Рішення № 6938751, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/46701.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сервіс»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Оста-Київ»

простягнення 149 983, 36 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Бучацький Ю.О. –представник за довіреністю від 07.09.2009 року; Від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оста-Київ»про стягнення суми заборгованості у розмірі 149 983, 36 грн. за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 29/01 від 29.12.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за замовленням відповідача по договору-заявці № 29/1202 та договору-заявці № 29/02-09 здійснило перевезення вантажу. Відповідач за надані послуги оплату не здійснив, тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по оплаті вартості перевезення з урахуванням понаднормативного простою завантаження вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.10.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 17.09.2009 року та надав усні пояснення.

Крім того, позивач разом з позовом подав заяву про забезпечення, в якій просить суд накласти арешт на кошти відповідача в межах заявленої до стягнення суми заборгованості.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалось в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене.

За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову судом відхилена.

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2009 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 17.09.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 року відкладено розгляд справи до 19.10.2009 року у зв’язку із неявкою представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 року розгляд справи відкладено до 03.11.2009 року.

У судовому засіданні 03.11.2009 року представник позивача подав уточнення до позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача за договором-заявкою № 29/1202 5000, 00 євро за перевезення вантажу, 1200, 00 євро штрафу за понаднормативний простій та 8206, 00 грн. пені за період з 29.01.2009 року по 02.09.2009 року, що разом з урахуванням курсової різниці євро-гривня станом на 03.11.2009 року (1 євро = 11, 9441 грн.) становить 82259, 42 грн. Також, за договором-заявкою № 29/02-09 позивач просить суд стягнути з відповідача 5000, 00 євро за перевезення вантажу, 1400, 00 євро штрафу за понаднормативний простій та 6 748, 76 грн. пені за період з 24.02.2009 року по 03.11.2009 року, що разом з урахуванням курсової різниці євро-гривня станом на 03.11.2009 року (1 євро = 11, 9441 грн.) становить 83 191, 00 грн.

Відповідно до 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи зазначене, уточнення позовних вимог прийняті судом до розгляду.

У судове засідання 03.11.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2009 року розгляд справи відкладено до 17.11.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2009 року подав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 045835 від 17.11.2009 року, згідно з яким місцезнаходженням юридичної особи –Товариства з обмеженою відповідальністю «Оста-Київ»є: 01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 24, кв. 21.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Представник відповідача у судове засідання 17.11.2009 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

У зв’язку із запобіганням порушення процесуальної рівності сторін, з метою належного повідомлення сторін про час і місце слухання справи, суд відклав розгляд справи до 01.12.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2009 року підтримав позовну заяву у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

У судове засідання 01.12.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

У зв’язку з нез’явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про порушення провадження у справі та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез’явлення в судове засідання відповідач суду не надав.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

29.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Сервіс»(надалі –перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оста-Київ»(надалі - замовник) був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 29/01 (далі - договір), відповідно до якого замовник доручає перевізнику здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування по організації міжнародних перевезень експертно-імпортних та транзитних вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 2.2 договору замовник для організації та здійснення конкретних перевезень подаються перевізнику по факсу заявки на перевезення вантажів. В заявці повідомляється:

-          дата та точна адреса завантаження / вивантаження;

-          дата доставки вантажу отримувачу;

-          відомості про вантаж, включаючи вагу нетто-брутто;

-          маршрут руху;

-          рухомий склад, який вимагається і його розміри;

-          ставки за здійснення конкретного перевезення, форма і строки оплати;

-           митниці перетину кордону;

-          додаткові інструкції.

Заявки, а також доповнення до заявок є невід’ємними частинами договору (п. 2.3 договору).

Згідно із п. 2.4 договору при згоді виконати запропоновані у заявці перевезення, перевізник оперативно підтверджує це замовнику у письмовій формі (факс), не пізніше 24 годин з моменту отримання заявки.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що належним документом, який підтверджує прийняття заявки до виконання, буде вважатися завірена печаткою перевізника копія заявки на перевезення передана по факсу. В підтвердження виконання заявки, перевізник повинен вказувати номер транспортного засобу.

На виконання умов договору відповідач надав позивачу договори-заявки № 29/1202 та № 29/02-09 на здійснення міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом. Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Сервіс»прийняло зазначені договори-заявки до виконання, що підтверджується підписами представника відповідача та печатками на договорі-заявці № 29/1202 та договорі-заявці № 29/02-09.

