Постанова № 69385127, 03.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа№ 911/1329/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю представників:

Від позивача: Шкарбан А.П.-представник;

Від відповідача: не з'явилися;

Від третьої особи: ОСОБА_3- представник, ОСОБА_4;

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області

на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2017

у справі № 911/1329/17 (суддя Шевчук Н.Г.)

За позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

до Володарської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4,

про визнання недійсними розпоряджень та державного акта

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Київській області звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Володарської районної державної адміністрації, в якому відповідно до заяви від 27.06.2017 просить визнати незаконними та скасувати розпорядження Володарської районної державної адміністрації №544 від 15.10.2009 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку в межах Косівської сільської ради за межами сіл Косівка, Гор-Косівка" та №217 від 14.05.2010 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для обслуговування господарських будівель та споруд на території Косівської сільської ради" та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ НОМЕР_1.

Позов обґрунтований тим, що, Володарською районною державною адміністрацією ці розпорядження були видані з перевищенням власних повноважень та з порушенням діючого на той час земельного законодавства: надала дозвіл на розробку документації із землеустрою та в подальшому затвердила розроблену документацію із землеустрою і передала у власність земельні ділянки для обслуговування господарський будівель та споруд, що не передбачено статтею 17, частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України, статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"; без припинення права колективної власності спілки селян "Україна", з порушенням статті 20 Земельного кодексу України змінено цільове призначення земель; без розроблення проекту землеустрою.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2017 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2017 по справі №911/1329/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Київській області, визнати незаконними та скасувати розпорядження Володарської районної державної адміністрації №544 від 15.10.2009 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку в межах Косівської сільської ради за межами сіл Косівка, Гор-Косівка" та №217 від 14.05.2010 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для обслуговування господарських будівель та споруд на території Косівської сільської ради" та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, так як у позовній заяві обґрунтовувалися підстави звернення Головного управління Держгеокадастру у Київській області із позовною заявою, а саме відповідно до статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області у справі № 911/1329/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

01.08.2017 через відділ документального забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли пояснення щодо апеляційної скарги, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.10.2017.

03.10.2017 через відділ документального забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли пояснення щодо апеляційної скарги, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.12.2015 представники позивача та третьої особи надали свої пояснення по справі.

Представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила задовольнити позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Київській області, визнати незаконними та скасувати розпорядження Володарської районної державної адміністрації №544 від 15.10.2009 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку в межах Косівської сільської ради за межами сіл Косівка, Гор-Косівка" та №217 від 14.05.2010 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для обслуговування господарських будівель та споруд на території Косівської сільської ради" та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ НОМЕР_1

Представники третьої особи надали пояснення по суті спору та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області, рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2017.

Повноважні представники відповідача в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду у справі № 911/1329/17 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Вислухавши думку представників позивача та третьої особи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Володарської районної державної адміністрації №544 від 15.10.2009 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку в межах Косівської сільської ради за межами сіл Косівка, Гор-Косівка" надано дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку загальною площею 11,6042га для обслуговування господарських будівель та споруд в межах Косівської сільської ради за межами сіл Косівка, Гор-Косівка.

14.05.2010 розпорядженням Володарської районної державної адміністрації №217 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для обслуговування господарських будівель та споруд на території Косівської сільської ради" затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 11,6040га ОСОБА_4 для обслуговування господарських будівель та споруд на території Косівської сільської ради, вирішено передати ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 11,6040га для обслуговування господарських будівель та споруд на території Косівської сільської ради, зобов'язано відділ Держкомзему у Володарському районі забезпечити збереження технічної документації (арк. с. 16).

ОСОБА_4 на підставі розпорядження Володарської районної державної адміністрації №217 від 14.05.2010 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ НОМЕР_1, відповідно до якого ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 11,6040га кадастровий номер НОМЕР_5 розташованої Київська область, Володарський район, Косівська сільська рада за межами населеного пункту з цільовим призначенням - для обслуговування господарський будівель і споруд (арк. с. 17).

Цей Акт складений у двох примірниках, один з яких передано власнику земельної ділянки, другий - на зберігання у Відділ Держкомзему у Володарському районі Київської області.

Акт 06.07.2010 підписаний керівником Володарської районної державної адміністрації та керівником Відділ Держкомзему у Володарському районі Київської області, державна реєстрація вчинена 08.07.2010.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.07.2017 про земельну ділянку площею 11,6040га кадастровий номер НОМЕР_5 розташованої Київська область, Володарський район, Косівська сільська рада, вулиця Нечипоренка, 1, власник ОСОБА_4, цільове призначення земельної ділянки - для іншого сільськогосподарського призначення, вид використання - для обслуговування господарських будівель та дворів.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.04.2008 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.04.2008 на даній земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі та споруди, які на праві приватної власності належать ОСОБА_4.

Згідно із частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 Указу Президента України "Про Державне агентство земельних ресурсів" №445/2011 від 08.04.2011 визначено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів було реорганізовано шляхом перетворення його у Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр).

Згідно із п. 5 Постанови КМУ №442 органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, що реорганізуються.

Частиною 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Пунктами "а" та "ж" частини 1 статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно із частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в)будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною 7 цієї статті.

Абзацами 1, 3, 12 частини 1 та частини 2статті 5 закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Таким чином, розпорядження від 10.10.2009 № 544 та від 14.05.2010 № 217 видані Володарською районною державною адміністрацією з перевищенням власних повноважень, оскільки Володарська районна державна адміністрація надала дозвіл на розробку документації із землеустрою та в подальшому затвердила розроблену документацію із землеустрою і передала у власність земельні ділянки для обслуговування господарських будівель та споруд, що не передбачено статтею 17, частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України, статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 11,6042 га для обслуговування господарських будівель та споруд, щодо якої громадянину ОСОБА_4 передбачено було виготовити правовстановлюючі документи, знаходиться в межах земель, на які спілці селян "Україна" було видано державний акт на право колективної власності серії КВ НОМЕР_6 від 25.01.1994, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 2. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 140 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права власності на земельну ділянку.

Згідно із частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у йотування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Таким чином, слід дійти висновку, що громадянин ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку всупереч положень статті 140 та частини 1 статті 81 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають тішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян ібо юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у торядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, визначено випадки коли не розробляється проект відведення.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502 затверджений Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб

Пунктом 1.12. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 № 43, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647 визначено, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Тоді як, земельна ділянка з цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва, що перебувала у колективній власності, передавалась громадянину ОСОБА_4 для обслуговування господарських будівель і споруд, тобто зі зміною її цільового призначення за умов відсутності інформації про встановлення та незмінність її меж, така ділянка повинна передаватись за проектом землеустрою щодо її відведення.

Крім того, всупереч вимог статті 198 Земельного кодексу України межі земельної ділянки не погоджено з суміжними землевласниками громадянкою ОСОБА_6 (державний акт 26.04.2001 ІІ-КВ НОМЕР_2), громадянином ОСОБА_7 (державний акт (26.04.2001 ІІ-КВ НОМЕР_4), громадянкою ОСОБА_8 (державний акт 26.04.2001 ІІ-КВ НОМЕР_3).

Статтею 56 Закону України "Про землеустрій" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при передачі земельних ділянок у власність чи користування та зміні цільового призначення земельних ділянок за проектами землеустрою щодо їх підведення технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не розробляється.

Згідно із статтею 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

В процесі вирішення питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

Статтями 13, 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України та статтею 148 Господарського кодексу України визначено, що земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Крім того, положеннями статтей 13, 14, 140. 142, 143 Конституції України, статтей 11, 16,167, 169,374 ЦК України, статтей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України встановлено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Тобто, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

В порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III-V ЗК України: про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Право на звернення до Господарського суду згідно з статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Згідно із статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Стосовно поданої Володарською районною державною адміністрацією заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали Володарська районна державною адміністрація скористалася своїм правом та заявила в суді першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності.

Згідно із ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З вищевказаних правових приписів вбачається, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому, норма ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, таким центральним органом виконавчої влади, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорона земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Державної служба України з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17.11.2016 "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру" затверджено Положення Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Таким чином, центральним органом виконавчої влади відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорона земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Проте, початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту, коли Головне управління Держгеокадастру у Київській області довідалося або могло довідатися про порушення інтересів, оскільки саме Головне управління Держгеокадастру у Київській області набуло статусу позивача, а тому колегія суддів вважає що строк позовної давності не пропущений.

Крім того, слід відзначити, що згідно із Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статтей 6,7, 13 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права являється підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у випадку, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2017 по справі № 911/1329/17 підлягає скасуванню повністю.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду переглянула спір в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України і вважає, що позов та апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Київській області підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2017 по справі № 911/1329/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2017 по справі № 911/1329/17 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити повністю. Визнати незаконними та скасувати розпорядження Володарської районної державної адміністрації №544 від 15.10.2009 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку в межах Косівської сільської ради за межами сіл Косівка, Гор-Косівка".

Визнати незаконними та скасувати розпорядження Володарської районної державної адміністрації №217 від 14.05.2010 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 для обслуговування господарських будівель та споруд на території Косівської сільської ради".

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ НОМЕР_1.

4. Стягнути з Володарської районної державної адміністрації Київської області (09300, Київська область, Володарський район, смт Володарка, пл. Миру, 4, код ЄДРПОУ 23570734) на користь Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул.. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) 4800,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 5280,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 911/1329/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко