Рішення № 69382447, 29.09.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3187/17

Провадження № 2/638/2682/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретаря Самогньозд О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус ХМНО Карташова Світлана Іванівна, про визнання договору позики, іпотечного договору, договору про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору та договору про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики, недійсними ,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд до відповідача: з'явитися до залу суду, а суд повідомити відповідно ст. 74 ГПК про час розгляду. Розглянути справу у суді відповідно до ст. 8 розділу 1 КУ. Керуючись статтею 215 п. 1, 3 та статтею 203 ЦК України визнати такі правочини, як: «Іпотечний договір» та «Договір позики» від 21 липня 2014 р., «Договір про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору, посвідченого 21 липня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташововою С. І., за реєстровим № 1816», «Договору позики посвідченого 21 липня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташововою С. І., за реєстровим № 1814» від 20 липня 2015 року, що є невід'ємними частинами однієї угоди (правочину) такими, що відбулись з порушенням: постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 № 210 (3ареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 липня 2013 р. за № 1109/23641), «Декрету Кабінету Міністрів про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтею 192 ГК України та статті 203 ЦК України; та недійсними.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначає, що вона опинилася у скрутному матеріальному становищі у зв'язку з тим, що має чисельні медичні діагнози про стан свого здоров'я, отримала черпно - мозкову травму, а батько продав частину їхньої спільної квартири сторонній особі, яка почала їй погрожувати та вимагати, щоб вона виїхала з квартири та продала свою частку квартири йому, оскільки жити їй було ніде, вона не могла продати частину єдиного в неї житла. Так продовжувалося тривалий час, частина квартири, що належала її батьку декілька разів перепродувалася, весь цей час вона вимушена була терпіти знущання та погрози на свою адресу. В якийсь момент вона почала шукати оголошення в газеті про отримання кредиту, через оголошення познайомилася з чоловіком, який в подальшому познайомив її з відповідачкою. Після перевірки її документів на квартиру, вони вирішили оформити договір позики та договір іпотеки, за станом свого здоров'я вона не могла ознайомитися із текстом цих договорів, оскільки вони були дуже об'ємними, а часу було обмаль, а її фактично змусили до підписання договорів позики та іпотеки. Вона стверджує, що ніяких грошових коштів за цим договором вона не отримувала, на депозит нотаріуса кошти не перераховувалися, на картковий рахунок вона їх не отримувала, в порушення вимог закону договір був укладений в доларах США, а не в національній валюті. Просить суд звільнити її від доказування по даній справі, оскільки її психічний стан не може поліпшитися, доки не буде усунуто те, що стало причиною його погіршення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити з підстав, наведених в їх обгрунтування.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Від ОСОБА_2 15.08.2017 р. надійшли заперечення по справі, в яких вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування поданих заперечень зазначає, що 21.07.2014 р. між нею та ОСОБА_5 був укладений нотаріальний договір позики грошових коштів на суму 19140,00 доларів США, яку позичальниця зобов'язалася повернути не пізніше 21.07.2015 р. З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 умов договору позики, був укладений нотаріальний договір іпотеки. Згодом ОСОБА_5 звернулася до неї з проханням позичити ще кошти, у зв'язку з чим був укладений договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору. Всього ОСОБА_5 було позичено 25350,00 доларів США, ОСОБА_5 частково виконувала умови договору позики і повернула 6410,00 доларів США, на даний час ОСОБА_5 ухиляється від виконання умов договору позики, зловживає своїми правами, вводить суд в оману та не надає ніяких доказів на підтвердження поданого позову в частині того, що вона не отримувала ніяких грошових коштів, що вона укладала договір позики в тяжких для себе умовах під тиском невідомої особи, тому її позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В судове засідання Карташова С. І. не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, дійшов висновку про таке.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

21.07.2014 р. між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) укладений договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою Світланою Іванівною, зареєстрований в реєстрі за № 1814.

За п. 1 договору позики від 21.07.2014 р. позикодавець передав у власність позичальника, а позичальник прийняв грошові кошти у вигляді в натурі та на суму 229680,00 грн., що на момент укладання договору позики за згодою сторін складає еквівалент 19140,00 доларів США. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю грошові кошти у вигляді в натурі та на суму 229680,00 грн., що на момент укладання договору позики за згодою сторін складає еквівалент 19140,00 доларів США, не пізніше 21.07.2015 р. по існуючому комерційному курсу на час повернення грошей, в порядку та в строки, що передбачені даним договором.

За п. 4 договору позики від 21.07.2014 р. позичальник стверджує, що зазначені в цьому договорі грошові кошти вона отримала від позикодавця ще до підписання цього договору.

21.07.2014 р. між ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (до шлюбу ОСОБА_5) (іпотекодавець) укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою Світланою Іванівною, зареєстрований в реєстрі за № 1816.

За п. 1 іпотечного договору від 21.07.2014 р. з метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у іпотекодавця за договором позики, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, посвідченим Карташовою С. І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, 21.07.2014 р. за реєстровим № 1814, згідно якого іпотекодавець отримала від іпотекодержателя грошові кошти у вигляді в натурі та на суму 229680,00 грн., що на момент укладення договору позики за згодою сторін складає еквівалент 19140,00 доларів США та строком повернення не пізніше 21.07.2015 р. в порядку та в строки, що передбачені основним договором.

За п. 2 іпотечного договору від 21.07.2014 р. іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру під номером 39 в будинку під номером 201, що розташована по АДРЕСА_1. Ця квартира є двокімнатною, загальною площею 44,8 кв. м., житловою площею 27,3 кв. м.

В п. 3 іпотечного договору від 21.07.2014 р. зазначається, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності таким чином:

41/100 частина належить на підставі договору купівлі - продажу частини квартири, посвідченого Карташовою С. І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, 21.07.2014 р. за реєстровим № 1811, зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, державний реєстратор: приватний нотаріус Карташова С. І., Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область, 21.07.2014 р., індексний номер витягу: 24511039, номер запису про право власності 6401859, реєстраційний номер об'єкта нерухомості майна 293279463101;

59/100 частин належить на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Шостою Харківською державною нотаріальною конторою 13.06.2014 року за реєстровим № 2 - 655 замість втраченого свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Шостою Харківською державною нотаріальною конторою 29.05.2001 р. за реєстровим № 4 - 4182, зареєстрованого в спадковому реєстрі 13.06.2014 р., № витягу: 37626841.

У виписці з медичної карти стаціонарного хворого № 15534 ОСОБА_5, 27 років, яка знаходилася в неврологічному відділенні 17 ХМКМЛ з 25.11. по 02.12.2014 р. зазначений діагноз: наслідки черпно - мозкової травми (2009 р.), с лікворно - гіпертензіонним синдромом, епісиндромом.

21.07.2015 р. між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) укладений договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики, посвідченого 21.07.2014 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І., за реєстровим № 1814.

За п. 1 договору про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики, посвідченого 21.07.2014 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І., за реєстровим № 1814 пункт 1 договору позики викладений в наступній редакції: «При укладенні цього договору позикодавець передав у власність позичальника, а позичальник прийняла валютні цінності в розмірі 6210,00 доларів США, що на момент укладення договору складало за згодою сторін в еквіваленті 149040,00 грн. Загальна сума боргу за цим договором та договором позики становить 25350,00 доларів США, що на момент укладення договору складало за згодою сторін еквівалент 608400,00 грн., по існуючому комерційному курсу на час повернення грошей не пізніше 21.01.2017 р. у порядку та в строки, що передбачені даним договором.

21.07.2015 р. між ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (до шлюбу ОСОБА_5) (іпотекодавець) укладений договір про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору, посвідченого 21.07.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І. за реєстровим № 1816.

За п. 1 договору про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору підпункт 1 пункту 1 викладений в наступній редакції: «З метою забезпечення виконання зобов'язання, що виникло у іпотекодавця за договором позики, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем 21.07.2014 р. та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І. за реєстровим № 1816 та за договором про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики, посвідченого 21.07.2014 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І. за реєстровим № 1814, посвідченого Карташовою С. І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, 20.07.2015 р. за реєстровим № 1541, згідно якого отримано від Іпотекодержателя валютні цінності в розмірі 25350,00 доларів США, що на момент укладення договору складало за згодою сторін еквівалент 608400,00 грн. Позичальник зобов'язується повернути іпотекодержателю валютні цінності у вигляді в натурі не пізніше 21.01.2017 р. в порядку та в строки, що передбачені договором про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики, посвідченого 21.07.2014 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І. за реєстровим № 1814.»

У консультативному висновку спеціаліста державної установи Інститут неврології психіатрії та наркології» від 11.07.2016 р. зазначається діагноз ОСОБА_1, наслідки черепно - мозкової травми (2009 рік) у виді посттравматичного арахноенцефаліта с лікворно - гіпертензіонним, вестибуло - атактичним та астенічним синдромами, вегетативною дисфункцією.

ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_5 була направлена вимога про дострокове витребування всієї суми неповернутої частини позики (згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України), з одночасною вимогою про усунення порушення виконання зобов'язань з повернення боргу з викладом їхнього стислого змісту та вимогою про їхнє виконання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі їхнього невиконання (на виконання вимог норми ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»), а також з вимогою про добровільне звільнення предмета іпотеки (згідно ст. 40 Закону України «Про іпотеку»), вимога датована 24.11.2016 року. Факт відправлення даного листа підтверджується описом вкладення в цінний лист від 24.11.2016 р., квитанцією № 215600426855 від 24.11.2016 р. Факт отримання підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 6100133503087 від 29.11.2016 р.

У виписці з історії хвороби стаціонарного хворого № 2349, виданої ОСОБА_1 КЗОЗ «ХМКЛ № 27» зазначається діагноз: вегето - судинна дистонія з астено - невротичним синдромом на фоні перенесеної черепно - мозкової травми (2009 рік). Шийний остеохондроз хребта, нестабільна форма.

Згідно зі ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Як на підставу недійсності договору позики від 21 липня 2014 року та договору про внесення змін та доповнень № 1 до нього від 21 липня 2015 року ОСОБА_1 посилається на те, що вона не отримувала жодних грошових коштів за договором позики та договором про внесення змін та доповнень № 1 до нього.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 02 липня 2014 року (справа № 6 - 79 цс 14), за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або укладений в письмовій формі договір позики, які є доказами не лише укладення договору, але й посвідчують факт передання грошової суми позичальнику.

Аналогічних правових висновків Верховний Суд України дійшов і в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6 - 63 цс 13), де зазначив, що з огляду на положення норм ст. ст. 202, 207, 1046, 1047 ЦК України письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмету позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Таких самих правових висновків Верховний Суд України також дійшов у своїй постанові від 24 лютого 2016 року (справа № 6 - 50 цс 16).

В п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

Згідно роз'яснень п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за № 2, виходячи зі змісту статті 59 ЦПК України та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК України, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму.

Твердження позивача про те, що вона не отримувала від ОСОБА_2 в борг грошові кошти, не підтверджується ніякими доказами та є суперечливими. Із матеріалів справи вбачається, що 21.07.2014 р. ОСОБА_5 було вчинено три нотаріальних правочини у одного і того ж нотаріуса Карташової С. І.: договір купівлі - продажу частини квартири, реєстровий номер 1811; договір позики, реєстровий номер 1814; іпотечний договір, реєстровий номер 1816, при цьому позивач в своєму позові зазначає, що грошових коштів у неї не було, у зв'язку з чим вона вимушена була шукати людей по оголошеннях в газетах, які б могли позичити їй кошти.

Як на підставу визнання іпотечного договору від 21 липня 2014 року та договору про внесення змін та доповнень № 1 до нього позивач посилається на те, що іпотечний договір був укладений ОСОБА_5 під впливом психічного тиску з боку невідомих відповідачу ОСОБА_2 осіб та на вкрай невигідних умовах.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначається, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Виходячи із зазначеного положення, під час розгляду вказаної справи, позивач мусить довести наступні обставини:

Наявність тяжких для неї обставин під час укладання вказаного договору.

Невигідність для неї умов договору позики.

Факт того, що ОСОБА_2 скористалась тяжкими обставинами під час укладання іпотечного договору.

Жодна із вказаних вище обставин не доведена ОСОБА_1 належними та допустимими доказами.

Крім того позивач ОСОБА_5 особисто підписала іпотечний договір від 21.07.2014 р., не оспорювала того факту, що підпис на договорі її, а в п. 22 іпотечного договору зазначено, що сторони діючи свідомо і добровільно, на власний розсуд, без збігу тяжких обставин, а саме: такий майновий або особистий стан сторін договору чи їх близьких (крайня нужденність, хвороба і т. ін.), які примусили укласти договір на вкрай невигідних для них умовах, без будь - якого примусу як фізичного так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання обумовлених вище правових наслідків, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючись ними, не помиляючись щодо обставин, обумовлених вище, діючи без впливу, обману, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства. Що регулюють укладений договір, у тому числі, з вимогами щодо недійсності договору.

Як на ще одну підставу недійсності договору позики від 21 липня 2014 року та договору про внесення змін та доповнень № 1 до нього від 21 липня 2015 року ОСОБА_1 посилається на те, що в порушення діючого законодавства договір позики був укладений у доларах США.

За ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В п. 10 Постанови Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначається, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається із тексту договору позики від 21.07.2014 р. позикодавець передав у власність позичальника, а позичальник прийняв грошові кошти у вигляді в натурі та на суму 229680,00 грн., що на момент укладання договору позики за згодою сторін складає еквівалент 19140,00 доларів США. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю грошові кошти у вигляді в натурі та на суму 229680,00 грн., що на момент укладання договору позики за згодою сторін складає еквівалент 19140,00 доларів США. Хоча в договорі зазначений еквівалент позичених грошових коштів в доларах США, але сам договір укладений в національній валюті України - гривні. В графіку погашення позичений коштів зазначається, що повернення коштів здійснюється в еквіваленті певної суми доларів США.

При цьому слід зазначити, що позивач ОСОБА_5 не надала суду доказів того, що вона повертала позичені кошти в гривні, а відповідач ОСОБА_2 відмовлялася від прийняття виконання зобов'язань саме в Національній валюті України.

Як встановлено з матеріалів справи та письмових пояснень, долучених до матеріалів справи, договір позики та договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики, іпотечний договір та договір про внесення змін та доповнень № 1 до цього договору, що укладені між сторонами не суперечать моральним засадам суспільства, особи, які їх вчинили, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, вказаний правочин вчинений у формі, встановленій законом, і спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом також встановлено, що умови укладеного договору сторонами визнавались та виконувались частково відповідно до порядку встановленого таким договором, що також підтверджується внесеними через рік до договору позику змін, жодних вимог щодо зміни окремих положень даного договору сторонами раніше не вимагалось, що підтверджує вільне волевиявлення сторін при укладанні такого договору, повне розуміння сторонами змісту таких договорів та наслідки їх укладання.

Виходячи з викладеного, суд вважає необґрунтованими та недоведеними твердження ОСОБА_5 про невідповідність договору позики та договору про внесення змін та доповнень № 1, іпотечного договору та договору про внесення змін та доповнень № 1 до цього договору вимогам законодавства, оскільки нею було підписано ці договори, а отже вона розуміла наслідки такого підписання та погодилася на умови таких договорів, а твердження про недійсність умов договору виникло у позивача через труднощі з виконанням умов кредитного договору, тому її позовна заява не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Постанови Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 3, 15, 16, 203, 637 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 11, 14, 60, 88, 209, 212 - 215, 360 - 7 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус ХМНО Карташова Світлана Іванівна, про визнання недійсними договору позики, іпотечного договору, договору про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору та договору про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики- залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через суд 1 інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особами, які були учасниками процесу, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя : І.О.Грищенко