Ухвала суду № 69387115, 05.10.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мартиненко В.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року справа №233/2574/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2017 р. у справі № 233/2574/17 за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.05.2017 року звернувся до суду з позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 29 грудня 2014 року перебуває на обліку у відповідача як одержувач пільгової пенсії за Списком № 1. На підставі рішення про припинення виплати пенсії від 16 січня 2017 року йому припинено виплату пенсії з 1 лютого 2017 року у зв’язку з неможливістю підтвердження факту роботи на пільгових умовах. Цим же рішенням йому відмовлено в поновленні виплати пенсії за Списком № 1 згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Просив суд: визнати недійсним рішення відповідача про припинення виплати пенсії від 16 січня 2017 року, яким йому припинено виплату пенсії з 1 лютого 2017 року з посиланням на ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у зв’язку з неможливістю підтвердження факту роботи на пільгових умовах та відмовлено йому в поновленні виплати пенсії за віком за Списком № 1, у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с. 1-4).

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2017 року у справі № 233/2574/17 адміністративний позов задоволено.

Визнано рішення Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16 січня 2017 року про припинення ОСОБА_2 виплати пенсії протиправним та скасовано його (а.с. 25-27).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що 02.03.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно п. 4.2 Розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 року № 22-1, із змінами, внесеними постановою Правління Пенсійного фонду від 31.07.2014 року № 13-1 орган, що призначає пенсію, має право здійснювати перевірку обґрунтованості видачі пільгових довідок та довідок про заробітну плату.

На виконання постанови КМУ № 595 від 07.11.2014 року з метою поліпшення суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях підприємствам з непідконтрольної території було рекомендовано перереєструватись в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

ДП «Артемвугілля» з 08.12.2014 року перереєстровано за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Куйбишева, 66. Слов’янським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області надано відповідь від 06.02.2017 року № 3077/06 про неможливість проведення перевірки достовірності видачі довідок про пільговий стаж, оскільки первинні документи знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

За таких обставин зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 1 період роботи позивача з 21.01.1989 року по 02.11.1994 року на посаді гірника очисного вибою в СП «Управління матеріально-технічного постачання та допоміжних виробництв» ДП «Артемвугілля»; з 02.10.2006 року по 16.09.2009 року на посаді гірника очисного вибою в СП «Шахта ім. К.А. Румянцева» ДП «Артемівугілля», з 19.01.2010 року по 30.06.2014 року на посаді гірника очисного вибою в СП «Шахта ім. М.І. Калініна» ДП «Артемвугілля» немає можливості.

Таким чином, відповідачем правомірно винесено рішення від 16.01.2017 року про припинення виплати пенсії за віком на пільгових умовах у зв’язку з неможливістю підтвердження факту роботи на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно довідки від 21.09.2016 року № НОМЕР_1, виданої Управлінням соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, ОСОБА_2 фактично проживає у м. Костянтинівка, його взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з м. Горлівки (а.с. 12).

З 29.12.2014 року позивач знаходиться на обліку у відповідача як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 та протоколом № 782 від 06.03.2015 року (а.с. 8-9, 54).

При призначенні пенсії згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідачем зараховано до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 періоди його роботи з 21.01.1989 року по 02.11.1994 року на посаді гірника очисного вибою в СП «Управління матеріально-технічного постачання та допоміжних виробництв» ДП «Артемвугілля»; з 02.10.2006 року по 16.09.2009 року на посаді гірника очисного вибою в СП «Шахта ім. К.А. Румянцева» ДП «Артемівугілля», з 19.01.2010 року по 30.06.2014 року на посаді гірника очисного вибою в СП «Шахта ім. М.І. Калініна» ДП «Артемвугілля».

Рішенням управління Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16.01.2017 року позивачу припинено виплату пенсії за віком на пільгових умовах у зв’язку з неможливістю підтвердження факту роботи на пільгових умовах та відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком за Списком № 1 у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вказано, що ДП «Артемвугілля» з 08.12.2014 року перереєстровано за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. Куйбишева, 66. Слов’янським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області надано відповідь від 06.02.2017 року № 3077/06 про неможливість проведення перевірки достовірності видачі довідок про пільговий стаж, оскільки первинні документи знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

За таких обставин, зарахувати до пільгового стажу роботи за писком № 1 період роботи позивача з 21.01.1989 року по 02.11.1994 року на посаді гірника очисного вибою в СП «Управління матеріально-технічного постачання та допоміжних виробництв» ДП «Артемвугілля»; з 02.10.2006 року по 16.09.2009 року на посаді гірника очисного вибою в СП «Шахта ім. К.А. Румянцева» ДП «Артемівугілля», з 19.01.2010 року по 30.06.2014 року на посаді гірника очисного вибою в СП «Шахта ім. М.І. Калініна» ДП «Артемвугілля» немає можливості (а.с. 10).

Уточнюючими довідками ДП «Артемвугілля" підтверджується пільговий характер роботи позивача повний робочий день на шахті у певний період (а.с. 75-78, 87, 93, 100, 156-159, 162-163, 165-166).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві з підстав непідтвердження достовірності видачі уточнюючих довідки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, :

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Стаття 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 цього Закону зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Як вбачається з рішення відповідача про припинення виплати пенсії від 16 січня 2017 року Слов’янським об’єднаним управління Пенсійного фонду України Донецької області надано відповідь від 06.02.2017 року № 3077/06 про неможливість проведення перевірки достовірності видачі довідок про пільговий стаж, оскільки первинні документи знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону № 1058, оскільки позивачеві припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, а неможливість перевірити достовірність довідки тоді, коли пенсія на пільгових умовах вже призначена не є такою підставою у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону № 1058.

За таких обставин, у позивача відсутні підстави щодо звернення до управління з заявою про поновлення пенсії.

Крім того, колегія суддів вказує на те, що дата прийняття спірного рішення – 16 січня 2017 року. Разом з тим, в його тексті міститься посилання на відповідь Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, датовану 06 лютого 2017 року, що викликає обґрунтований сумнів у дати прийняття спірного рішення.

Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14 квітня 2014 року, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”.

Згідно із Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” № 405/2014 від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На теперішній час антитерористична операція в Україні триває.

Статтею 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706) передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частинами 1-2 ст. 7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 статті 5 Закону № 1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Пунктом 2 ст. 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” визначено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

07 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 595 “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей”, якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року, визнаний незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595.

Зокрема, в мотивувальній частини ухвали Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/19498, К/800/19418, зазначено: “Системний аналіз вказаних норм Конституції України та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, перевірка законності постанови № 595 в частині затвердження пункту 2 Тимчасового порядку, дає підстави для висновку про те, що, зупиняючи видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Кабінет Міністрів України порушив їхні приписи як щодо наявності повноважень на прийняття такого рішення, так і щодо звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, рівності громадян перед законом, виплати пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 8 “Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 визначено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції на момент припинення виплати пенсії позивачу) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Згідно п. 9 Порядку № 509 у разі зміни місця проживання/перебування (крім зміни місця проживання в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці: району, міста без поділу на райони, району в місті, селища, села) заявник звертається за видачею довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Матеріалами справі підтверджено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою згідно довідок від 30 листопада 2015 року та від 21 вересня 2016 року, знаходиться на обліку у відповідача з 29.12.2014 року як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах.

З урахуванням вищенаведеного, вбачається, що позивач виконав усі вимоги, передбачені законодавством задля отримання пенсії.

Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів звертається до положень Конституції України, за якими в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення.

За приписами положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, відповідачем 2 порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки з лютого 2017 року позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Колегія суддів застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 року № 3477-IV.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем “Молдавської Республіки Придністров'я”. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Таким чином, уточнюючі довідки ДП «Артемвугілля», які підтверджують пільговий стаж роботи позивача за Списком № 1 за період з 21.01.1989 року по 02.11.1994 року на посаді гірника очисного вибою в СП «Управління матеріально-технічного постачання та допоміжних виробництв» ДП «Артемвугілля»; з 02.10.2006 року по 16.09.2009 року на посаді гірника очисного вибою в СП «Шахта ім. К.А. Румянцева» ДП «Артемівугілля», з 19.01.2010 року по 30.06.2014 року на посаді гірника очисного вибою в СП «Шахта ім. М.І. Калініна» ДП «Артемвугілля» відповідають чинному законодавству України.

З огляду на викладене, колегія суддів вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

21 травня 2015 року постановою Верховної Ради України № 462-VIII схвалена Заява Верховної Ради України “Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод” щодо відступу від окремих зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8, та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

Отже, на теперішній час Україна від зобов'язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала.

У 2017 році Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської області.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні, встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, підстави для припинення пенсійних виплат з лютого 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи ст. 71 КАС України стосовно обов'язку доказування правомірності своїх дій суб'єктом владних повноважень судова колегія не приймає доводи апелянта щодо недоведеності позивачем порушення його права на отримання пенсійних виплат.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем не доведена обставина наявності недостовірної інформації у документах, які стали підставою для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а також, з урахуванням того, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про протиправність рішення відповідача від 16.01.2017 року про припинення виплати пенсії та його скасування.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області – залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2017 р. у справі № 233/2574/17 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_3