Відповідно до договору-заявки № 29/1202 позивач повинен був здійснити перевезення 19 тонн свіжомороженої риби за маршрутом Норвегія-Україна. Дата завантаження вантажу – 5-7 січня 2009 року, погоджена ставка фрахту становить 5000 євро.

Згідно із договором-заявки № 29/02-09 позивач повинен був здійснити перевезення 20 тонн свіжомороженої риби за маршрутом Норвегія-Україна. Дата завантаження вантажу –4 лютого 2009 року, погоджена ставка фрахту становить 5000 євро.

Позивач здійснив вищезазначені перевезення належним чином, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними № 6018/02002/BSK та № 6018/02014/BSK наявними в матеріалах справи.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що проведення розрахунків за кожне перевезення, здійснюється після пред’явлення повного пакету документів, на момент розмитнення та перевірки цілісності і збереження вантажу, на підставі рахунків-фактур, переданих перевізником по факсу, якщо інше не встановлено в заявці на перевезення.

Згідно із п. 5.7 договору не пізніше 10 днів після розвантаження автомобіля, перевізник пред’являє замовнику оригінали наступних документів:

-          рахунок за надані послуги;

-          копію свідоцтва платника ПДВ (з мокрою печаткою);

-          договір;

-          CMR з відмітками отримувача (з мокрою печаткою перевізника);

-          податкову накладну;

-          акт виконаних робіт.

За твердженням позивача, останній 09.06.2009 року звернувся до відповідача з претензією, відповідно до якої зазначив, що рахунки, акти виконаних робіт, податкові накладні та CMR з відміткою про отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Оста-Київ»були передані до бухгалтерії, а тому просить відповідача сплатити суми заборгованості у розмірі 98533, 50 грн. Проте докази направлення зазначеної претензії на вимогу суду позивач не надав.

09.09.2009 року позивач листом № 0109 від 02.09.2009 року повторно направив на адресу відповідача пакет документів передбачених п. 5.7 договору та вимагав сплатити суми заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком № 2690 від 09.09.2009 року наявним в матеріалах справи.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було встановлено судом, позивач направив на адресу відповідача претензію 09.09.2009 року, отже останній повинен був сплатити заборгованість за надані послуги у строк до 16.09.2009 року.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивач здійснив перевезення вантажу належним чином, що підтверджується печатками відповідача на міжнародних товарно-транспортних накладних наявних в матеріалах справи. Відповідач претензій щодо якості наданих послуг не заявляв, доказів виконання договору щодо оплати послуг не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості за перевезення вантажу у розмірі 10 000, 00 євро, що станом на 03.11.2009 року становить 118131, 68 грн. (1 євро = 11, 813168 грн.) підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2600, 00 євро, що станом на 03.11.2009 року становить 31054, 66 грн. за понаднормативний простій автомобіля при завантаженні та розвантаженні вантажу.

Так, позивач зазначає, що згідно із договором-заявкою № 29/1202 завантаження вантажу повинно було бути здійснено у строк 5-7 січня 2009 року, проте фактично автомобіль було завантажено 21.01.2009 року, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 6018/02002/BSK. Таким чином, час понаднормативного простою, з урахуванням нормативного простою становить 12 днів.

Також, згідно із договором-заявкою № 29/02-09 завантаження вантажу повинно було бути здійснено 04.02.2009 року, однак фактично автомобіль було завантажено, згідно із міжнародною товарно-транспортною накладною № 6018/02014/BSK, 11.02.2009 року. Отже, час понаднормативного простою становить 6 днів.

До того ж, мав місце простій на розвантаженні вантажу. У відповідності до штампу в товарно-транспортній накладній № 6018/02014/BSK автомобіль прибув до митниці 15.02.2009 року. Фактично ж товар було отримано замовником 24.02.2009 року, згідно із печатки та підпису про прийняття товару на склад. Отже, час понаднормативного простою становить 8 днів.

Відповідно до п. 6.5 договору та договорів-заявок № 29/1202 та № 29/02-09 нормативний простій автомобіля при завантаженні / розвантаженні і виконанні митних процедур приймається сторонами в межах 48 годин на території України та 48 годин (для одного пункту завантаження) на території іноземної держави, виключаючи вихідні та святкові дні. Понаднормативний простій автомобіля оплачується винною стороною у розмірі 100 євро (в гривнях по курсу НБУ на момент оплати) за кожну наступну добу простою.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із договором-заявкою № 29/1202 дата завантаження вантажу –5-7 січня 2009 року, отже на підставі п. 6.5 договору нормативний простій автомобіля тривав до 9 січня 2009 року включно. Завантаження відбулося 21.01.2009 року, що підтверджується підписом та печаткою представника відповідача на міжнародній товарно-транспортній накладній № 6018/02002/BSK.

Таким чином, у період з 10.01.2009 року по 20.01.2009 року включно відбулося понаднормативний простій автомобіля, що становить повних 11 діб.

Як було зазначено вище, за кожну понаднормативну добу простою винна сторона сплачує 100 євро. Отже, за простій автомобіля при завантаженні вантажу згідно договору-заявки № 29/1202, відповідач повинен сплатити 1100, 00 євро, що станом на 03.11.2009 року за офіційним курсом НБУ становить 12994, 48 грн.

Крім того, згідно із договору-заявки № 29/02-09 дата завантаження вантажу 4 лютого 2009 року, отже на підставі п. 6.5 договору нормативний простій автомобіля тривав до 6 січня 2009 року включно. Завантаження відбулося 11.02.2009 року, що підтверджується підписом та печаткою представника відповідача на міжнародній товарно-транспортній накладній № 6018/02014/BSK.

Отже, у період з 07.02.2009 року по 10.02.2009 року включно відбулося понаднормативний простій автомобіля, що становить повних 4 доби.

Таким чином, за простій автомобіля при завантаженні вантажу згідно договору-заявки № 29/02-09, відповідач повинен сплатити 400, 00 євро, що станом на 03.11.2009 року за офіційним курсом НБУ становить 4 725, 28 грн.

Також, як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної № 6018/02014/BSK вивантаження та розмитнення вантажу відбулося 15.02.2009 року. В той же час, відповідно до підпису та печатки представника відповідача, останній отримав товар лише 24.02.2009 року.

Враховуючи зазначене, з урахуванням нормативного простою, у строк з 18.02.2009 року по 23.02.2009 року відбувся понаднормативний простій автомобіля, що становить 6 повних діб. Отже, відповідач повинен сплатити позивачу 600, 00 євро, що становить 7087, 90 грн.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, доказів того, що понаднормативний простій автомобіля відбувся не з його вини суду не надав.

Як вбачається із поданих позивачем доказів, автомобілі під завантаження були подані вчасно.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за понаднормативний простій автомобіля підлягає частковому задоволенню у сумі 24807, 66 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 29.01.2009 року по 02.09.2009 року за договором-заявкою № 29/1202 у розмірі 8206, 00 грн. та за договором-заявкою № 29/02-09 за період з 24.02.2009 року по 03.11.2009 року пеню у сумі 6748, 76 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку прострочення будь-якого із передбачених договором платежів, сторона –платник відшкодовує стороні –отримувачу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як було вище встановлено, відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за надані послуги перевезення у строк до 16.09.2009 року, тому нарахування пені повинно починатися з 17.09.2009 року.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивач вищезазначене клопотання не заявляв, а прострочення зобов’язання щодо оплати послуг у період з 29.01.2009 року по 02.09.2009 року не настало, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 8 206, 00 грн. за договором-заявкою № 29/1202.

Розрахунок пені за договором-заявкою № 29/02-09:

5000, 00 євро (заборгованість по перевезенню) * 20,5% * 48 (17.09.2009 року по 03.11.2009 року) / 365 = 134, 79 євро.

1000, 00 євро (заборгованість за простій) * 20,5% * 48 (17.09.2009 року по 03.11.2009 року) / 365 = 26, 96 євро.

Отже, за перерахунком суду пеня за договором-заявкою № 29/02-09 складає 161, 75 євро, що станом на 03.11.2009 року становить 1910, 78 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 530, 625, 909, 916 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, 80 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оста-Київ»(02002, м. Київ, вул. С. Сагайдака, 114 а; код ЄДРПОУ 35633926) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сервіс»(02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 14 а; код ЄДРПОУ 24915678) заборгованість у розмірі 118 131 (сто вісімнадцять тисяч сто тридцять одна) грн. 68 коп., штраф за понаднормативний простій автомобіля у сумі 24807 (двадцять чотири тисячі вісімсот сім) грн. 66 коп., пеню у розмірі 1910 (одна тисяча дев’ятсот десять) грн. 78 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) грн. 54 коп., та 227 (двісті двадцять сім) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяДідиченко М.А.