Постанова № 69386166, 06.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2611/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд колегією в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

судді Кравченка М.М.,

судді Бжассо Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу №1221/5 від 11.04.2017 року «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»,-

СУТЬ СПОРУ:

Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати наказ №1221/5 від 11.04.2017 року Міністерства юстиції України «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що поштою отримала:

- 11.04.2017 року наказ Міністерства юстиції України №911/7 про проведення камеральної перевірки;

-12.04.2017 року лист Міністерства юстиції України зі скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі яких здійснювалась перевірка законності дій ОСОБА_1;

-26.04.2017 року наказ Міністерства юстиції України №1221/15 від 11.047.2017 року «Про тимчасове блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав та нерухоме майно на 6 (шість) місяців».

Позивач зазначила, що без жодних пояснень без проведення перевірки та ґрунтуючись лише на скаргах двох фізичних осіб, Міністерство юстиції України дійшло висновку про обмеження її у доступі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На думку позивача дії відповідача незаконні та такі, що порушують її права та інтереси.

Від представника позивача 15.09.2017 року через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без її участі у порядку письмового провадження (а.с.184).

Представник відповідача у задоволенні адміністративного позову просила відмовити з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов (а.с.132-137).

В обґрунтування письмових заперечень представник відповідача зазначила, що впродовж проведення моніторингу реєстраційних дій виявлено, що державний реєстратор ОСОБА_1 грубо порушила вимоги оформлення рішень державними реєстраторами прав на нерухоме майно. Зокрема під час перевірки відповідач виявив систематичне порушення державним реєстратором вимог законодавства щодо формування за допомогою Державного реєстру прав документів за результатами розгляду заяв.

Міністерство юстиції України вважає, що наказ №1221/5 від 11.04.2017 р. прийнятий на основі повного, всебічного, обєктивного дослідження обставин та на основі результатів проведення камеральної перевірки, а тому є законним, правомірним та таким, що не належить до скасування.

Пізніше, після ознайомлення із запереченнями та документами, які стали підставою прийняття спірного наказу, представник позивача надала додаткові письмові пояснення до позову в яких стверджувала, що формувала друковані форми рішень, однак через недосконалість програмного забезпечення Державного реєстру прав користувачі не мали можливості ознайомитися з текстом прийнятого державним реєстратором рішення. Також зазначала, що особисто не приймала документи під час здійснення державної реєстрації прав, а тому звинувачення відповідача про неправомірне стягнення нею плати за отримання інформації з Державного реєстру при здійсненні державної реєстрації є необґрунтованим.

Крім того, позивач у своїх письмових поясненнях стверджувала, що прийняті нею рішення про державну реєстрацію на 4-й день після отримання заяв були своєчасними з дотриманням законного строку прийняття таких рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації №104/к-2016 від 12.04.2016 року призначена на посаду державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг районної державної адміністрації (а.с.7).

Відповідач на підставі наказу Міністерства юстиції України від 13.03.2017 р. №714/7 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно» яким, зокрема затверджено перелік державних реєстраторів та субєктів державної реєстрації щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно провів моніторинг реєстраційних дій позивача (а.с.129-131).

22.03.2017 року відповідач за результатами проведеного моніторингу реєстраційних дій позивача склав акт в якому зазначив:

- державний реєстратор ОСОБА_1 грубо порушила вимоги ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не сформувавши друкований образ рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за (заявник ОСОБА_4Б.) №33828003; не відсканувавши усі сторінки технічного паспорту на ОНМ; не встановивши відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (для реєстрації реконструкції ОНМ подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом ОНМ відповідно до п.45 Порядку №990). Крім того нею не враховано вимоги ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де зазначено, що : якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття в експлуатацію в установленому законодавством порядку, у ході розгляду поданих документів державний реєстратор не зупинила розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та не витребувала документу про проведення ОНМ в експлуатацію.

Аналогічними є порушення законодавства у сфері державної реєстрації нерухомості під час розгляду заяв за №20657911 від 24.01.2017 р. (реєстрація права власності на квартиру із зміною загальної площі з 41 кв.м на 77,7 кв.м. без документу, що засвідчує в експлуатацію) та № 20900612 від 09.02.2017 р. (реєстрація змін загальної площі житлового будинку з 27,5 кв.м. до 67,5 кв.м без документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію).

Крім того,впродовж перевірки виявлено систематичне порушення державним реєстратором ОСОБА_1 вимог законодавства щодо формування за допомогою Державного реєстру прав документів за результатом розгляду заяв, а саме: друкованної форми рішення державного реєстратора , що вбачається із заяв, зокрема серед яких: №№20468831, 20495067, 20541070, 20655592, 20966578, 21019714, 21019780, 21087379, 21142295, 21164322 та інші.

Також за заявами 21019714 та 21019780 (вибірково) стягнуто плату за надання інформації з Державного реєстру прав, чим порушено вимоги ст. 34 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме щодо справлення адміністративного збору виключно за державну реєстрацію права власності (за надання інформації плата стягується виключно при отриманні інформації, передбаченої ст.32 Закону).

Відповідно до висновку в акті виявлено порушення позивачем порядку державної реєстрації.

23.03.2017 року Міністерство юстиції України прийняло наказ № 911/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_1 з 23.03.2017 року» (а.с.10).

Зазначений наказ прийнятий відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року №990 та на підставі акта за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_1

Також відповідно до наказу №911/7 утворено комісію для проведення камеральної перевірки державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_1 у такому складі:

ОСОБА_5 заступник начальника відділу розгляду звернень у сферах державної реєстрації Управління розгляду звернень забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату;

ОСОБА_6 заступник начальника відділу забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Управління розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату;

ОСОБА_7 головний спеціаліст відділу акредитації контролю та моніторингу субєктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату.

07.04.2017 року відповідач за результатами проведення камеральної перевірки позивача склав довідку (а.с.125-127) в якій зазначено, що позивач не сформувала друковану форму рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за №33828003 не від сканувавши усі сторінки технічного паспорту на ОНМ.

Так само при розгляді заяви №18646261 від 20.09.2016 р. про внесення змін до адреси обєкта нерухомого майна встановлено відсутність документа та його електронної копії, на підставі якої вчинено реєстраційну дію.

Крім того,впродовж перевірки виявлено систематичне порушення державним реєстратором ОСОБА_1 вимог законодавства щодо формування за допомогою Державного реєстру прав документів за результатом розгляду заяв, а саме: друкованної форми рішення державного реєстратора , що вбачається із заяв, зокрема серед яких: №№20468831, 20495067, 20541070, 20655592, 20966578, 21019714, 21019780, 21087379, 21142295, 21164322 та інші.

Також за заявами №№ 21019714, 21019780 (про державну реєстрацію права власності) стягнуто плату за надання інформації з Державного реєстру прав у розмірі 40 грн., чим порушено вимоги ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме щодо справляння адміністративного збору виключно за державну реєстрацію права власності у розмірі 160 грн.

В порушення ч.1, 2 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач розглянула заяви про державну реєстрацію права власності від 27.02.2017 р. №21164322, 21161940, 21156655, 21158923 протягом чотирьох днів, а саме: прийнято рішення про державну реєстрацію, сформовано витяг (у процедурі державної реєстрації права) 02.03.2017 р., тобто у менший строк з урахуванням якого сплачено адміністративний збір.

В довідці від 07.04.2017 року зазначено, що позивач при здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень грубо порушила вимоги ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За результатами камеральної перевірки відповідач 11.04.2017 року прийняв наказ №1221/5 про тимчасове блокування доступу державного реєстратора центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк на 6 (шість) місяців (а.с.19).

До зазначених спірних правовідносин суд застосовує наступні норми права.

Положенняпро Міністерство юстиції України затверджено Указом Президента України 6 квітня 2011 року № 395/2011. Відповідно до цього положення Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики серед іншого і з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 р затверджений Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації №990 ( далі Порядок №990).

Згідно з Порядком №990 контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і обґрунтованих подань територіальних органів Мінюсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

Моніторинг реєстраційних дій - комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами субєктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними Порядком №990.

У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України "Про звернення громадян" і обґрунтованих подань територіальних органів Мінюсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи субєктів державної реєстрації з прийняттям обовязкових до виконання рішень, передбачених Законами.

За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мінюсту, що проводила такий моніторинг.

У разі виявлення на підставі акту моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або субєктів державної реєстрації.

Відповідно до п.6 Порядку №990 камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мінюсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мінюсту.

Згідно з п. 8. Порядку №990 під час проведення камеральної перевірки комісія має право:

1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів;

2) витребувати у субєкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах;

3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб субєктів державної реєстрації надання пояснень.

9. Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.

У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються:

дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік);

прізвище, імя та по батькові посадових осіб Мінюсту, що проводили камеральну перевірку;

підстава проведення камеральної перевірки;

опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів;

пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.

10. За результатами проведеної камеральної перевірки Мінюст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.

З огляду на спірний наказ, він був прийнятий у відповідності ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В свою чергу, згідно із змістом ч.1 ст. 37-1контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами субєктів державної реєстрації прав. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами субєктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи субєктів державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи субєктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами субєктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи субєкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

Підставою прийняття спірного наказу стала довідка від 07.04.2017р. за результатами проведення камеральної перевірки.

З урахуванням висновків, викладених в акті та довідці, відповідач у своїх запереченнях посилається на вчинення позивачем ряду порушень вимог Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон), яким суд на підставі встановлених обставин та ретельному дослідженні усіх доказів, що є в матеріалах справи, надає наступну оцінку.

По-перше, щодо порушення позивачем вимог статті 10 Закону, а саме відсутності формування друкованої форми рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за №33828003, не відсканування усіх сторінок технічного паспорту обєкту нерухомого майна, не встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства суд зазначає наступне.

Так, в акті за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій вказано, що за результатами розгляду заяви №20906068 позивач прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на громадський будинок (база відпочинку), адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт.Затока, Бульвар Золотий Берег,10.

Впродовж перевірки поданих для реєстрації документів встановлено , що при збільшенні площі будинку з56,2 кв.м до 421, 2 кв.м. була проведена реконструкція /нове будівництво. Разом із заявою не подано жодного документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту нерухомості.

Згідно з ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 23 Закону , розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Частина 2 статті 5 Закону встановлює: «Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону».

Відповідно до п.п.2 п. 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого наказом Постанови КМУ від 25.12.2015р. №1127 (надалі Порядок №1127): для державної реєстрації права власності у звязку із зміною субєкта такого права в результаті реконструкції обєкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення обєкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта.

Позивач не погоджується з таким висновком відповідача, посилаючись на недосконалість програмного забезпечення, яке використовується Державним реєстратором. Однак, в своїх поясненнях не зазначила, яким чином даний факт впливає на встановлені порушення та не надала жодного доказу про несправність або недосконалість програмних засобів ведення Державного реєстру прав, посилалася тільки на те, що вказана нею недосконалість є загальновідомим фактом.

Натомість зазначені вище правопорушення, встановлені та зазначені в акті за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій від 22.03.2017р. (а.с.129-131) та висновком Комісії, що підписаний трьома спеціалістами, які здійснювали проведення камеральної перевірки (а.с.126).

Таким чином, з урахуванням вказаних вище правових норм та на підставі дослідження зазначених доказів,суд погоджується з висновком відповідача про порушення позивачем статей 5,10,23 Закону та не врахування вимог пункту 45 Порядку №1127.

Аналогічними є порушення (відсутність друкованого рішення) під час розгляду заяв: №20468831, №20495067, №20541070, №20655592,20966578, №21019714, №21019780,21087379, №21142295, №21164322.

По-друге, щодо зазначення відповідачем, як підставу для прийняття спірного наказу - стягнення плати за надання інформації з Державного реєстру прав у розмірі 40 грн, при здійсненні державної реєстрації, що є порушенням вимоги статті 34, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до чч.1,2 ст.32 Закону, інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Для фізичних та юридичних осіб інформація за обєктом нерухомого майна та субєктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі.

Інформація про зареєстровані права та їх обтяження, отримана в електронній чи паперовій формі за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав, має однакову юридичну силу та використовується відповідно до законодавства.

Інформація з Державного реєстру прав не надається фізичним та юридичним особам у разі невнесення плати за надання інформації або внесення її не в повному обсязі.

Порядок надання інформації з Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 34 Закону встановлюються розміри плат (адміністративного збору) за проведення реєстраційних дій та за надання інформації з Державного реєстру прав.

З сукупного аналізу даних статей Закону випливає, що плата за отримання інформації з Державного реєстру прав здійснюється тільки при її наданні з даного реєстру відповідно до статті 32 Закону, а не при здійсненні державної реєстрації. При здійсненні державної реєстрації справляється тільки адміністративний збір.

При цьому суд не бере до уваги посилання позивача на те, що прийняття документів здійснюють адміністратори ЦНАПу, а не безпосередньо вона, оскільки Закон передбачає, що за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав відповідальність несуть державні реєстратори.

Так, відповідно до ст.38 Закону: « Державні реєстратори, субєкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Шкода, завдана державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обовязків, підлягає відшкодуванню на підставі рішення суду, що набрало законної сили, у порядку, встановленому законом».

По-третє, щодо прийняття рішення про державну реєстрацію, формування витягу у менший строк, з урахуванням якого сплачений адміністративний збір суд вважає, що дане порушення є недоведеним з боку відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує пяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» забороняється видавати заявнику документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав у строки, менші, ніж ті, з урахуванням яких ним сплачено адміністративний збір за державну реєстрацію прав відповідно до частин першої та другої статті 34 цього Закону.

Відповідно до ч.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» плата (адміністративний збір) за проведення реєстраційних дій та за надання інформації з Державного реєстру прав

1. За державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, справляється адміністративний збір у такому розмірі:

1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк два робочі дні;

2 прожиткових мінімума для працездатних осіб - у строк один робочий день;

5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк 2 години.

Так, у довідці Комісії від 07.04.2017р., яка стала підставою для винесення спірного наказу, відповідач посилається на те, що рішення про державну реєстрацію та витяг по заявам від 27.02.2017р. №№21164322, 21161940, 21156655, 21158923 були прийняті та сформовані протягом 4-х днів, 02.03.2017р., тобто у менший строк, з урахуванням якого сплачений адміністративний збір. Однак, при цьому ні в довідці , ні в акті за результатами проведення моніторингу від 22.03.2017р. не зазначені дата сплати адміністративного збору, його суму, відсутні жодні посилання в якому порядку здійснювалася оплата (за звичайний чи скорочений термін розгляду заяв). Відсутність таких посилань робить неможливим встановити правильність висновку відповідача та свідчить про недоведеність з його боку факту вчинення позивачем порушення ст.ст.19, 21 Закону. Адже відповідно до 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Щодо тверджень позивача про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення через те, що засідання Комісії , відбулося стосовно розгляду скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про протиправність дій позивача, пізніше ніж було прийняте саме рішення, суд звертає увагу на наступне. Дія Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 р. №990 , на підставі якого був прийнятий спірний наказ не поширюється на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, субєкта державної реєстрації, територіального органу Мінюсту, що здійснюється відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань».

Відповідно до положень даного Порядку, контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і обґрунтованих подань територіальних органів Мінюсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

Також у спірному наказі зазначається, що він був винесений відповідно до статті 37-1 Закону, що передбачає здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами субєктів державної реєстрації прав.

Таким чином, зазначені факти свідчать, що розгляд скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стосовно дій позивача, на які він посилається у своєму позові, не були підставами для винесення спірного наказу.

Оскільки впродовж судового розгляду справи знайшли своє підтвердження порушення позивачем приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при вчиненні ним реєстраційних дій, суд вважає в цілому винесений відповідачем наказ Міністерства юстиції України №1221/5 від 11.04.2017р. правомірним, а відтак - суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Згідно з ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки суд по справі свідків не залучав та не призначав проведення судових експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 86, 94,128, 159-164 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя О.Я. Бойко

Суддя М.М. Кравченко

Суддя Н.В. Бжассо