Ухвала суду № 69387176, 03.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9587/16 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 року м Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 07.06.2016 року №77-18 та рішення про опис майна у податкову заставу від 07.06.2016 року №12670/10/28-10-17-2-23.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі апелянт посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, заперечення представників Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 25.03.2015 року №358/28-10-42-10/19014832.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року:

№0000454201, яким збільшено податок на прибуток в сумі 201 641 281,50 грн, з них за основним платежем в розмірі 134 427 521,00 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 67 213 760,50 грн;

№0000444201, яким збільшено податок на додану вартість в сумі 169 543 906,50 грн, з них за основним платежем в розмірі 113 029 271,00 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 56 514 635,05 грн;

№0000464201, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб в сумі 398 347,89 грн, з них за основним платежем в розмірі 227 426,84 грн та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 170 921,05 грн;

№0000484201 про застосування штрафних санкції в сумі 340,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, Позивачем подано скарги до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення №10182/6/99-99-10-01-02-25 від 14.05.2015 року, яким залишено без задоволення скаргу Позивача, а податкові повідомлення-рішення без змін.

В подальшому, за наслідками судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 року по справі №826/14818/15, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року, у задоволенні позовних вимог ДП "Укрзалізничпостач" відмовлено.

На підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, Відповідачем винесено оскаржувану податкову вимогу від 07.06.2016 року №77-18 на загальну суму 367 953 306,39 грн, в тому числі:

- податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у сумі 201 639 237,56 грн (134 425 477,06 грн за основним платежем та 67 213 760,50 грн штрафних санкцій);

- податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 166 314 068,83 грн (109 799 433,33 грн. за основним платежем та 56 514 635,50 грн. штрафних санкцій).

10.06.2016 року на адресу ДП "Укрзалізничпостач" надійшла податкова вимога.

Одночасно, 10.06.2016 року із податковою вимогою ДП "Укрзалізничпостач" отримано рішення МГУ ДФС - ЦО з обслуговування ВП від 07.06.2016 року № 12670110128-10-17-2-23 про опис майна у податкову заставу.

Так, відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин; далі - Кодекс) податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Під грошовим зобов'язанням платника податків, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті14 Кодексу).

За приписами підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті Кодексу податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Пунктом 59.1 статті 59 Кодексу визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За змістом пп. 2.1., 2.2, 2.3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.2013 року №576 (далі Порядок - №576), податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Кодексу рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Кодексу з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За приписами пункту 57.3. статті 57 Кодексу визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 року №0000454201та № 0000444201 оскаржені Позивачем в судовому порядку.

Як вже зазначалось, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 року по справі №826/14818/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016 року касаційну скаргу Державногопідприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року у справі №826/14818/15 залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 03.03.2017 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.10.2016 року.

За змістом ч.3 ст.254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Положеннями статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сума грошового зобов'язання, визначена податковими повідомленнями-рішеннями набула статусу податкового боргу (стала узгодженою) 26.04.2016 року, тобто з моменту прийняття Київським апеляційним адміністративним судом ухвали у справі №826/14818/15, якою апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 року без змін.

Таким чином, сума визначена податковою вимогою є податковим боргом, а отже відсутні підстави для скасування податкової вимоги від 07.06.2016 року №77-18.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Кодексу право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Кодексу).

Положеннями пункту 89.3 статті 89 Кодексу передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Така норма закріплена і пунктом 2.1 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року №1841/24373 (далі - Порядок №572).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна (пункт 2.2 Порядку №572).

Таким чином, у випадку наявності в платника податків податкового боргу, контролюючий орган приймає рішення про опис майна в податкову заставу з метою забезпечення погашення всієї суми податкової заборгованості.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача про опис майна в податкову заставу від 07.06.2016 року №12670/10/28-10-17-2-23, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у Позивача податкового боргу.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 05 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.