Постанова № 69386531, 05.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 жовтня 2017 р. № 820/3101/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.,

суддів: Бідонько А.В., Заічко О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, в якому просить суд: скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АХ №.0201129 від 24.05.2017 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 року до участі у справі залучено другого відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до вимог ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено, що розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. В той же час, п.37 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 №1567, надано право керівнику органу державного контролю та його заступнику виносити обов'язкові для виконання суб'єктами господарювання приписи і постанови; вживати в установленому законодавством порядку заходів до обмеження надання суб'єктом господарювання певних послуг (виконання робіт); накладати на суб'єктів господарювання та громадян, у тому числі на посадових осіб, стягнення відповідно до законодавства.

З наведеного позивач стверджує, що керівник органу державного контролю та його заступник наділені повноваженнями виносити постанови та накладати на суб'єктів господарювання та громадян, у тому числі на посадових осіб, стягнення відповідно до законодавства, окрім розгляду справ та накладення адміністративно- господарських штрафів за порушення, які зазначені у ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», так як так розгляд таких справ віднесено до компетенції посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

На думку позивача, в.о. начальника управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Харківській області ОСОБА_2 перевищила свої повноваження та розглянула справу про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, за результатами якої винесла незаконну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.05.2017 АХ №0201129.

Позивач, повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув. Через канцелярію суду 14.08.2017 року надав клопотання, в якому просив справу слухати без його участі за наявними в ній матеріалами справи. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів - Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Державної служби України з безпеки на транспорті проти позовних вимог заперечувала. В наданих письмових запереченнях на позов (а.с. 24-27) в обґрунтування своєї позиції зазначила, що Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, як і інші територіальні органи, створено без статусу юридичної особи, а співробітники Управління Укртрансбезпеки у Харківській області є, відповідно, посадовими особами Укртрансбезпеки, тобто центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Отже, відповідач під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов’язкових до виконання.

Щодо суті виявлених порушень повідомила суд про те, що в ході перевірки транспортного засобу, яке належить позивачу, виявлено, що за кермом транспортного засобу під час перевірки знаходився водій ОСОБА_3, який, згідно даних наданої водієм тахокарти, працював безперервно добу, чим порушені вимоги діючого законодавства. За порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів ходів громадян.

За таких обставин представник відповідачів просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини, в яких зазначила, що дії відповідача щодо проведення перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи і дотримання вказаного завдання є обов’язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст. 41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, а також подане позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, дійшов висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови КМУ № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом Виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У відповідності до п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Харківській області.

Розпорядженням КМУ №1378-р від 16.12.2015р. «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

З огляду на викладене, Управління Укртрансбезпеки у Харківській області під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов’язкових до виконання.

Щодо суті встановлених порушень судом з’ясовано наступне:

Судом встановлено, що на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі – Постанова №1567), на підставі Наказу Державної служби України з безпеки на транспорті № 324 від 31.03.2017 (а.с. 28) та направлення на перевірку № 021307 від 03.04.2017 (а.с. 39), відповідно до затвердженого графіку (а.с. 29-38) співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області 03.04.2017 року на 516 км а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський» проводилась рейдова перевірка. Під час цієї перевірки було перевірено транспортний засіб МАN 19.403 д/н НОМЕР_1, яким здійснювались перевезення вантажів.

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить ФОП ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: вул. Садова, б. 9, м Харків, 61091. Перевіряючими встановлено, що за кермом транспортного засобу під час перевірки знаходився водій -ОСОБА_3. Під час перевірки наданої водієм тахокарти було встановлено, що водій працював безперервно добу (а.с. 41).

Як зазначає представник відповідачів у наданих запереченнях, згідно до п. 3.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.06.2010 № 340, змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 9 годин.

За результатом перевірки у зв’язку із виявленням вищезазначених порушень, працівниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області було складено Акт АХ №0205040 від 03.04.2017 (а.с. 40), який відповідно до п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, складається в одному примірнику.

Актом перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажу згідно накладної № АП00000112 від 03.04.2017р. з порушенням режиму праці і відпочинку водія, згідно тахокарти за період з 03.04.2017р., чим порушено вимоги ст.. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій ОСОБА_3 зі змістом акту АХ № 0205040 від 03.04.2017 був ознайомлений, однак від підпису та надання пояснень відмовився.

В подальшому, Повідомленням №2618 від 19.05.2016, направленим поштою 19.05.2017 року, відповідно до Списку згрупованих поштових відправлень (а.с. 43). Зазначене Повідомлення отримано позивачем 15.06.2017 р., про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 44). Позивача викликано до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, але на розгляд справи щодо Акту АХ № 0205040 від 03.04.2017 року позивач або уповноважена особа – не прибули, письмових пояснень, які могли спростувати факт виявленого порушення – не надали.

За результатами розгляду справи уповноваженими особами відповідача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АХ № 0201129 від 24.05.2017 за порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що склало 340,00 грн.

Відповідно до п. 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 1567 від 08 листопада 2006 року, копію постанови АХ № 0201129 від 24.05.2017 направлено Позивачу рекомендованим листом, про що свідчить Список згрупованих поштових відправлень №3618 від 26.05.2017, яку отримано позивачем 31.05.2017, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 48).

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі – Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно ч.3 вказаної статті, державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Приписами статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (Порядок №1567).

Згідно зазначеного Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Перед проведенням планової або позапланової перевірки суб'єкта господарювання керівник органу державного контролю видає наказ про проведення перевірки, підписує та скріплює печаткою органу державного контролю направлення на перевірку, яке оформляється за формою (п. 9 Порядку № 1567). Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (п. 13 Порядку № 1567).

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

При цьому, згідно зі ст. 1 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; а водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2010 р. за N 811/18106 (далі по тексту – Положення №340), у пункті 6.3 якого зазначається, що водій, який керує транспортним засобом, не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі за текстом – Інструкція №385).

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Пунктом 2.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердження Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України 07.06.2010 № 340, встановлено, що нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Для водіїв, у яких встановлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи водіїв скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Тривалість роботи (зміни) водія у нічний час скорочується на одну годину.

У відповідності до п. 2.3 Положення якщо за умовами роботи не може бути додержана встановлена для водіїв щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин. Рішення про запровадження підсумованого обліку робочого часу приймається Перевізником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). У разі підсумованого обліку робочого часу водія нормальна тривалість робочого дня (зміни) не може перевищувати 10 годин. Якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі простої, очікування у ТЗ чи на робочому місці або якщо водію необхідно дати змогу доїхати до відповідного місця відпочинку, тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 годин за умови, що час керування протягом дня (зміни) не перевищує 9 годин.

Відповідач стверджує, що з відомостей подорожніх листів було встановлено, що водії працювали понад 12 годин. За таких підстав, порушено режим праці та відпочинку водіїв, відповідальність за що передбачена абз. 8 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до пунктів 6.1- 6.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде Індивідуальну контрольну книжку водія.

Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочою часу та відпочинку водія, у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у перевізника.

Матеріалами справи підтверджено, що водій ОСОБА_3 перебував у договірних або трудових відносинах з позивачем. Під час перевірки наданої водієм тахокарти було встановлено, що водій працював безперервно добу.

Відповідно до п. 3.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та України 07.06.2010 № 340, змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 9 годин.

Приписами статті 34 зазначеного Закону унормовані вимоги до автомобільного перевізника. Так, автомобільний перевізник, зокрема, повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з

вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Відповідно до абз. 8 ч.1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів застосовується

адміністративно-господарський штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявні законні підстави для притягнення позивача до юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III, а тому постанова Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу АХ №.0201129 від 24.05.2017 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 340,00 грн., є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, у суду відсутні підстави для її скасування, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 41, 71, 94, 128, 159, 160– 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя О.М. Шляхова

Судді А.В. Бідонько

ОСОБА_4