Постанова № 69386746, 26.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2017 року № 826/7010/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса», (далі - позивач), до Офісу великих платників податків ДФС, (далі - відповідач), про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача при проведенні камеральної перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.05.2017 р. № 0002974202, (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі висновків відповідача, зроблених за результатами камеральної перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. До того ж, при проведенні перевірки допущено порушення норм податкового законодавства.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7010/17 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю, а представники відповідача заперечували проти позову та просили відмовити у його задоволенні повністю.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань повноти визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, (далі - ПДВ), по декларації за лютий 2017 р., поданої 20.03.2017 р. № 9045295137, (далі - декларація), за результатами якої 19.04.2017 р. складено акт № 841/28-10-42-02/36483471, згідно з висновками якого, з урахуванням рішення за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ по декларації за лютий 2017 р. на суму 18 474 911, 00 грн.

На підставі акту перевірки, 16.05.2017 р. відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 18 474 911, 00 грн. за податковим зобов'язанням та у розмірі 9 237 456, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки відповідачем, згідно зареєстрованих податкових накладних, складених за щоденними підсумками операцій з реалізації товарів (послуг) кінцевому споживачу, позивачем визначено ПДВ у розмірі 48 468 898, 00 грн. (податкові накладні складені за щоденними підсумками операцій з типом причини - 11), які включено до ІПН 100000000000 розділу І «Податкові зобов'язання» додатку 5 до декларації.

При цьому, згідно даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО), протягом лютого 2017 р. позивачем проведено операції з реалізації товарів (послуг) кінцевому споживачу з використання РРО на загальну суму 404 446 590, 00 грн. у тому числі ПДВ у сумі 67 407 765, 00 грн.

На підставі викладеного відповідач прийшов до висновку, що позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ за лютий 2017 р. на суму 18 938 867, 00 грн., отриману від реалізації товарів (послуг) кінцевому споживачу з використанням РРО.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

Відповідно до п. 8 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 31.12.2015 р. № 1307 (далі - Порядок № 1307), при складанні податкових накладних за щоденним підсумком операцій, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає виданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «Х» та зазначається тип причини: 11 - складена за щоденними підсумками операцій.

Згідно з п. 12 Порядку №1307, у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 100000000000».

Відповідно до п. 14 Порядку №1307, податкова накладна складається за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

Відповідно до ст. 2, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Відповідно до п. 3 розділу І наказу Міністерства фінансів України від 14.06.2016 р. № 547, Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.

Отже, як зазначено в акті перевірки, у податковій накладній, яка складається за щоденними підсумками операцій у разі здійснення роздрібної торгівлі товарами з використанням РРО, суми розрахунків за касовими чеками, надрукованими протягом дня, та сумами ПДВ за такими розрахунками зазначаються загальною сумою, що відповідає фактичній сумі виторгу та сумі ПДВ, яка відображена у Z-звіті.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем порядку проведення камеральної перевірки, суд зазначає, що дані доводи не можуть вважатися такими, що підтверджують протиправність складання оскаржуваного рішення, адже у разі якщо за результатами перевірки вже складено відповідне рішення, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, у судовому порядку повинен встановлюватися факт наявності/відсутності порушення, про яке зазначено контролюючим органом в акті перевірки.

До того ж, визнання протиправними дій відповідача під час проведення перевірки, якщо така протиправність буде встановлена судом, не призведе до відновлення порушених прав та інтересів платника податків. Належним способом захисту, у такому випадку, буде визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого на підставі висновків акту камеральної перевірки.

Отже, зважаючи на викладене, далі суд зазначає про встановлені у ході судового розгляду справи обставини, які мають значення для встановлення факту наявності чи відсутності підстав для складання оскаржуваного рішення.

Так, як встановлено у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, висновки відповідача про обов'язок позивача скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ в розмірі 67 407 765, 00 грн. спростовуються даними контрольних стрічок та Z-звітів РРО позивача за лютий 2017 року, які щоденно подавалися до бази даних ДФС України за допомогою бездротових каналів зв'язку у спірному періоді та були наявні у контролюючого органу до початку перевірки.

Порядок обчислення і накопичення РРО сум ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1224 (далі - Порядок № 1224).

Так, відповідно до п. 1 Порядку № 1224, реєстратори розрахункових операцій повинні забезпечувати обчислення сум ПДВ не менш як за чотирма позиціями, а також розмежовувати:

- операції за ставки оподаткування;

- операції, звільнені від оподаткування;

- операції, що не є об'єктом оподаткування.

РРО повинен забезпечувати окреме накопичення, внесення та зберігання у фіскальній пам'яті сумарних денних оборотів з реалізації товарів (надання послуг) за кожною із ставок ПДВ та операцією, звільненою від оподаткування чи такою, що не є об'єктом оподаткування (п. 7 Порядку № 1224).

Відповідно до п. 9 Порядку № 1224, загальна сума ПДВ за підсумками роботи протягом дня дорівнює сумам ПДВ за кожною із ставок, відображених у касових чеках, а за період - за всі робочі дні в межах зазначеного періоду.

Поряд з цим, постановою Кабінету міністрів України від 18.02.2002 р. № 199 затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій РРО для різних сфер застосування (далі - Вимоги), згідно з п. 17 яких, чек Z-звіту - фіскальний звітний чек, зокрема, повинен містити:

- підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо;

- літерні позначення та відповідні ставки ПДВ у відсотках, а також дати їх останнього занесення (якщо таке занесення проводилося у день друкування даного фіскального звітного чека);

- суми ПДВ за кожною ставкою;

- підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ;

- загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) з розбивкою за формами оплати;

- підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю.

На виконання вимог ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків (Z-звітів) РРО щоденно вдаються позивачем до органів ДФС України за допомогою бездротових каналів зв'язку.

Як і передбачено положеннями Порядку № 1224 та Вимоги, електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків (Z-звітів) РРО позивача:

- містять підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо;

- розмежовують розрахункові операції, продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ;

- містять підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ виданих покупцям при поверненні ними раніше придбаних товарів (з підстав визначених Законом України «Про захист прав споживачів»).

Згідно зареєстрованих податкових накладних та додатків № 2 до них, складених з реалізації товарів (послуг) за період лютий 2017 р., згідно даних РРО позивачем визначено ПДВ у розмірі 60 451 645, 06 грн. Податкові накладні та розрахунки коригування складені на готівкові розрахунки:

- на кінцевого споживача з типом причини 11,

- на платників ПДВ з типом причини (не заповнюється),

- на неплатників ПДВ з типом причини 02.

Суму податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 63 017 749, 20 грн. відображено в додатку 5 податкової декларації за лютий 2017 р. в рядках: «інші» з кодом 100000000000 та з кодом ІПН.

Так як код 100000000000 використовується для неплатників ПДВ, які розраховуються за готівку, так і тих, хто використовує безготівкову форму сплати, сума в рядку з кодом 100000000000 включає суму виписаних податкових документів за готівку: додаток 5 (сума в рядку 100000000000) до декларації з ПДВ 64 493 442, 68 грн. (у тому числі за готівку).

Згідно періодичних звітів, сума ПДВ за розрахунками від реалізації товарів (послуг) (враховуючи суму ПДВ при поверненні) становить 60 451 645, 06 грн.

Згідно даних періодичних звітів за лютий 2017 р., здійснено наступні операції з реалізації:

- за розділом «реалізація обіг А» (тобто операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ) - всього здійснено продаж на 378 106 494, 70 грн.;

- за розділом «реалізація обіг Б» (тобто операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ або звільнені від оподаткування ПДВ) - всього здійснено продаж на 12 830 678, 04 грн.

Згідно даних періодичних звітів за лютий 2017 р., здійснено наступні операції з повернень:

- за розділом «повернення обіг А» (тобто операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ) - всього здійснено повернення на 15 396 624, 15 грн.;

- за розділом «повернення обіг Б» (тобто операції, що не є об'єктом оподаткування ПДВ або звільнені від оподаткування ПДВ) - всього здійснено повернення на 313 705, 11 грн.

Оскільки були здійснені операції з повернення за обігом А, тобто за реалізацією, яка оподатковується ПДВ, на суму 15 396 624, 15 грн., то і відповідно було здійснено коригування суми ПДВ з повернення на суму 2 566 104, 14 грн.

Отже, загальний розмір податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2017 р. по готівковим розрахункам склав 60 451 645, 06 грн.

Щодо операцій, які відображаються за розділом «реалізація обіг Б» (тобто операцій, які не підлягають оподаткуванню ПДВ, або звільнені від оподаткування зазначеним додатком) суд зазначає, що позивачем включені операції з реалізації наступних товарів та/або послуг:

- для яких на підставі п. 26-1 підрозділу 2 розділу XX ПК України запроваджено пільговий режим оподаткування, згідно з яким звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання програмної продукції;

- які, відповідно до п. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 ПК України, не є об'єктом оподаткування надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування», страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика; і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, вдержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Відповідно до пп. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 ПК України, не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Позивач протягом тривалого часу на підставі укладених договорів доручення надає послуги страхового агента суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Дана позиція знайшла своє підтвердження під час планової перевірки позивача за період із 01.10.2010 р. по 31.12.2013 р. Зауважень до суб'єкта господарювання в податкового органу щодо оподаткування операцій із реалізації програмної продукції або оподаткування послуг страхового агента не було.

Судом встановлено, що у результаті проведення позивачем операцій з реалізації товарів через РРО, останнім складено податкові накладні на суму всіх операцій, що оподатковуються за основною ставкою ПДВ. Складені позивачем податкові накладні без зауважень прийняті та зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Форму та порядок заповнення податкової накладної затверджено Порядком № 1307.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1307, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених ПК України та цим Порядком.

Пунктом 8 Порядку № 1307 визначено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в п.п. 10-15 Порядку № 1307, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка «Х» та зазначається відповідний тип причини.

В інших випадках у верхній лівій частині тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Як вже зазначено вище, у разі постачання товарів/послуг покупцю, який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у податковій накладній зазначається тип причини: « 02» - складена на постачання неплатнику податку; « 11» - складена за щоденними підсумками операцій (п. 8 Порядку № 1307).

Відповідно до п. 12 Порядку № 1307, у разі постачання товарів/послуг покупцю, який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» відображається умовний Індивідуальний податковий номер (далі - ІПН) « 100000000000».

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПК України термін.

Так, у відповідності до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Разом з тим, п. 201.4 ст. 201 ПК України уточнено, що у разі здійснення достачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника) платник податків має право складати податкову накладну за щоденними підсумками операцій, але якщо на ці операції були складені податкові накладні.

Вказане також передбачено положеннями п. 14 Порядку № 1307, зокрема право платника податків складати податкову накладну за щоденними підсумками операцій з постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій, якщо податкова накладна на ці операції не була складена.

Тобто, згідно положень п. 201.4 ст. 201 ПК України та п. 14 Порядку № 1307, за наслідком продажу товару за готівку кінцевому споживачу через РРО платник податків має право скласти зведену податкову накладну по типу причини « 11» на всі проведені протягом дня операції.

При цьому, даними нормами чітко визначено, що зведена податкова накладна (по типу причини « 11») складається платником податків за підсумком розрахункових операцій лише на ті операції, на які протягом дня не була складена податкова накладна.

А ні п. 201.4 ст. 201 ПК України, а ні п. 14 Порядку № 1307 не встановлено обов'язку платника податку складати податкову накладку на всю суму ПДВ, що вказана в щоденному фіскальному звіті, а також не обмежено право на складання податкової накладної на окрему чи кожну з операцій проведених через РРО.

Отже, підсумовуючи усе викладене у сукупності, суд зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, спростовуються електронними податковими накладними з вказівкою типу причини " 02" та ІПН покупця платника податків, а також квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, які наявні у такому реєстрі, проте безпідставно не прийняті відповідачем до уваги при складанні акту перевірки.

Суд зазначає, що всі проведені з використанням РРО розрахункові операції, відображені позивачем у показниках декларації.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність складання відповідачем оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 16.05.2017 р. № 0002974202.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (код ЄДРПОУ 36483471) здійснений ним судовий збір у розмірі 415 685, 51 грн. (чотириста п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень п'ятдесят одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.І. Келеберда