Ухвала суду № 69385004, 05.10.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" жовтня 2017 р. Справа №925/1870/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від стягувача - Бережок С.І. - представник за довіреністю,

від боржника - представник не з'явився,

від відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області - Топор А.І. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України" на дії відділу примусового

виконання рішень управління державної виконавчої служби

Головного територіального управління юстиції у Черкаській

області

у справі

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго",

м. Умань, Черкаської області

про стягнення 2 561 038 грн. 72 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04 лютого 2016 року позов задоволено частково. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" 776 969 грн. 68 коп. основного боргу припинено. Стягнуто з Уманського комунального підприємства "Уманьтеплокомуненерго" на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 65 588 грн. 05 коп. 3% річних, 1 085 936 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 478 423 грн. 53 коп. пені та 36 102 грн. 96 коп. витрат на сплату судового збору. В решті вимог в позові відмовлено.

25 лютого 2016 року на виконання вищезазначеного рішення господарським судом Черкаської області було видано відповідний наказ.

До господарського суду Черкаської області від публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якій скаржник просив суд визнати незаконними дії державної виконавчої служби про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №50701028 та визнати недійсною постанову від 20 липня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 серпня 2017 року розгляд скарги публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було призначено на 05 жовтня 2017 року.

Викликаний в судове засідання представник боржника не з'явився, надіслав до суду пояснення в яких зазначив, до дії державної виконавчої служби є правомірними.

Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, що передбачено ч. 2 ст. 1212 ГПК України.

Представник стягувача в судовому засіданні доводи викладені у скарзі підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник державної виконавчої служби в судовому засіданні проти скарги заперечував з підстав викладених у відзиві від 06 вересня 2017 року та зазначав, що в ході здійснення виконавчого провадження, встановлено, що боржник - Уманське КП "Уманьтеплокомуненерго" включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до наказу заступника Міністра регіонального розвитку від 12 липня 2017 року №173.

Отже, виконавче провадження було зупинено з дотриманням вимог п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстав для скасування постанови немає.

Заслухавши пояснення представників стягувача та органу державної виконавчої служби, розглянувши скаргу, а також дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне:

У своїй скарзі публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначало, що системний аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" дозволяє зробити висновок, що для прийняття рішення про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону державний виконавець повинен встановити наступні обставини:

1) Чи є стягувачем у виконавчому провадженні Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржником - підприємство, що виробляє теплову енергію, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємство централізованого водопостачання та водовідведення, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем)?

2) Чи включено боржника до відповідного реєстру?

3) Чи стягується за рішенням суду заборгованість такого боржника за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ) перед постачальником такого природного газу?

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, обов'язок сплатити неустойку.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані обставини, в силу вимог ст. 35 ГПК України, окремого доказування не потребують, оскільки вже були предметом оцінки суду першої інстанції при ухваленні рішення по суті заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене скаржник вважає, що для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" в межах виконавчого провадження №50701222 необхідною умовою є наявність кредиторської заборгованості боржника за спожитий природний газ.

З матеріалів справи вбачається, що 20 липня 2017 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Згідно наказу Міністерства регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 липня 2017 року № 173 боржника - Уманське комунальне підприємство "Уманьтеплокомуненерго" включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання з обсягом кредиторської заборгованості 49035021,44 грн., та обсягом нарахувань зі сплати неустойки, інфляційних, процентів річних в розмірі 28359122,08 грн.

Водночас скаржник у своїй скарзі зазначав, що державний виконавець повинен був з'ясувати чи стягувалась за рішенням суду заборгованість за спожитий природний газ.

Під час розгляду спору судом було встановлено, що протягом 2014 року позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі передбаченому договором.

Тобто, природний газ був використаний відповідачем станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової енергії (п.1.2 договору (а.с.18)).

Оскільки суму основного боргу в розмірі 776 969 грн. 68 коп. було сплачено відповідачем під час розгляду спору, провадження у справі в цій частині було припинено, водночас рішенням суду від 04 лютого 2016 року було стягнуто з відповідача річні, інфляційні та пеню, у зв'язку з порушенням зобов'язання.

В постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року зі справи №3-1462гс16 зазначено, що формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої ст. 625 цього Кодексу.

Разом із тим ст. 617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст. 625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК).

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Згідно ч. 6 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з цих підстав не підлягає.

Тобто, ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", чітко встановлює, що виконавче провадження зупиняється у частині стягнення заборгованості з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

Оскільки боржник є підприємством, що виробляє теплову енергію і включений у відповідний Реєстр, а стягувачем є публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", то державна виконавча служба в даному випадку правомірно прийняла оскаржувану постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, а тому підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, скарга публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 86, 1212 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області залишити без задоволення.

2. Копію ухвали надіслати сторонам та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович