Ухвала суду № 69384834, 03.10.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

__________________________

УХВАЛА

"03" жовтня 2017 р. Справа № 918/531/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. при секретарі судового засідання В'юненко І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод"

до відповідача Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області

про зняття арешту з майна

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Черуха В.М. (дов. №15688 від 14.08.2017).

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Завод "Технопривод" звернулося у Господарський суд Рівненської області з позовною заявою до відповідача Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зняття арешту з майна.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.08.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/531/17, витребувано необхідні документи, справу призначено до розгляду на 14.08.2017 р.

14.08.2017 р. від позивача надійшов витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.08.2017 р. розгляд справи відкладено на 21.08.2017 р.

19.08.2017 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що стосовно позивача існують відкриті виконавчі провадження, а тому відсутні правові підстави для зняття арешту з майна останнього, тому просить суд в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 21.08.2017 року оголошувалась перерва на 20.09.2017р.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20.09.2017 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.10.2017 р.

02.10.2017 р. позивачем подано клопотання, в якому останній просить суд провести розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 03.10.2017 р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, просив суд в позові відмовити.

Позивач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання 03.10.2017 р., про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений.

За таких обставин, беручи до уваги те, що позивачу надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи представників, а також для подання письмових пояснень та додаткових документів та враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі представника, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду даної справи та здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як стверджує позивач, для ПАТ "Завод "Технопривод" стало відомо, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером 11283884 від 14.06.2011 р. зареєстровано обтяження на нерухоме майно, належне ПАТ "Завод "Технопривод", а саме, арешт, накладений згідно постанови державного виконавця ВДВС Рівненського районного управління юстиції Шульган В.В. від 08.06.2011 р. (а.с. 7 -10).

Позивач зазначає, що у розпорядженні ПАТ "Завод "Технопривод" відсутні будь-які відомості щодо наявності виконавчого провадження, в межах якого у 2011 р. було накладено зазначене обтяження.

17.07.2017 р. ПАТ "Завод "Технопривод" направив на адресу Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області запит (а.с. 11), згідно з яким просило повідомити про наявність виконавчого провадження, в межах якого 14.06.2011 р. було накладено арешт на підставі постанови державного виконавця ВДВС Рівненського МУЮ Шульган В.В. від 08.06.2011 р., а також, у разі наявності, на підставі якого виконавчого документу зазначене виконавче провадження було розпочато.

Матеріали справи не містять будь якої відповіді на даний запит.

Отже, матеріалами справи стверджено, що на майно позивача зареєстровано обтяження, у вигляді арешту, накладене постановою державного виконавця.

На переконання позивача, накладення арешту здійснене з невідомих підстав та причин, а тому, призводить до порушення майнових прав позивача, пов'язаних з можливістю вільно розпоряджатися належним йому майном, тому позивач просить суд задоволити позов та зняти арешт з майна.

Разом з тим, суд дослідивши подані документи та заслухавши пояснення сторін, зазначає про наступне.

Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарським судам підвідомчі, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Зокрема, сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими відносинами є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Як вбачається із позовної заяви, поданої до Господарського суду Рівненської області Публічним акціонерним товариством "Завод "Технопривод", відносини, що склалися між останнім та відповідачем, не є господарськими.

Також, судом враховано, що у відповідності до пункту 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 року № 10 господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з пунктами 17, 18 Постанови до компетенції господарських судів не відноситься, зокрема, розгляд справ у спорах: а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором. Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (ст. 1 Бюджетного кодексу України), не є господарськими; до відповідних відносин не застосовується також і Цивільний кодекс України (частина 2 статті 1 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов та відповідність складу учасників (підвідомчість та підсудність).

Пунктами 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4 1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст.1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Господарського кодексу України, держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Згідно зі ст.1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази того, що арешт було накладено на підставі виданого Рівненським окружним адміністративним судом виконавчим документом, також те, що на даний час відкриті незавершені виконавчі провадження, суд вбачає, що усі зазначені вище обставини пов'язані із виконанням державною виконавчою службою її функцій і обов'язків.

Отже, зазначений спір є публічно-правовий, пов'язаний із здійсненням владних повноважень Державною виконавчою службою (її посадовими особами), зазначений спір не має господарських відносин між позивачем та відповідачем та не базується на господарських відносинах, зокрема: господарсько-виробничих, організаційно-господарських або внутрішньогосподарських.

З урахуванням зазначеного суд вбачає, що спори по зазначеній категорії справ розглядаються в адміністративному судочинстві.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин, провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, сплачена сума судового збору за розгляд даної позовної заяви може бути повернена для позивача з Державного бюджету України в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір", після звернення останнього з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. 1, 3, п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 918/531/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" до відповідача Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зняття арешту, накладеного на все нерухоме майно ПАТ "Завод "Технопривод" (код 32200047, 35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2) постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції Шульгана В.В. від 08.06.2011 року, та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2011 року за номером 11283884 - припинити.

2. Ухвалу надіслати сторонам по справі.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (35311, Рівненська обл., р-н., с. Городок, вул. Привокзальна, 2);

3 - розпоряднику майна позивача - ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

4 - позивачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Міцкевича, буд 32, оф. 57)

5 - відповідачу рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. П.Могили, 22-б).