Ухвала суду № 69384178, 26.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

26.09.2017р. Справа № 905/294/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В., розглянувши скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника за вх. №21799/17 від 21.08.2017р.

по справі № 905/294/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа»

про стягнення 59 356 177,06 грн.,

за участю учасників процесу:

від стягувача (позивача): не з’явився

від боржника (відповідача):ОСОБА_1, за довіреністю №29/01 від 07.07.2017р.

від ВПВР ДДВС МЮУ: ОСОБА_2, за довіреністю №796/20.3-03 від 29.12.2016р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.2015р. по справі № 905/294/15, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2015р. позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволені частково, стягнуто з ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» 46 397 500,46 грн. основного боргу, 2 484 309,31 грн. пені, 527 871,55 грн. 3% річних, 7 383 375,32 грн. інфляційних втрат, 69 922, 94 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2015р. по справі № 905/294/15 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2015р. у справі № 905/294/15 та рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2015р. залишено без змін, а касаційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» без задоволення.

05.02.2016р. на виконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 905/294/15 від 20.08.2015р., господарським судом виданий відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.2016р. розстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2015р. у справі №905/294/15 в сумі 56 662 979,58 грн. строком на 24 місяця із щомісячною сплатою по 2 360 957,48 грн., а в останній місяць – 2 360 957,54 грн. до 30 числа кожного місяця, починаючи з червня 2016р.

21.08.2017р. за вх. № 21799/17 господарський суд одержав скаргу ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника, згідно з якою останній просить суд (із врахуванням клопотання від 26.09.2017р.) скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 про арешт коштів боржника від 21.07.2017р., а дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 визнати незаконними.

В обґрунтування вимог скарги ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» посилається на неправомірне накладення виконавчим органом арешту на рахунки № 26006962486738 та № 2603333, які відкриті в ПАТ «ПУМБ» та з яких перераховуються кошти на виплату заробітної плати працівникам підприємства, що в свою чергу, порушує права та інтереси працівників ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», передбачені та гарантовані Конституцією України. Також, скаржник посилається на те, що державним виконавцем порушені вимоги ч. 4 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо строків надіслання постанови про арешт коштів боржника, а також не враховано норм п.7 розділу XIII «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII. Крім того, посилається на включення останнього до реєстру, теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб’єктів господарювання.

Ухвалою ГСДО від 23.08.2017р. прийнято скаргу Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника за вх. №21799/17 від 21.08.2017р. до розгляду у судовому засіданні на 13.09.2017р.

13.09.2017р. за вх.№23829/17 господарський суд одержав письмові пояснення стягувача (позивача), згідно з якими останній просить суд відмовити у задоволенні вимог скарги з посиланням на те, що боржником порушено порядок сплати заборгованості на умовах розстрочки, яка була надана ухвалою ГСДО від 30.05.2016р. №905/294/15, а також те, що чинне законодавство України не містить норми щодо заборони накладення арешту та/або звернення стягнення на кошти на рахунках, які в тому числі використовуються для виплати заробітної плати.

13.09.2017р. за вх.№ 23856/17 господарський суд одержав письмові пояснення скаржника, згідно з якими останній не в змозі здійснювати розрахунки за своїми зобов’язаннями у повному обсязі, у тому числі, виконувати ухвалу господарського суду про розстрочення виконання рішення суду, оскільки основним джерелом надходження грошових коштів є діяльність з теплопостачання (централізованого опалення), у неопалювальний період кошти на рахунках підприємства майже відсутні. Також посилається на ч. 12 ст. 9 ЗУ «Про збір та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», згідно з яким єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Зобов’язання зі сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати.

Ухвалою ГСДО від 13.09.2017р. розгляд скарги відкладений на 26.09.2017р.

В судовому засіданні 26.09.2017р. представник органу ДВС надав заперечення на скаргу, згідно з якими просить суд відмовити у її задоволенні з посиланням на те, що державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки розстрочка рішення суду боржником не виконується.

Розглянувши матеріали скарги ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», заслухавши пояснення представників останнього та органу ДВС, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення спірної постанови) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення спірної постанови) встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вище встановлено господарським судом, на виконання рішення ГСДО від 20.08.2015р. по справі № 905/294/15, господарським судом 05.02.2016р. виданий наказ про стягнення з ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 46 397 500 грн. 46 коп. основного боргу, 2 484 309 грн. 31 коп. пені, 527 871 грн. 55 коп. трьох відсотків річних, 7 383 375 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 69 922 грн. 94 коп. судового збору.

26.04.2016р. старшим державним виконавцем відділу ВПВР ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50937207 з примусового виконання наказу ГСДО від 05.02.2017 № 905/294/15 про стягнення 46 397 500 грн. 46 коп. основного боргу, 2 484 309 грн. 31 коп. пені, 527 871 грн. 55 коп. трьох відсотків річних, 7 383 375 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 69 922 грн. 94 коп. судового збору.

21.07.2017р. головним державним виконавцем ВПВР ДДВС України винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках, відкритих у ПАТ «ПУМБ», крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення за простроченими платежами з урахуванням розстрочки виконання рішення встановленої ухвалою ГСДО від 30.05.2016р., а саме, 30 692 447,24 грн.

Вказаною постановою накладено арешт на рахунки №26006962486738 та № 2603333, з яких здійснюється виплата заробітної плати робітникам підприємства, що підтверджується довідками ПАТ «ПУМБ» № MPL-52/333 від 03.03.2016р., № MPL-07.3/857 від 21.09.2017р., довідкою ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» від 11.08.2017р. за підписом директора та в.о. головного бухгалтера, платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів.

При цьому, про те, що вказані банківські рахунки скаржника призначені саме для виплати заробітної плати встановлено також господарським судом Донецької області в ухвалі від 10.03.2016р. по справі №905/1383/15.

Ухвала ГСДО від 10.03.2016р. по справі №905/1383/15 є чинною на теперішній час, а отже, факти, встановлені нею, відповідно до приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа ВГСУ №01-8/1427 від 18.11.2003р. «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваної постанови) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем в т.ч. шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» ((в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 115, ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю, ст.22, ч.ч.1, 6 ст.24, ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» визначено:

- заробітна плата повинна виплачуватись регулярно в робочі дні, в установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця строки, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

- своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

- суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

- оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949р. № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати є пріоритетною перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства (юридичної особи), а тому накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача.

Відповідно до п. 9.13. Постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За приписами п.32 Інформаційного листа №01-08/369 від 29.06.2010р. ВГСУ «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що державний виконавець не мав законних підстав для накладення арешту на кошти, призначені для оплати праці працівників боржника, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги шляхом визнання дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_3 щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 21.07.2017р. ВП 50937207 в частині накладення арешту на рахунки №26006962486738 та № 2603333, відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Перший Український ОСОБА_4», код банку 334851 незаконними, а постанови про арешт коштів боржника від 21.07.2017р. ВП 50937207 в частині накладення арешту на рахунки №26006962486738 та № 2603333, відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Перший Український ОСОБА_4», код банку 334851 недійсною.

Решта вимог скарги ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» підлягає залишенню без задоволення, оскільки скаржником не доведено, а судом не встановлено порушення органом ДВС вимог закону при винесенні постанови про арешт коштів боржника 21.07.2017р. ВП 50937207 в іншій її частині.

При цьому посилання скаржника на помилкове застосування державним виконавцем положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016р., як на підставу винесення постанови про арешт коштів боржника, судом не прийняті з огляду на те, що згідно зі ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми.

В силу норм п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016р., який набрав чинності 05.10.2016р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За змістом рішення №1-рп/99 від 09.02.1999р. Конституційного Суду України дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відтак, враховуючи, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем після набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016р., посилання на ст.56 вказаного Закону, як на підставу її винесення є правомірним.

Посилання скаржника на порушення ВПВР ДДВС МЮУ строків надсилання постанови про арешт коштів боржника від 21.07.2017р. також не приймаються судом до уваги з огляду на те, що вказане порушення не впливає на дійсність та законність оскаржуваної постанови та має значення лише для відліку строку на її оскарження.

Посилання скаржника на включення останнього до реєстру, теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб’єктів господарювання є безпідставними, оскільки, у даному випадку, не впливають на правомірність винесення оскаржуваної постанови. Крім того, заборгованість скаржника є реструктуризованою відповідно до ухвали ГСДО від 30.05.2016р., що виключає можливість вчинення виконавчих дій, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст.35 ЗУ «Про виконавче провадження».

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника за вх. №21799/17 від 21.08.2017р. задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби ОСОБА_3 щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 21.07.2017р. ВП №50937207 в частині накладення арешту на рахунки №26006962486738 та № 2603333, відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Перший Український ОСОБА_4», код банку 334851.

3. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 про арешт коштів боржника від 21.07.2017р. ВП №50937207 в частині накладення арешту на рахунки №26006962486738 та № 2603333, відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Перший Український ОСОБА_4», код банку 334851.

4. У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому ГПК України порядку.

Суддя Л.В. Ніколаєва