Рішення № 69384411, 25.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017Справа №910/11081/17

За позовом: регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву;

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР";

про: стягнення 910.512,11 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Гармашов Б.С. - за довіреністю від 06.02.2017 № 08;

відповідача: Бабанін А.М. - за довіреністю від 31.12.2015 № б/н.

С У Т Ь С П О Р У :

Регіональне відділення фонду державного майна України по місту Києву звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" про стягнення 605.862,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.11.2016 № 7604, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 605.862,11 грн., з яких: основна заборгованість складає 438.242,24 грн.; 128.736,94 грн. - завдаток, пеня в сумі - 19.540,41 грн., штраф в сумі 13.147,27 грн. та інфляційні втрати в сумі 6.195,25 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/11081/17. Розгляд справи призначено на 31.07.2017.

До господарського суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивача, останній збільшив позовні вимоги до 910.512,11 грн., з яких: основна заборгованість складає 713.991,68 грн., 128.736,94 грн. - завдаток, пеня в сумі - 23.824,88 грн., штраф в сумі 21.419,75 грн. та інфляційні втрати в сумі 22.538,86 грн.

Вказана заява позивача прийнята судом, тому, спір розглядається з урахуванням збільшення позовних вимог.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 31.07.2017 відклав розгляд даної справи на 28.08.2017.

Ухвалою від 28.08.2017 Господарським судом міста Києва продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 18.09.2017.

В судовому засіданні 18.09.2017 оголошено перерву до 25.09.2017.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою про визнання позову та розстрочення виконання рішення суду у зв'язку із тим, що сума заборгованості є досить обтяжливою, оскільки в державі відбуваються високі інфляційні процеси, а фінансове становище відповідача не дозволить одразу виконати рішення суду внаслідок чого можливе доведення відповідача до стану банкрутства.

В судовому засіданні 25.09.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між регіональним відділенням фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавцем, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР", як орендарем, (далі - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.11.2016 № 7604 (далі - Договір) відповідно до предмету якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 577,33 кв.м. розміщені за адресою: бульвар Лесі Українки, 26 (реєстровий номер 02497720.1.АААДДЛ215), що перебуває на балансі державного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО_ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОЕКТУВАННЯ МІСТ "ДНІПРОМІСТО" імені Ю.М. Білоконя в місті Києві (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.08.2016, складає 11.034.595,00 грн.

Пунктом 3.1 Договору сторонами визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2016 року 183.909,92 грн.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Положеннями п. 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди (п. 3.10 Договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що відповідач, зокрема, зобов'язується протягом місяця після підписання Договору внести завдаток, передбачений цим Договором, завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.6 Договору.

Відповідач, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3 Договору).

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить державі, тому права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями Глави 58 Цивільного кодексу України та Параграфу 5 Глави 30 Розділу VI Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного і комунального майна".

Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.

Приписом ст. 2 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна.

Орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю (ст. 5 Закону України "Про оренду державного і комунального майна").

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договором. Відповідач у встановлений п. 3.6 Договору строк орендну плату за користування нерухомим майном, що є предметом оренди в період з січня 2017 по червень 2017 не сплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 910.512,11 грн., з яких: основна заборгованість складає 713.991,68 грн., 128.736,94 грн. - завдаток, пеня в сумі - 23.824,88 грн., штраф в сумі 21.419,75 грн. та інфляційні втрати в сумі 22.538,86 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Повноважним представником відповідача визнано позов повністю, про що подано суду відповідну заяву.

Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом, у свою чергу, встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, а також не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості підлягає задоволенню повністю, а саме: 910.512,11 грн., з яких: основна заборгованість складає 713.991,68 грн., 128.736,94 грн. - завдаток, пеня в сумі - 23.824,88 грн., штраф в сумі 21.419,75 грн. та інфляційні втрати в сумі 22.538,86 грн.

Щодо поданої до суду заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

Як передбачено ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За буквальним змістом п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (далі - Пленум) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З огляду на правову позицію Пленуму, звичайні умови здійснення господарської діяльності боржником (непогашені кредитні зобов'язання, низька прибутковість галузі, знецінення національної валюти) не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 42 та ч. 2 і ст. 218 Господарського кодексу України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди повинні були встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, по-перше, як вказує сам боржник, останній здійснює господарську діяльність, а саме: з надання населенню якісних медичних послуг; по-друге, знецінення національної валюти жодним чином не впливає на виконання грошових зобов'язань; по-третє, боржником не наведено обставин, на яких ґрунтується заява про розстрочку виконання судового рішення саме на до 30.06.2018, тобто заявником не вказано механізму, за допомогою якого останній набуде змогу (грошові кошти) та виконає рішення суду після вказаного терміну розстрочки.

Таким чином, виходячи з аналізу обставин наведених відповідачем у заяві, з урахуванням норм матеріального права та виходячи з правової позиції Пленуму Вищого господарського суду України, наведеної у вказаній вище постанові, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення у даній справі, оскільки підстави вказані відповідачем у заяві не є виключними, вагомими та такими, що унеможливлюють виконання рішення суду.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 10; ідентифікаційний код 35007886) в дохід державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі міста Києва, код одержувача: 37995466, банк одержувача - державна казначейська служба України в місті Києві, МФО 820019, р/р 31111094700011, КЕКД 22080300, призначення платежу - плата за оренду іншого державного майна) основну заборгованість в сумі 713.991 (сімсот тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 68 коп.; завдаток в сумі 128.736 (сто двадцять вісім тисяч сімсот тридцять шість) грн. 94 коп.; штраф в сумі 21.419 (двадцять одна тисяча чотириста дев'ятнадцять) грн. 75 коп.; пеню в сумі 23.824 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 88 коп.; інфляційні втрати в сумі 22.538 (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 86 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 10; ідентифікаційний код 35007866) в дохід державного бюджету України судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в сумі 13.657 (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 68 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04 жовтня 2017 року

Суддя С.В. Балац