Ухвала суду № 69387229, 03.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/924/17 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 000641302 з податку на доходи фізичних осіб, в сумі 220 594, 97 грн. (176 475, 98 грн. за податковими зобов'язаннями та 44 118, 99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 000651302 з військового збору, в сумі 11 797, 98 грн. (9 438, 38 грн. за податковими зобов'язаннями та 2 359, 60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 000681302 за адміністративними штрафами та санкціями, в сумі 510, 00 грн.;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2017 № Ф-000661302 з єдиного внеску в сумі 252 710, 38 грн.;

- скасувати рішення № 000671302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 03.03.2017 зі штрафних санкцій з єдиного внеску в сумі 29 333, 47 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.03.2009 винесено відповідний запис (а.с. 30-32).

Судом першої інстанції встановлено, що 13.06.2016 Чернігівською ОДПІ було прийнято наказ «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2.», згідно плану-графіку проведення документальних перевірок на ІІ квартал 2016 року, з 23.06.2016, тривалістю 10 робочих днів щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015 (а.с. 73). 23.06.2016 Чернігівською ОДПІ було видано направлення на перевірку № 100 (а.с. 82).

Як вбачається із матеріалів справи, податковим органом зафіксовано відсутність позивача за місцем її реєстрації, документи для проведення перевірки не надані, вищевказану перевірку розпочато не було (а.с. 74-81).

16.12.2016 Чернігівською ОДПІ було винесено наказ № 768 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2.», на підставі вимог п. 77.4 ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану графіку проведення документальних перевірок на ІІ квартал 2016 року, з 26.12.2016, тривалістю 10 робочих днів щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015 (а.с. 44).

Листами від 16.12.2016 за № 7469/С/25-22-13-05 та від 29.12.2016 за № 7858/С/25-12-22-13-05-16 позивача повідомлено про необхідність надання відповідного переліку документів, для проведення планової документальної перевірки.

Наказ та лист від 16.12.2016 надіслані Чернігівською ОДПІ ФОП ОСОБА_2 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, він отриманий не був, конверт повернувся з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 56-59).

В період із 26.12.2016 по 10.01.2017 посадовими особами Чернігівської ОДПІ було складено акти про ненадання позивачем документів для проведення документальної планової невиїзної перевірки (а.с. 46-55).

Відповідно до акту від 17.01.2017 № 14/13/НОМЕР_1, на підставі вимог ст. 20, п. 77.4 ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України, Закону України від 08.07.2010 № 245 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 № 455, відповідно до наказу від 16.12.2016 № 768, виданого Чернігівською ОДПІ, та плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами Чернігівської ОДПІ було призначено в термін до 26.12.2016 проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2015, яка проведена відповідно до затвердженого плану перевірки. Перевірка проводилась з 26.12.2016 по 10.01.2017 з перервою в роботі з 31.12.2016 по 02.01.2017, з 07.01.2017 по 09.01.2017 (а.с. 60-72).

Як вбачається із вищевказаного акту перевірки, документальною плановою невиїзною перевіркою встановлено такі порушення:

- ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, абз. 6 п. 6 ст. 128 Господарсько кодексу України та п. 1 Порядку № 1025, - не надано на перевірку книгу обліку доходів та витрат;

- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 138.2 ст. 138, ст. 177 Податкового кодексу України, - завищено витрати на загальну суму 1224031,97 грн., в тому числі за 2013 рік на 239789,83 грн., за 2014 рік на суму 355016,41 грн. та за 2015 рік на суму 629225,73 грн.;

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України - заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1224031,97 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 239 789,83 грн., за 2014 рік на суму 355 016, 41 грн. та за 2015 рік на суму 629 225, 73 грн.

Донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 214508,20 грн.

- ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого платником було занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок за період з 01.01.2011 по 31.12.2015 в розмірі 728272,23 грн.;

- п. 5, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Донараховано єдиного соціального внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 34,7 % - 252710,38 грн.

- пп. 1.1 п. 16 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_2 занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за реультатами 2015 року на суму 9438,38 грн.

Донараховано військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатом 2015 року на суму 9 438, 38 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області винесено ФОП ОСОБА_2:

- податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 000641302, яким позивачу збільшено зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 220 594,97 грн. (176 475,98 грн. - за основним платежем та 44 118,99 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 14);

- податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 000651302, яким позивачу збільшено зобов'язання з військового збору на суму 11 797,98 грн. (9 438,38 грн. - за основним платежем та 2 359,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 15);

- податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 000681302, яким позивачу нараховано штрафні санкції в на суму 510,00 грн. (а.с. 16);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2017 № Ф-000661302 (а.с. 17);

- рішення про застосування штрафних санкцій від 03.03.2017 № 000671302 (а.с. 18).

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями та вимогою, позивач оскаржила їх в адміністративному порядку і рішеннями ДФС України від 28.04.2017 № 5969/С/99-99-11-02-02-25 та від 01.06.2017 № 7129/С/99-99-11-02-01-14 скарга була залишена без розгляду (в частині оскарження вимоги), а в задоволенні скарги в частині оскарження податкових повідомлень-рішень - відмовлено (а.с. 19-29).

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, податковою вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій, ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про застосування штрафних санкцій є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового органу України (в редакції, чинній на момент проведення документальної планової невиїзної перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. перевірки та звірки платників податків.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Статтею 77 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних планових перевірок.

Зокрема, відповідно до п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України).

Пунктом 5 Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.2015 за № 751/27196 встановлено, що затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що надіслання рекомендованим листом відповідного наказу вимагає доказів (повідомлення) про його вручення адресату.

З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України випливає, що проведення, зокрема, невиїзної перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та винести податкове повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що доказів на підтвердження факту пред'явлення чи ознайомлення позивача із наказом про проведення документальної планової невиїзної перевірки, згідно з яким було проведено перевірку та за результатами якої складено акт від 17.01.2017 № 14/13/НОМЕР_1, відповідачем надано не було. При цьому, матеріали справи також не містять будь-яких доказів на підтвердження факту отримання позивачем наказу про призначення податкової перевірки у встановлений законодавством строк.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що наказ від 16.12.2016 № 768 «Про проведення 26.12.2016 документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2.» надіслано позивачу 16.12.2016. В свою чергу, перевірка ФОП ОСОБА_2 проведена в період з 26.12.2016 по 10.01.2017. Таким чином, наказ від 16.12.2016 № 768 був направлений позивачу пізніше ніж за 10 календарних днів до дня початку перевірки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами перевірка позивача проведена в період з 26.12.2016 по 10.01.2017 відповідно до плану-графіку перевірок на ІІ квартал 2016 року, що є порушення вимог ст. 77 Податкового кодексу України та вищевказаного Порядку, оскільки матеріали справи не містять затвердженого належним чином плану-графіку перевірок на IV квартал 2016 року, в якому передбачена перевірка ФОП ОСОБА_2 у зазначений вище період.

Також, пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Однак, як вбачається із наявних в матеріалах справи листів Чернігівської ОДПІ від 16.12.2016 № 7469/С/25-22-13-05 та від 29.12.216 № 7858/С/25-22-13-05-16, вони не містять обставин, передбачених статтями 77, 78 Податкового кодексу України для проведення перевірки ФОП ОСОБА_2

За наведених законодавчих приписів та встановлених у ході судового розгляду справи обставин (відсутність доказів повідомлення позивача про проведення перевірки; проведення перевірки в IV кварталі 2016 року на підставі плану-графіку перевірок на ІІ квартал 2016 року, тощо), колегія суддів приходить до висновку про порушення порядку проведення перевірки, що дає підстави вважати висновки такої перевірки передчасними, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи порушення порядку проведення перевірки (відсутність податкової перевірки як юридичного факту), що потягнуло за собою недослідження податковим органом документів первинного та бухгалтерського обліку позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наслідки такої перевірки у вигляді оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій також не можуть бути визнані правомірними, у зв'язку із чим останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що суд не може підміняти собою ГУ ДФС у Чернігівській області і перебирати на себе функцію по проведенню перевірки і досліджувати самостійно документи, які безпідставно не досліджувалися і не враховувалися відповідачем. Однак, у разі визнання невиїзної перевірки протиправною з процедурних підстав така перевірка відсутня як юридичний факт, а отже, контролюючий орган не позбавлений повноважень провести нову перевірку будь-якого виду (в тому числі, ще одну невиїзну перевірку), але вже з дотриманням встановленої процедури.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» становив 1 600 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру (скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 000641302 з податку на доходи фізичних осіб, в сумі 220 594, 97 грн. (176 475, 98 грн. за податковими зобов'язаннями та 44 118, 99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 000651302 з військового збору, в сумі 11 797, 98 грн. (9 438, 38 грн. за податковими зобов'язаннями та 2 359, 60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 000681302 за адміністративними штрафами та санкціями, в сумі 510, 00 грн.; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2017 № Ф-000661302 з єдиного внеску в сумі 252 710, 38 грн.; скасувати рішення № 000671302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 03.03.2017 зі штрафних санкцій з єдиного внеску в сумі 29 333, 47 грн). Оспорювана сума 514 946, 80 грн.

Отже, ставка судового збору за подачу позову становить: (514 946, 80 грн. х 1,5 %.) = 7 724, 20 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 8 496, 62 грн. (7 724, 20 грн. х 110 %).

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 - без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 8 496, 62 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 05.10.2017.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.