Ухвала суду № 69387046, 05.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р.

справа 37/137 (27/117)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В. Ясенова Т.І.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2017 в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» до Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» 28.05.2004 звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просить визнати недійсними податкове повідомлення-рішення №0000042301/0 від 06.02.2004 про зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 500’ 400гр; рішення №1715/10/100 від 23.04.2004 про результати розгляду скарги; податкове повідомлення-рішення №0000042301/1 від 23.04.2004 про зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 500’ 400гр (т1ас2,92).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2004 в задоволенні позову відмовлено (т1ас131).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2004 скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2004 та позовні вимоги задоволені (т1ас155).

Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2005 скасовані рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2004, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2004 та справа направлена на новий розгляд (т2ас46).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2016 первісний відповідач замінений на правонаступника – Східно-Дніпровську об’єднану державну податкову інспекцію (т3ас121).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 Східно-Дніпровська об’єднана державна податкова інспекція замінена на правонаступника – Західно-Донбаську об’єднану державну податкову інспекцію (т4ас22).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2017 залишена без розгляду позовна вимога про визнання недійсним рішення №1715/10/100 від 23.04.2004 про результати розгляду скарги. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення №0000042301/0 від 06.02.2004 та №0000042301/1 від 23.04.2004 (т4ас68).

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що вексель є товаром, а передача векселя в розрахунок за поставлені товарно-матеріальні цінності – є бартерною операцією (т4ас79).

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно акту №7/230-30761950 від 04.02.2004 планової комплексної документальної перевірки ТОВ «Агрофірма «Прогрес» за 2002-2003 роки, проведеної Петропавлівською МДПІ, позивач був держателем векселів, виданих ТОВ «Росія». В рахунок погашення заборгованості за поставлений товар, позивач передав ТОВ «Росія» простий вексель номінальною вартістю 1’ 668’ 000гр, тобто відбувся товарний обмін (бартер). Позивач мав нарахувати податок на додану вартість 20 процентів із суми векселя (т1ас7).

Петропавлівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042301/0 від 06.02.2004 про зобов’язання з податку на додану вартість основний платіж 333’ 600гр, штрафні санкції 166’ 800гр, а всього 500’ 400гр (т1ас56).

ТОВ «Агрофірма «Прогрес» 25.02.2004 та 27.02.2004 подало до відповідача скарги на вказане податкове повідомлення-рішення (т1ас57,58).

Рішенням Петропавлівською МДПІ №1715/10/100 від 23.04.2004 скарги залишені без задоволення (т1ас60) та прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000042301/1 від 23.04.2004 на таку саму суму (т1ас93).

Згідно договору купівлі-продажу №1-11КП від 23.11.2000 та специфікацій, ТОВ «Агрофірма «Прогрес» отримало від ТОВ «Росія» у власність майно на загальну суму 1’ 846’ 486гр19коп (т1ас67-72,т3ас52-57).

Актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Агрофірма «Прогрес» та ТОВ «Росія» від 22.03.2002 встановлена заборгованості ТОВ «Агрофірма «Прогрес» перед ТОВ «Росія» в сумі 1’ 639’ 570гр59коп за договором №1-11КП від 23.11.2000 (т1ас79,т3ас59).

Між ТОВ «Агрофірма «Прогрес» та ТОВ «Росія» укладена угода №1-В від 29.03.2002 про погашення боргу в сумі 1’ 668’ 010гр26коп, з яких 1’ 639’ 570гр59коп за договором купівлі-продажу №1-11КП від 23.11.2000, та ще 28439гр67коп за поставлені товарно-матеріальні цінності, - шляхом передачі простого векселя на загальну суму 1’ 668’ 000гр. ТОВ «Агрофірма «Прогрес» і ТОВ «Росія» домовились що з моменту передачі простого векселя грошові зобов’язання по договору купівлі-продажу №1-11КП від 23.11.2000 припиняються, а за поставлений товар залишається заборгованість 10гр26коп (т1ас77).

Згідно акту приймання-передачі від 29.03.2002, ТОВ «Агрофірма «Прогрес» передало, а ТОВ «Росія» прийняло в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №1-11КП від 23.11.2000 простий вексель №66335236471763 номінальною вартістю 1’ 668’ 000гр (т1ас80,120).

Відповідно до пункту 3.1.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», вексель є цінним папером.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця оплатити після настання строку визначену суму грошей векселедержателю.

Відповідно до пункту «б» частини 3 статті 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку оплатити визначену суму.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається в договорі. В разі передачі векселя згідно договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, після отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Росія» на загальну суму 1’ 668’ 010гр26коп, у ТОВ «Агрофірма «Прогрес» виник обов’язок сплатити кошти. Водночас, ТОВ «Росія», як векселедавець, мало обов’язок перед ТОВ «Агрофірма «Прогрес», держателем простого векселю №66335236471763 номіналом 1’ 668’ 000гр, по його оплаті. Фактично між ТОВ «Агрофірма «Прогрес» та ТОВ «Росія» виникли взаємні грошові зобов’язання на однакову суму, які припинились з передачею векселя від ТОВ «Агрофірма «Прогрес» до ТОВ «Росія».

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які є об'єктом оподаткування відповідно до пункту 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями – договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (робіт, послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями – договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

З передачею векселя від векселедержателя до векселедавця відбулось взаємне погашення однорідних грошових зобов’язань, а тому цю операцію податкова інспекція помилково вважає бартерною. Оплата векселя не відбулась, а відтак податкові зобов’язання та податковий кредит платників податку не змінились.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України №4533/6/16-1217-26 від 06.07.2002, векселі отримані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань чи податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, за якими такі векселі використовуються, а тому податкові накладні на суму номіналу векселя не виписуються (т1ас122).

Згідно листів ДПА України №10417/7/716-1201 від 15.07.1999, №4182/7/15-3417-26 від 14.03.2003, на передачу, індосамент векселя в розрахунок за отримані товари (роботи, послуги) не нараховується податок на додану вартість (т1ас121,122).

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», переказ коштів це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», при проведенні переказу ініціатори можуть застосовувати акредитивну, вексельну, інкасову форми розрахунків, а також форму розрахунків за гарантійним зобов'язанням, за чеками з використанням документів на переказ, передбачених цим Законом.

Оскільки у взаємовідносинах між ТОВ «Агрофірма «Прогрес» та ТОВ «Росія» простий вексель №66335236471763 використаний не як товар, а як засіб платежу в безготівковій формі, суд першої інстанції обгрунтовано визнав протиправними спірні податкові повідомлення-рішення.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2017 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова