Постанова № 69386348, 03.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 жовтня 2017 р. № 820/4375/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Красноградської районної державної адміністрації Харківської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання незаконними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Красноградська районна державна адміністрація Харківської області (далі по тексту позивач, Красноградська РДА), звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі по тексту відповідач, УДВС у Харківській області, виконавча служба), в якому просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 49490243 від 07.09.2017 року у розмірі 2040 (дві тисячі сорок) грн. 00 коп.;

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 49490243 від 07.09.2017 у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) грн.00 коп.;

- стягнути на користь Красноградської районної державної адміністрації Харківської області (р/р 35414008003498 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 04059549, вул. Соборна, 58-А, м. Красноград, Харківської області, 63304) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3200 грн. 00 коп. (три тисячі двісті грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, 16 м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34859512).

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що державний виконавець, надавши боржнику триденний строк з дня отримання вимоги від 06.09.2017 року № 49490243/287/07.01/В-1/11196 надати інформацію, яка вимагається нею, вже наступного дня 07.09.2017 року прийняв оскаржувані постанови. Водночас, позивач виконав вимоги державного виконавця та своєчасно, протягом трьох днів з дати отримання вказаної вимоги направив відповідачу повідомлення про поважність причин невчасного виконання судового рішення. Разом з тим, державним виконавцем не було враховано поважність причин невиконання судового рішення та протиправно винесено постанови про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору.

Представник позивача надав через канцелярію суду заяву про розгляд справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача, повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не зявився, всупереч ч. 2 ст. 40 КАСУ про поважність причин неприбуття до суду не повідомив, клопотань та заяв про розгляд справи без участі представника або відкладення розгляду справи та письмових заперечень проти позову до суду також не надходило.

З огляду на приписи ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини склались з приводу виконання рішення суду, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень Закону України Про виконавче провадження, згідно з ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що постановою від 27.11.2015 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження №49490243 з виконання виконавчого листа №626/1460/15-ц, виданого 30.10.2015 року Красноградським районним судом Харківської області про зобов'язання Красноградської районної державної адміністрації Харківської області виконати дії по виділенню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. номер НОМЕР_1, земельної ділянки у розмірі 5,10 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості) із землі державного резервного фонду, який утворений при розпаюванні земель колективної власності АФ "Нива" на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Вказаною постановою боржнику постановлено добровільно виконати постанову суду до 07.12.2015 року та попереджено боржника, що у випадку невиконання рішення в наданий термін, будуть виконані дії по стягненню з нього виконавчого збору та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

На рішення Красноградського районного суду Харківської області по цивільній справі №626/1460/15-ц за позовом ОСОБА_2 Красноградською районною державною адміністрацією було подано апеляційну скаргу, яка ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29.12.2015 року визнана не поданою та повернута апелянту.

Судом встановлено, що Красноградською РДА листом від 30.12.2016 року № 01-34/3784 «Про надання інформації» з усіма підтверджуючими копіями документів на адресу державного виконавця згідно вимоги останнього про надання інформації від 07.12.2016 року № 49490243/287/07.01/В-1 повідомлено, що виконати дії по виділенню ОСОБА_2 земельної ділянки не можливо у зв'язку із тим, що згідно ст. 122 Земельного кодексу України районна державна адміністрація не має повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Також, в інформації, наданій державному виконавця, було зазначено, що у зв'язку із змінами, які відбулися у законодавстві з 01.01.2013 року, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в Харківській області здійснює Головне управління ОСОБА_3 у Харківській області.

Так, відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 року, який набрав законної сили з 01.01.2013 року статтю 122 Земельного кодексу України викладено в новій редакції у зв'язку із чим, значно звузились повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі земельних ділянок у власність або користування.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Крім того, судом встановлено, що в процесі виконання судового рішення Красноградською районною державно адміністрацією було здійснено запит від 09.02.2017 року до Відділу ОСОБА_3 у Красноградському районі про надання інформації щодо вільних ділянок (рілля), державного резервного фонду, які утворені при розпаюванні із колективної власності АФ Нива на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області за рахунок яких можливо виділити ОСОБА_2 земельну ділянку у розмірі 5,10 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості).

ОСОБА_3 у Красноградському районі Харківської області від 13.02.2017 року №14-20.24-0.2-285/2-17 підтверджується, що відповідно до листа Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області від 13.02.2017 року №02-25/164 вільних земельних ділянок із земель колективної власності АФ Нива, земель запасу, гель резервного фонду не має, за рахунок яких можна виділити земельну частку в (пай). Землі запасу зайняті садами.

Згідно схеми поділу колективної власності на земельні частки (паї) агрофірми Нива Красноградського району Харківської області, відповідно до складу угідь, площа ріллі, яка підлягала розпаюванню, складає 1767,6 га, державний резервний фонд 98,2 га.

Відповідно до повідомлення Відділу Держземагенства у Красноградському районі Харківської області Харківської області від 24.11.2014 року №2806 землі державного резервного фонду, які утворені при розпаюванні із земель колективної власності АФ Нива і території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області складають всього 106,50 га, в тому числі рілля - 98,2 га, сіножаті - 8,3 га. Сіножаті 8,3 га не підлягають розпаюванню. Рілля підлягла розпаюванню: 29,6 га - для ведення особистого селянського господарства та 68,6 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тобто 8,3 га +29,6 га + 68,6 га = 106,50 га (державний резервний фонд на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області).

Вищезазначеної інформацією підтверджується, що на території Піщанської сільської ради взагалі відсутні земельні ділянки (рілля), за рахунок яких стягувачу можливо виділити земельну частку (пай).

Після отримання вищезазначеної інформації Красноградською районною державною адміністрацією Харківської області 24.02.2017 року було направлено державному виконавцю Доповнення до Вимоги про надання інформації від 07.12.2016 року, в яких повідомлялись поважні причини невиконання рішення суду, зокрема було зазначено, що Красноградська РДА Харківської області не має можливості з поважних причин виконати рішення Красноградського районного суду Харківської області №626/1460/15-ц від 19.10.2015 року, яким зобов'язано Красноградську районну державну адміністрацію Харківської області, виконати дії по виділенню ОСОБА_2, оскільки районні державні адміністрації відповідно до статті 122 Земельного кодексу України не мають повноважень щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім того не має вільних земельних ділянок державного резервного фонду на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, за рахунок яких можливо виділити ОСОБА_2 земельну частку (пай).

До вказаного доповнення позивачем було також надано копію заяви до суду про відстрочку виконання рішення Красноградського районного суду Харківської області від 19.10.2015 року № 626/1460/15-ц.

12.09.2017 року Красноградською районною державною адміністрацією Харківської пласті отримано Вимогу про надання інформації від 06.07.2017 року №49490243/287/07.01/В-1/11196 державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1, в якій запропоновано протягам трьох днів з дня отримання даної вимоги надати інформацію про виконання або причини невиконання виконавчого провадженим з усіма підтверджуючими документами №49490243.

На виконання вимоги про надання інформації від 06.09.2017 року, яку отримано 12.09.2017 року, Красноградською районної державною адміністрацією направлено в черговий раз інформацію в якій зазначено поважність причин не виконання судового рішення.

Наступного дня 13.09.2017 року Красноградською районною державною адміністрацією отримано з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області постанову про стягнення виконавчого збору від 07.09.2017 року у виконавчому провадження №49490243 у розмірі 2040 грн.; постанову про накладення штрафу від 07.09.2017 року у виконавчому провадженні №49490243 у розмірі 5100 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, що кореспондує з приписами ч. 1 ст. 378 ЦПК України, де у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Так, у разі передачі компетенції повністю або у частині, яку уповноважено усунути порушення, суд замінює сторону виконавчого провадження на особу, якій такі повноваження передані та зобовязаний виконати судове рішення.

Крім того, процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу у звязку чим процес продовжується.

В матеріалах справи відсутні докази звернення до суду для вирішення питання процесуального правонаступництва у звязку із передачею повноважень від Красноградської РДА до Головного управління ОСОБА_3 в Харківській області.

Водночас, матеріали справи містять копію ухвали Красноградського районного суду Харківської області від 26.09.2017 року по справі № 626/1460/15-ц, яке набрало законної сили 02.10.2017 року, згідно якої заяву Красноградської районної державної адміністрації Харківської області про відстрочку виконання рішення Красноградського районного суду від 19.10.2015 року № 626/1460/15-ц було задоволено частково.

Вказаною ухвалою відстрочено виконання рішення Красноградського районного суду Харківської області №626/1460/15-ц від 19.10.2015 року, яким зобов'язано Красноградську районну державну адміністрацію Харківської області, виконати дії по виділенню, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, земельної ділянки у розмірі 5,10 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості) із землі державного резервного фонду, який утворений при розпаюванні земель колективної власності АФ «Нива», на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області до 01 березня 2018 року.

Відтак, на цей час відпала обставина необхідності виконання боржником судового рішення Красноградського районного суду Харківської області №626/1460/15-ц від 19.10.2015 року до 01 березня 2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 18 частини третьої статті 18 Закону України від 21.12.2016 р. N 1798-VIII встановлено право виконавця вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною 4 цієї ж статті Закону встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Як встановлено судом виконавцем було направлено вимогу від 06.09.2017 року № 49490243/287/07.01/В-1/11196 надати інформацію, яка вимагається нею, але вже наступного дня - 07.09.2017 року державним виконавцем були винесені оскаржувані постанови, нівелюючи таким чином, наданий боржнику строк для надання інформації для її врахування у разі вчинення подальших виконавчих дій та в порушення приписів ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» і права боржника надати пояснення за фактом невиконання судового рішення в тому числі й у строк, наданий самим державним виконавцем.

Таким чином, суд зазначає, що вказані постанови відповідача є передчасними та такими, що не враховують всіх обставин, які склалися під час виконання цього судового рішення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно ч.1 ст.27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частина 3 статті 27 Закону визначає, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ст.10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:

1) фактичне виконання судового рішення;

2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

Суд зауважує, що рішення Красноградського районного суду Харківської області №626/1460/15-ц від 19.10.2015 року є рішенням немайнового характеру. Порядок виконання таких рішень передбачений розділом VIII Закону.

Згідно частини 6 статті 26 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Проаналізувавши положення статті 63 Закону суд зазначає, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів юридичної правильності і фактичної обґрунтованості спірного рішення.

Відтак, адміністративний позов Красноградської районної державної адміністрації до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання незаконними та скасування постанов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Красноградської районної державної адміністрації Харківської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання незаконними та скасування постанов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 49490243 від 07.09.2017 року у розмірі 2040 (дві тисячі сорок) грн. 00 коп.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 49490243 від 07.09.2017 у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Красноградської районної державної адміністрації Харківської області (р/р 35414008003498 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 04059549, вул. Соборна, 58-А, м. Красноград, Харківської області, 63304) сплачений судовий збір в розмірі 3200 грн. 00 коп. (три тисячі двісті) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, 16 м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34859512).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.