТІ».

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29485005, від 29.04.2016 року про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, буд.8 – є протиправним, оскільки воно прийнято за наявності вищевказаних зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, що суперечить приписам п.6 ч.1, ч.2 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якого наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Крім цього, суд першої інстанції зауважив, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.11.2013 року по справі № 1512/2/830/11, в частині, що залишена без змін рішенням Апеляційного суду Одеської області від 17.12.2014 року, встановлений факт самочинної реконструкції ОСОБА_5 об’єкта нерухомого майна та зобов’язано привести цей об’єкт у попередній стан відповідно до технічного паспорту КП «ОМБТІ та РОН» № 29958795 від 11.09.2008 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржене рішення суперечить самій суті державної реєстрації прав, наведеній у ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки державна реєстрація прав на підставі цього рішення від 29.04.2016 року суперечить судовому рішенню, яке набрало законної сили, та створює умови для ухилення від його виконання.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29485005, від 29.04.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд першої інстанції відхилив, як необґрунтовані заперечення ОСОБА_5, які ґрунтуються на тому, що державний реєстратор ОСОБА_7 припинив свою діяльність, а у Головного територіального управління юстиції в Одеській області відсутні повноваження у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки на території м. Одеси суб’єктом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було визначено юридичний департамент Одеської міської ради та створено новий структурний підрозділ юридичного департаменту Одеської міської ради, а саме: управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, який спірного рішення не приймав та не порушував прав позивача.

Стосовно інших позовних вимог – визнання протиправними дій державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 щодо прийняття рішення (індексний номер рішення: 29485005) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.04.2016 року про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, буд.8, - суд першої інстанції зазначив, що визнання протиправним та скасування вищевказаного рішення суб’єкта владних повноважень охоплює в тому числі й дії відповідача, пов’язані з прийняттям цього рішення. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що заявляючи такі вимоги, позивачі неправильно обрали спосіб захисту порушеного права, і у задоволенні такої вимоги належить відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з’явились у судове засідання, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Предметом спору в цій справі є реєстраційні дії із державної реєстрації за апелянтом права приватної власності на житловий будинок та господарські споруди, а саме:

- дії державного реєстратора Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області – ОСОБА_7 щодо прийняття рішення (індексний номер:29485005) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 29 квітня 2016 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, буд 8;

- рішення державного реєстратора Управління Державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області – ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:29485005 від 29 квітня 2016 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, буд 8.

Цей спір сторони та суд першої інстанції визнали таким, що належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалося між його суб’єктами, такий висновок не можна визнати правильним.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 44. Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року, в редакції чинній на час вчинення оскарженої реєстраційної дії, для державної реєстрації права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об’єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки) подається:

1) документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта;

3) технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна;

4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності та у результаті проведення реконструкції змінився розмір часток у такому праві);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Державна реєстрація права власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об’єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки) проводиться виключно у разі зміни відомостей про суб’єктів речових прав. У разі зміни відомостей про об’єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Відповідно до матеріалів справи (т. 3 а.с. 69-70) право власності апелянта – ОСОБА_5 на 2/6 частини домоволодіння з господарськими спорудами № 8 по вул. Львівській у м. Одеси, яке виникло на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 19.03.2002 року, зареєстроване в КП «ОМБТІтаРОН» 26.03.2002 року.

Оскаржені реєстраційна на дія та вчинений державним реєстратором запис стосуються не реєстрації права власності, а лише зміни відомостей про об’єкт нерухомого майна – житлового будинку та господарських споруд.

Відповідно до частин першої-третьої, п’ятої статті 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Також апеляційний суд зазначає, що наявність реєстрації обтяжень нерухомого майна (арешт – запис № про обтяження № 14007915) (т. 3 а.с. 134-136), яке належить апелянту, на час вчинення оскарженої реєстраційної дії щодо зміни відомостей про об’єкт нерухомого майна, не впливає на статус самого права власності відносно частки майна яка обтяжена забороною на відчуження, оскільки така реєстраційна дія не є реєстрацією права власності.

Як правильно встановив суд першої інстанції відносно використання земельної ділянки, на якій розташовані 2/6 частині нерухомого майна, яке належить апелянту на праві власності, виник спір, сторонами в якому є позивач ОСОБА_6СМ. та апелянт у цій справі ОСОБА_5 Також між Київською районною адміністрацією Одеської міської ради та апелянтом у цій справі ОСОБА_5 виник спір щодо знесення самочинно збудованого (реконструйованого) нерухомого майна за адресою м. Одеса, вул. Львівська, 8.

Відповідно до матеріалів справи, зазначені спори розглянуті Київським районним судом м. Одеси 15.11.2013 року у цивільній справі № 1512/2-830/11, з урахуванням рішення апеляційного суду Одеської області від 17.12.2014 року, що також правильно встановив суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб’єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб’єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Отже, обов’язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Ні адміністративні позови, ні уточнення адміністративних позовів, ні заперечення на апеляційну скаргу не містять ні посилань, ні доказів виникнення саме між позивачами та відповідачами публічно-правових відносин під час здійснення відповідачами своїх владних управлінських функцій, внаслідок чого виникла необхідність судового захисту прав, свобод та інтересів позивачів, саме у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідачів, які суб'єктів владних повноважень, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства

Натомість апеляційний суд зазначає, що відповідно до адміністративного позову ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 4-9), та уточнених позовів (т. 1 а.с. 162-169, т. 3 а.с. 14-21), відповідно до позову ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 5-9) та уточненого позову (т. 2 а.с. 105-11), заявлені позивачами вимоги спрямовані на захист своїх цивільних прав, як землекористувачів та співвласників об’єкту нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Одеси, вул. Львівська 8, з метою належного виконання судових рішень у цивільній справі.

Крім того, до апеляційного суду апелянт надав копію зареєстрованої 05.04.2017 року Декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку без змін зовнішніх парламентів з виділенням в одиницю частини домоволодіння, за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 8; копію зареєстрованої 14.04.2017 року Декларації про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності.

Встановлені апеляційним судом обставин надають підстави вважати, що оскарженій реєстраційній дії передує спір між позивачами та апелянтом – третьою особою у справі, про право цивільне, зокрема, про право на конкретну будівлю на земельній ділянці, право власності на яку (будівлю, нерухоме майно) може бути визнане судом, якщо це не порушуватиме прав інших осіб.

Постанова суду першої інстанції, яка оскаржена третьою особою у справі, ухвалена щодо реєстраційної дії, здійсненої на основі певних фактів, стосовно яких існує спір про право цивільне, в межах якого (за наявності для цього підстав) можуть бути розв’язані й питання, пов’язані з реєстрацією як права власності на нерухоме майно так і з реєстрацією змін відомостей про об’єкт нерухомого майна, оскільки судовими рішеннями прийнятими за правилами цивільного судочинства, на які послались позивачі та суд першої інстанції, не вирішувався спір про визнання права власності на самочинно реконструйоване майно третьої особи в цій справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому рішення про закриття справи не обмежує сторони у реалізації захисту свого речового права в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив помилкове застосування норм процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена частково оскаржена постанова – скасована, а провадження у справі закрито.

Понесені апелянтом судові витрати відшкодуванню не підлягають внаслідок часткового задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 2, 11, 17, 94, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року скасувати, провадження у справі № 815/4618/16 - закрити.

Роз’яснити позивачам їх право на звернення до суду з цими ж вимогами в порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Димерлій

суддя М.П.Коваль