Ухвала суду № 69386400, 06.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

У Х В А Л А

06 жовтня 2017 р. № 820/4667/17

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши позовну заяву Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Дергачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області звернулось до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просить суд скасувати постанову від 27.09.2017 про стягнення з Управління витрат виконавчого провадження, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що справа не підсудна ОСОБА_1 окружному адміністративному суду з огляду на такі обставини справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, спірні правовідносини пов'язані з діями державного виконавця щодо виконання виконавчого листа № 619/3390/16-а від 02.06.2017 року, виданого Дергачівським районним судом Харківської області, за яким Дергачівське об'єднане УПФ України Харківської області є боржником.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справою адміністративною юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 7 ст. 3 КАС України, до субєктів владних повноважень віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших субєктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 1 ст. 181 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Відповідно до положень ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 384 ЦПК України, скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов загальних судів в порядку цивільного судочинства.

Оскільки позивачем фактично оскаржується постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні, в рамках виконання виконавчого листа № 619/3390/16-а від 02.06.2017 року, виданого Дергачівським районним судом Харківської області, за яким Дергачівське об'єднане УПФ України Харківської області є боржником, вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 30.06.2015 по справі №21-278а15, від 01.12.2015 по справі №21-340а15, від 06.04.2016 по справі №6-570цс16, від 22.03.2016 по справі №21-318а16, від 07.06.2016 по справі № 21-5470а15, від 08.11.2016 по справі №21-5539а15.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного суду України від 22.03.2016 по справі №21-318а16, яка прийнята двома судовими палатами - судовою палатою в адміністративних справах та судовою палатою в цивільних справах, Верховним Судом України було проаналізовано роз'яснення, що містяться у п. 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" та Закону № 606-ХІУ, стосовно того, що оскарження рішення, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору або накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, також належать до адміністративної юрисдикції. Проте Верховним Судом України підтримано правову позицію, яка була висловлена раніше у постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 по справі №21-278а15 та 01.12.2015 по справі №21-3404а15. Тому при вирішенні питання щодо належної юрисдикції вказаного спору суд також дотримується позиції Верховного Суду України.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки зазначену заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, а також положення п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки зазначену позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 1 ст. 6, п.1 ч. 1 ст. 109, ст. 165, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування рішення,.

Роз'яснити Дергачівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області, що розгляд та вирішення даної справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бідонько А.В.