Постанова № 69386715, 02.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2017 року 09:00 № 826/15718/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Довіра та гарантія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Довіра та гарантія» (далі – позивач, ПрАТ «Страхова компанія «Довіра та гарантія») до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд про:

- визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві щодо відображення в інтегрованій картці платника, відкритій щодо позивача, переплати з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 800 000 грн. та переплати з єдиного соціального внеску у сумі 1 700 000 грн.;

- зобов’язання Державої податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві відобразити в інтегрованій картці платника, відкритій щодо позивача, переплату з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 800 000 грн. та переплату з єдиного соціального внеску у сумі 1 700 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відсутність законодавчо врегульованого механізму відображення в інтегрованій картці платника сум податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, сплачених платником податків належним чином, але не зарахованих до відповідних казначейських рахунків, не може бути підставою для існування порушеного інтересу позивача у достовірному відображенні стану розрахунків за податками та іншими загальнообов'язковими платежами.

Відповідач в судове засідання не з’явився, будь-яких письмових пояснень чи доказів суду не надіслав, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

На підставі договору банківського рахунку юридичної особи № 26503001154478 від 03.02.2016 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Довіра та гарантія» та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», позивач 05.04.2016 року надав банку наступні платіжні доручення:

1) щодо сплати єдиного соціального внеску у розмірі 22% за 2016 рік: № 1 від 01.04.2016 р. на суму 300000,00 грн.; № 2 від 01.04.2016 р. на суму 300000,00 грн.; № 3 від 01.04.2016 р. на суму 300000,00 грн.; № 4 від 01.04.2016 р. на суму 200000,00 грн.; № 5 від 01.04.2016 р. на суму 200000,00 грн.; № 6 від 01.04.2016 р. на суму 200000,00 грн.; № 7 від 01.04.2016 р. на суму 200000,00 грн.;

2) щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% за 2016 рік:

№ 7 від 01.04.2016 р. на суму 200000,00 грн.; № 8 від 01.04.2016 р. на суму 300000,00 грн.; № 9 від 01.04.2016 р. на суму 300000,00 грн.; № 10 від 01.04.2016 р. на суму 300000,00 грн.; № 11 від 01.04.2016 р. на суму 200000.00 грн.; № 12 від 01.04.2016 р. на суму 200000.00 грн. та № 13 від 01.04.2016 р. на суму 300000,00 грн.

Банк отримав платіжні доручення 05.04.2016 року, що підтверджується відповідною відміткою банку про одержання платіжних доручень для виконання (копії долучено до матеріалів справи).

13.04.2016 року позивач направив копії платіжних доручень на адресу відповідача.

14.09.2016 року позивач листом № 14092016/1 звернувся до відповідача з метою отримання актів звірки про стан розрахунків за 2016 рік на 1 вересня поточного року по наступних податках, зборах та обов’язкових платежах: єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, податок на прибуток. Листом від 26.09.2016 року відповідач повідомив про можливість отримання такої звірки через «Електронний кабінет платника» та вказав веб-сторінку для отримання такої інформації (cabinet.sfs.gov.ua).

Згідно облікових даних податкового органу кошти у загальному розмірі 1 800 000 грн. (податок на доходи фізичних осіб) та у загальному розмірі 1 700 000 (єдиний соціальний внесок) за період з 05.04.2016 року по 26.09.2016 року не відображені, згідно бухгалтерської довідки позивача № 29/09/16від 29.09.2016 року станом на 05.04.2016 року відсутня заборгованість по сплаті вказаних обов’язкових платежів.

08.04.2016 року платіжні доручення щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску від 05.04.2016 року повернуті банком платнику без виконання, проте фактично кошти повернуто не було.

Зазначена ситуація виникла в зв’язку з прийняттям Правлінням Національного банку України 05.04.2016 року постанови № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних».

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 38.3 статті 38 ПК України спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В частині другій статті 29, частині першій статті 64 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено відсоткове співвідношення розподілу сплачених сум податку на доходи фізичних осіб для зарахування до доходів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини п'ятої статті 45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Згідно з частиною п'ятою статті 78 БК України податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон № 2346-ІІІ) переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Статтею 8 наведеного Закону передбачено строки проведення переказу. Так, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання (стаття 22 Закону № 2346-ІІІ).

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що податкове законодавство не пов’язує факт зарахування податкового платежу на відповідний казначейський рахунок з фактом його сплати, отже обов’язок платника податку щодо сплати обов’язкових платежів вважається виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування грошових коштів на відповідний рахунок Державного казначейства.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мірно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов’язаннями.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства.

Разом з тим, позивач просить суд зобов’язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника щодо відображення сплачених сум податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу III Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 (далі - Порядок № 422), для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме:

відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B;

виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів;

звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Пунктом 2 глави 1 розділу III Порядку № 422 визначено, що оперативний облік надходжень також здійснюється за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 року № 54, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.03.2016 року за № 330/28460, а саме:

відомостей про рух страхових коштів на аналітичних рахунках 3719, відкритих на ім'я органів ДФС, у вигляді технологічного файла @E;

виписок з рахунків 3719, відкритих на ім'я головних управлінь ДФС, у вигляді електронного реєстру розрахункових документів та у паперовому - на якому проставляється штамп відповідного органу Казначейства;

звітів про надходження страхових коштів на рахунки 3719, відкриті на ім'я головних управлінь ДФС та на ім'я органів ДФС;

оборотно-сальдової відомості за аналітичними рахунками 3719, відкритими на ім'я головних управлінь ДФС.

Після розміщення на відповідному сервері для завантаження інформації органів Казначейства відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B та відомостей про рух страхових коштів на аналітичних рахунках 3719, відкритих на ім'я органів ДФС, у вигляді технологічного файла @E інформаційною системою органів ДФС забезпечується автоматична обробка таких файлів та виконується розподіл записів за критеріями:

рознесені платежі;

нерознесені платежі;

виключені з обробки платежі (п. 1 глави 2 розд. III Порядку N 422).

Отже, дані про надходження податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету та єдиного внеску відображаються в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень контролюючим органом за місцем його знаходження на податковому обліку у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Враховуючи відсутність відповідних даних від органів Державної казначейської служби України, відповідач правомірно не відобразив їх в інтегрованій картці платника – позивача, а тому протиправна бездіяльність з боку відповідача відсутня.

Позивач наголошує на порушенні свого охоронюваного законом інтересу з метою захисту від подальших можливих дій з боку податкових органів щодо притягнення до відповідальності за несвоєчасну сплату платником обов’язкових платежів.

З огляду на доводи позивача суд вказує на наступне.

Відповідно до пункту 129.6. статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. (пункт 129.7. статті 129 ПК України).

Враховуючи відсутність вини як позивача щодо своєчасності перерахування до бюджетів обов’язкових платежів, так й вини відповідача щодо не відображення зазначених платежів в інтегрованій картці платника податків суд зазначає, що вимога про зобов’язання відповідача вчинити певні дії щодо відображення в інтегрованій картці платника переплату з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 800 000 грн. та з єдиного соціального внеску у сумі 1 700 000 грн. є такою, що не підпадає під судовий захист в межах даної справи, оскільки порушення прав позивача судом не встановлено, наявні ознаки виконання/невиконання технічних функцій податкового органу та захисту можливого порушення права на майбутнє.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Довіра та гарантія» відмовити повністю.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко