Постанова № 69385146, 03.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа№ 910/1534/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

За участю представників:

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача: не з'явилися;

Від третьої особи-1: Сапсай В.М.- представник;

Від третьої особи-2: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017

у справі № 910/1534/17 (суддя Літвінова М.Є.)

За позовом Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000"

до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярославь-Авто"

2. Приватне підприємство "Авен-Єзєр"

про визнання недійсним наказу № Н-45 від 03.06.2015 та рішення Конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва від 05.06.2015 № 2 в частині об'єктів конкурсу № № 4, 13, 19, 24, 25, 38

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство інвалідів "Надія-2000" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним наказу № Н-45 від 03.06.2015 та рішення Конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва від 05.06.2015 № 2 в частині об'єктів конкурсу № № 4, 13, 19, 24, 25, 38.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Наказ № Н-45 від 03.06.2015 та результати конкурсу є недійсними, оскільки склад конкурсного комітету, який приймав рішення за результатами оспорюваного конкурсу, було затверджено з порушенням п. 24 Порядку проведення конкурсу з огляду на те, що кількість представників громадських організацій складала менш як 50% загальної кількості представників громадських організацій.

Крім того, позивач вказував, що у зв'язку з видачею Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Наказу від 03.06.2015 № Н-45 "Про затвердження складу конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" порушено права позивача як учасника конкурсу, а відтак останній має право оскаржити як процедуру організації, так і результати цього конкурсу, оскільки рішення організатора та Конкурсного комітету породжують, змінюють, припиняють права та обов'язки у сфері господарсько-правових відносин кожного з учасників такого конкурсу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярославь-Авто" та Приватне підприємство "Авен-Єзєр".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 припинено провадження у справі в частині визнання недійсним Наказу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.06.2015 № Н-45.

У задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство інвалідів "Надія-2000" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків та недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтовування апеляційної скарги позивач посилається на те, що організатором конкурсу було затверджено склад конкурсного комітету, який приймав відповідні рішення, у порушення вимог п.24 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1081, оскільки кількість представників громадських організацій, складала менш як 50 відсотків загальної кількості всіх членів конкурсного комітету.

На думку апелянта, Наказ Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.06.2015 № Н-45, яким затверджено склад конкурсного комітету є недійсним, з підстав його невідповідності вимогам п.24 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1081.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000" у справі №910/1534/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.08.2017.

Розпорядженням начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 № 09-53/2986/17, у зв'язку із перебування судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1534/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000" у справі №910/1534/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000" прийнято до провадження у визначеному складі суду.

В судове засідання, призначене на 07.08.2017, повноважні представники представників позивача, відповідача та третьої особи-2 не з'явилися. Представник третьої особи-2 не заперечувала проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000" відкладено на 03.10.2017.

03.10.2017 через відділ документального забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

В судовому засіданні, призначеному на 03.10.2017, представник третьої особи-1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Повноважні представники позивача, відповідача та третьої особи-2 в судове засідання не з'явились.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Вислухавши думку представника третьої особи-2 та наявне в матеріалах справи клопотання позивача про розгляд справи без участі повноважного представника, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи-2, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 757 від 22.05.2013 року було уповноважено Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати функції замовника (організатора) проведення конкурсів з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль".

10.04.2015 в газеті "Хрещатик" № 52 (4648) розміщено Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування м. Києва, організатор - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Наказом Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № Н-45 від 03.06.2015 було затверджено склад конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських та автобусних маршрутах загального користування м. Києва та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" згідно додатку до наказу.

Рішенням конкурсного комітету від 05.06.2015, оформленим протоколом № 2 засідання конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва, оголошеного у газеті "Хрещатик" № 52 (4648), визнано переможців конкурсу.

Позивач звернувся до суду так як вважає, що Наказ № Н-45 від 03.06.2015 та результати конкурсу є недійсними, оскільки склад конкурсного комітету, який приймав рішення за результатами оспорюваного конкурсу, було затверджено з порушенням п. 24 Порядку проведення конкурсу з огляду на те, що кількість представників громадських організацій складала менш як 50% загальної кількості представників громадських організацій.

Крім того позивач вказує, що у зв'язку з видачею Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Наказу від 03.06.2015 № Н-45 "Про затвердження складу конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" порушено права позивача як учасника конкурсу, а відтак останній має право оскаржити як процедуру організації, так і результати цього конкурсу, оскільки рішення організатора та Конкурсного комітету породжують, змінюють, припиняють права та обов'язки у сфері господарсько-правових відносин кожного з учасників такого конкурсу.

Таким чином позивачем заявлені позовні вимоги про:

- визнання недійсним Наказу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.06.2015 № Н-45;

- визнання недійсним рішення Конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва від 05.06.2015 № 2 в частині об'єктів конкурсу №№ 4, 13, 19, 24, 25, 38.

Щодо оцінки вказаним позивачем підставам для визнання конкурсу недійсним та його скасування, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 43 Закону України "Про автомобільний транспорт", визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів).

Частина 1 ст. 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлює, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Національної поліції, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту.

До конкурсного комітету не можуть входити представники суб'єктів господарювання - автомобільних перевізників, які є учасниками конкурсу або які діють на ринку перевезень пасажирів і можуть впливати на прийняття рішень комітету.

Для організації забезпечення і підготовки матеріалів для проведення засідань конкурсного комітету органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на конкурсних умовах за договором залучають підприємство (організацію), що має фахівців та досвід роботи не менше трьох років з питань організації пасажирських перевезень. Конкурс проводиться із залученням представників відповідних органів виконавчої влади, а також представників громадських організацій. Залучене для проведення засідань конкурсного комітету підприємство (організація) готує матеріали щодо умов конкурсу, паспортів автобусних маршрутів, аналізу одержаних пропозицій та їх оцінки, договорів з переможцями конкурсу та інші матеріали.

Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081 затверджено Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - Порядок), який визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.

Пунктом 22 Порядку встановлено, що персональний склад конкурсного комітету затверджується організатором, який призначає голову, його заступника та секретаря. Секретар конкурсного комітету призначається організатором з числа представників організатора або робочого органу і включається до складу конкурсного комітету без права голосу.

Згідно із п. 23 Порядку до складу конкурсного комітету входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Укртрансбезпеки, Національної поліції,територіального органу з надання сервісних послуг МВС та громадських організацій. При цьому кількість представників громадських організацій, діяльність яких пов'язана з автомобільним транспортом, повинна становити не менш як 50 відсотків загальної кількості представників громадських організацій. До складу конкурсного комітету не можуть входити представники суб'єктів господарювання - автомобільних перевізників, які є перевізниками-претендентами або які провадять діяльність на ринку перевезень пасажирів, а також представляють інтереси окремих автомобільних перевізників.

Відповідно до п. 24 Порядку чисельність складу конкурсного комітету визначається організатором за поданням наведених у пункті 23 цього Порядку органів та організацій. Із складу конкурсного комітету 50 відсотків - представники органів виконавчої влади та (або) органів місцевого самоврядування, решта - представники громадських організацій.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що Наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.06.2015 № Н-45 було затверджено склад конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" згідно додатку до наказу, відповідно до якого до складу конкурсного комітету увійшло 17 представників, з яких 9 - представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Укртрансбезпеки, Державтоінспекції, з яких один (ОСОБА_1 - начальник Комунальної служби перевезень Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) секретар конкурсного комітету) - без права голосу, та 8 - представники громадських організацій.

Таким чином, склад конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль", який приймав рішення за результатами оспорюваного конкурсу, був сформований відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи те, що підставою для визнання конкурсу недійсним є одночасна наявність двох фактів: порушення норм закону при проведенні торгів і порушення прав та законних інтересів особи, яка їх оспорює, позивачем всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів в підтвердження порушення його прав та законних інтересів, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про визнання недійсним Наказу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.06.2015 № Н-45, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України зазначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

В силу ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції (ч. 3 зі ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз'яснено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Таким чином, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

В силу ч. 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідач у відповідних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень у розумінні цього терміну згідно ст. 3 КАС України, колегія суддів вважає, що за суб'єктним складом та характером правовідносин, позовні вимоги в частині визнання недійсним Наказу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.06.2015 № Н-45 повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/1536/17 було відмовлено у прийнятті позовної заяви Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000" до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про визнання недійсним наказу № Н-45 від 03.06.15. "Про затвердження складу конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлена позивачем позовна вимога про визнання недійсним Наказу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.06.2015 № Н-45 не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства інвалідів "Надія-2000" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 року у справі № 910/1534/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1534/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич