Ухвала суду № 69381366, 02.10.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільської комунальної міської лікарні №2 про визнання рішення неправомірним, скасування наказу, зобов’язання внести зміни в трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення коштів у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до Тернопільської комунальної міської лікарні №2 про визнання рішення щодо його звільнення з посади завідувача приймальним відділенням за прогул без поважних причин – неправомірним, скасування наказу №78-ОС від 28 липня 2017 року, яким його звільнено із роботи, зобов’язання відповідача внести зміни у трудову книжку серії БТ-І №2441662, відповідно до яких запис у графі №17 від 28 липня 2017 року вважати недійсним, поновлення його на посаді завідувача приймальним відділенням, стягнення коштів у сумі 305,52 гривень у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності у період з 14 липня 2017 року по 26 липня 2017 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень.

Оскільки зазначена позовна заява не відповідала вимогам закону, ухвалою судді від 28 серпня 2017 року її залишено без руху та надано строк на виправлення недоліків терміном 5 днів з дня отримання копії ухвали.

В ухвалі чітко зазначено, які недоліки слід виправити позивачу:

1) визначити та вказати в позовній заяві ціну позову;

2) конкретизувати зміст позовних вимог у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

3) сплатити судовий збір.

При цьому, в ухвалі вказано, що позивач відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору тільки за вимоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, а за вимоги про визнання рішення неправомірним, скасування наказу, внесення змін у трудову книжку та стягнення моральної шкоди слід сплатити судовий збір за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

На виконання зазначеної ухвали суду позивач подав уточнення позовних вимог, у яких виправив недоліки позовної заяви в частині визначення та зазначення ціни позову, а також конкретизації змісту позовних вимог.

Однак, щодо сплати судового збору, то позивач цих вимог ухвали не виконав, судового збору за позовні вимоги, які не є вимогами про поновлення на роботі та про стягнення заробітної сплати, не сплатив.

Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідні зміни в сфері регулювання оплати судового збору відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі - Закон № 484-VІІІ). Цим Законом суттєво змінено ставки судового збору (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), а також значно скорочено перелік суб'єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»). Закон № 484-VІІІ набрав чинності з 1 вересня 2015 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільнялися позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, починаючи з 1 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року в справі № 226/168/15-ц. У цій справі позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Верховний Суд, на підставі зазначених вимог закону, прийшов до висновку, що такі вимоги не є вимогами про поновлення на роботі та про стягнення заробітної сплати, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В ухвалі від 28 серпня 2017 року позивачу вказано про необхідність сплати судового збору за ту частину позовних вимог, які не є вимогами про поновлення на роботі та про стягнення заробітної сплати, однак цих вимог ухвали позивач не виконав, судового збору не сплатив.

Тобто, недоліки позовної заяви позивачем усунені лише частково.

За вказаних обставин відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 121 ЦПК України позовну заяву повернути позивачу, роз’яснивши йому право його повторного звернення до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи наведене та керуючись ч. ч. 2, 4, 5 ст.121, ст. 210, п. 3 ч. 1 ст. 293, ч. 2 ст. 294, ст. 296 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільської комунальної міської лікарні №2 про визнання рішення неправомірним, скасування наказу, зобов’язання внести зміни в трудову книжку, поновлення на роботі, стягнення коштів у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди вважати неподаною та повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.