Ухвала суду № 69386182, 05.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3831/17

УХВАЛА

05 жовтня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

за участю секретаря Чернецької О.А,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву відповідача про відвід головуючого судді в адміністративній справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до ФОП ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 25500 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до ФОП ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 25500 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року відкрито провадження у справі.

05.10.2017 року (вхід. № 27453/17) відповідач надав до суду клопотання про відвід головуючого судді у справі – ОСОБА_4, у зв’язку з прийняттям суддею рішення щодо залишення позовної заяви без руху та відкриття провадження у справі. Відтак, відповідач вважає, що прийняті по справі рішення судді про залишення позовної заяви без руху та відкриття провадження у справі свідчать про упередженість суду.

У судовому засіданні 05.10.2017 року відповідач підтримав надану заяву про відвід судді.

Представник позивача у судове засідання з'явився, щодо необхідності задоволення заяви про відвід залишив на розсуд суду.

Дослідивши вимоги заяви про відвід, вислухавши пояснення сторін у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Статтями 126, 129 Конституції України передбачено, що судді, при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь – який спосіб забороняється.

Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно «Рекомендацій CM/Rec (2010)12 Комітету ОСОБА_5 Європи, державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки», яка ухвалена Комітетом ОСОБА_5 Європи 17.11.2010 р., визначено, що:

- незалежність суддів гарантується незалежністю судової влади загалом, це є основним принципом верховенства права;

- судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів;

- судді повинні мати достатні повноваження та змогу їх здійснювати для виконання своїх обов'язків, підтримання юрисдикції та гідності суду.

Відповідно частин 1 - 3 статті 30 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 27 - 29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі. Відвід повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.

Статтями 27, 28 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Відповідно до ст. 30 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований з обґрунтуванням підстав для відводу.

Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань адміністративного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у адміністративних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви.

Стаття 27 КАС передбачає, що суддя не може брати участь у розгляді справи і відводиться, на ряду з іншим і за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі — ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Стаття 6 ЄСПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄСПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.

Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено обставини, які б дійсно викликали сумніви у неупередженості головуючого судді у справі при розгляді цієї адміністративної справи.

Наведені позивачем в заяві обставини ніяким чином не вказують на упередженість головуючого судді у даній справі, а є лише його необґрунтованими припущеннями. Більш того, вказані припущення, не можуть бути підставою для відводу цього судді з передбачених статтями 27, 28 КАС України мотивів, оскільки не свідчить про наявність ознак необ'єктивності чи упередженості.

Так, відповідач зазначає, що суддею під час прийняття рішення по справі, а саме ухвали про залишення позовної заяви без руху 24.07.2017 року, було надано позивачу фінансову пільгу в частині визначення суми судового збору, яка підлягала сплаті за подачу позовної заяви.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 24.07.2017 року адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до ФОП ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 25500 грн. залишено без руху, у зв’язку з ненаданням до суду доказів сплати судового збору. Суддею було зазначено про усунення встановлених недоліків позову шляхом надання до суду документу про сплату судового збору, у розмірі 1600 грн.

Ч. 2 ст. 87 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

У вказаному позові Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області заявлено майнові позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 25500 грн.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду суб’єктом владних повноважень адміністративного позову майнового характеру судовий збір справляється за ставкою – 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року, встановлений у розмірі 1600 гривень.

Враховуючи зазначене, визначена суддею сума сплати судового збору у розмірі 1600 грн. за звернення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області з даним позовом до суду, відповідає приписам чинного законодавства та суддею не було надано позивачу у справі будь-яких пільг.

Що стосується твердження відповідача про не забезпечення суддею перевірки сплати судового збору за платіжним дорученням, яке було надано до суду в якості доказу сплати 1600 грн., суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі 26.09.2017 року, суддею було перевірено зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України згідно наданого позивачем платіжного доручення № 434 від 07.08.2017 року про сплату 1600 грн. та встановлено відповідне зарахування вказаних коштів до бюджету (згідно інформації наявній в базі даних Діловодство спеціалізованого суду станом на 26.09.2017 рік. Отже, твердження відповідача про допущення суддею бездіяльності щодо перевірки сплати судового збору позивачем є надуманими та не відповідають дійсності.

Щодо твердження відповідача про надання позивачу пільгового періоду для усунення недоліків позовної заяви строком до 12.09.2017 року, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

В свою чергу, приписами КАС України не визначено конкретних строків, які мають бути надані позивачу для усунення недоліків позову та суддя встановлює їх у кожному випадку на власний розсуд. Отже, встановлення строку для усунення недоліків позовної заяви до 12.09.2017 року не є порушенням процесуального права або свідченням про упередженість судді під час прийняття рішення 24 липня 2017 року.

Що стосується прийнятої ухвали про відкриття провадження від 26.09.2017 року після спливу строку наданого для усунення недоліків, суд зазначає, що у період з 09.08.2017 року по 13.09.2017 року суддя Корой С.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці, а в період з 12.09.2017 року по 22.09.2017 року на лікарняному. В свою чергу, прийняття суддею рішення по справі перебуваючи у відпустці або у період непрацездатності є неприпустимим порушенням як трудового, так і процесуального законодавства України. Отже, ухвала про відкриття провадження у справі була прийнята суддею після закінчення перебування на лікарняному.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку про відсутність підстав у задоволенні заяви відповідача про відвід головуючого судді.

Керуючись ст.ст. 27, 30, 133, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви відповідача про відвід головуючого судді в адміністративній справі № 815/3831/17-відмовити.

Ухвала окремо від кінцевого судового рішення оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 06.10.2017 року.

Суддя С.М. Корой