Рішення № 69379672, 06.10.2017, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/93/17

Провадження № 2/327/46/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2017 року смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Завіновської А.П.,

при секретарі судового засідання – Пригінській О.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції (дистанційного судового провадження) в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, третя особа: Розівська державна нотаріальна контора ГТУЮ у Запорізькій області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

14.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, третя особа: Розівська державна нотаріальна контора ГТУЮ у Запорізькій області, в обґрунтування якого зазначав наступне.

23.06.2015 року у віці 76 років померла його баба – ОСОБА_3, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті останньої відкрилася спадщина, яку він відповідно до заповіту, посвідченого Вишнюватською сільською радою Розівського району Запорізької області, та зареєстрованого у Спадковому реєстру 03.09.2012 року за № 19, повинен був успадкувати.

03.07.2015 року він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але листом за № 1017/01-16 від 14.11.2016 року нотаріус повідомив, що він не відноситься до кола осіб, що мають право на спадщину, оскільки у справі наявний заповіт, складений та посвідчений від імені спадкодавця на іншу особу, а тому враховуючи, що він - позивач не належить до осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, нотаріус рекомендував йому звернутись до суду для вирішення питання про спадкування майна після померлої ОСОБА_3

Після звернення до суду із вказаним позовом та вивчення спадкової справи позивачу стало відомо, що померлою ОСОБА_3 складено інший заповіт від 13.05.2015 року за № 181 на ім’я ОСОБА_4, котрий 26.02.2016 року державним нотаріусом визнано таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства та останньому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. При цьому, ОСОБА_4 звернувшись до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в подальшому подав заяву про залишення його позову без розгляду, на підставі чого судом 13.10.2016 року було винесено відповідну ухвалу. Таким чином, оскільки ОСОБА_4 правом повторного звернення до суду не скористався, то на думку позивача, є таким, що пропустив строки для прийняття спадщини, визначені ст. 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

З огляду на ці обставини, 25.05.2017 року позивач змінив свої позовні вимоги, які 08.08.2017 року уточнив, і просив визнати за ним право власності на спадкове майно, яке відкрилось після смерті ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом, на підставі ч. 1 ст. 1266 ЦК України, за правом представлення, оскільки на час відкриття спадщини його мати померла. Крім того, зазначав, що інші особи, які б мали права спадкування за законом, з часу відкриття спадщини свого волевиявлення щодо отримання спадкового майна не виявили і строки для його прийняття пропустили, а також, що місце їх перебування не відомо.

На підставі викладеного, позивач просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на майно, що відкрилось після смерті ОСОБА_3, а саме: земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, кадастровий номер 2324981200:02:004:0065; земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, кадастровий номер 2324981200:02:003:0011; земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, кадастровий номер 2324981200:02:003:0012; земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території с. Листвянка Розівського району Запорізької області, вул. Суворова, буд. 16, кадастровий номер 2324981207:07:002:0123; земельну ділянку призначену для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, що розташована на території с. Листвянка Розівського району Запорізької області, вул. Суворова, буд. 16, кадастровий номер: 2324981207:07:002:0122; житловий будинок № 16 з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по вул. Суворова в с. Листвянка Розівського району Запорізької області.

Представник відповідача – Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області в судове засідання не з’явився, подав клопотання, в якому просив розглядати справу у його відсутність, а позов вирішити на розсуд суду.

Представник третьої особи – Розівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляду справи у його відсутність.

Враховуючи наведене, та вимоги ч. 2 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), суд вважає можливим слухати справу у відсутність представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що 23.06.2015 року померла його баба – ОСОБА_3, чоловік останньої помер ще у 2003 році. У бабусі було дві доньки - ОСОБА_5 та його мати – ОСОБА_6. Його тітка – ОСОБА_5 виїхала на постійне місце проживання до Росії, і з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не зверталась, його ж мати – ОСОБА_6 відповідно до рішення Розівського районного суду Запорізької області від 27.10.2006 року визнана померлою, про що було видано відповідне свідоцтво про смерть останньої. У його матері було троє дітей: ОСОБА_7, який із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не звертався, ОСОБА_8, який помер у 2011 році, та про наявність дітей у якого позивачу нічого не відомо, та він – позивач. Крім того, у померлої бабусі був рідний брат – ОСОБА_4, який звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, але нотаріусом останньому було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва. Враховуючи, що він – позивач звернувся до нотаріальної контори 03.07.2015 року, тобто у межах передбаченого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини, ОСОБА_4 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а інші можливі спадкоємці до нотаріальної контори не звертались, то вважає, що він є єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 по праву представлення, з огляду на що, просив його позов задовольнити, визнавши за ним право власності на спадкове майно, що залишилось після померлої ОСОБА_3, в порядку спадкування за законом.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, визнавши за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадщину, що відкрилось після померлої ОСОБА_3

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши в судовому засіданні матеріали цивільної та спадкової справи, суд встановив наступне.

Згідно до статті 10 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦПК України, визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2015 року у с. Листвянка Розівського району Запорізької області у віці 76 років померла ОСОБА_3 (а.с. 3).

03.07.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Розівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області із відповідною заявою про прийняття спадщини (а.с. 59).

Листом завідуючого Розівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_9 за № 1017/01-16 від 14.11.2016 року, ОСОБА_1 повідомлено, що він не відноситься до кола осіб, що мають право на спадщину, оскільки у справі наявний заповіт, складений та посвідчений від імені спадкодавця на іншу особу, а тому враховуючи, що ОСОБА_1 не належить до осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, останньому було рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання про спадкування майна після померлої ОСОБА_3 (а.с. 8).

При цьому, вмотивована постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, позивачем та його представником суду так надана і не була.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_3 за життя було складено декілька заповітів, а саме: 29.05.2006 року на користь ОСОБА_8, 23.06.2008 року на користь ОСОБА_5, 03.09.2012 року на користь ОСОБА_1 (позивача у справі), і останній раз 13.05.2015 року на користь ОСОБА_4 (а.с. 65-67).

03.08.2015 року ОСОБА_4 звернувся до Розівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області із заявою про прийняття спадщини, в порядку спадкування за заповітом (а.с. 68)

Виходячи з довідки від 05.08.2015 року за № 293, виданої Вишнюватською сільською радою Розівського району Запорізької області, ОСОБА_4 на момент смерті ОСОБА_3 проживав з нею (а.с. 70-зворотна сторона).

Постановами нотаріуса Розівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_9 про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 26.02.2016 року за № 136/02-31, від 23.03.2016 року № 237/02-31, № 238/02-31, № 239/02-31, № 240/02-31, № 241/02-31, ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом із посиланням на невідповідність заповіту вимогам ст. 47 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 року за № 3306/5 та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 (а.с. 74-75, 76-81).

Виходячи з ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 13.10.2016 року, позовна заява ОСОБА_4 до Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, третя особа – Розівська державна нотаріальна контора ГТУЮ у Запорізькій області, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, залишена без розгляду (а.с. 97).

Крім того, згідно до даних наданих завідувачем Розівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_9 від 03.10.2017 року за № 819/01-16, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер 31.10.2011 року, про що Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області 01.11.2011 року складено актовий запис № 840. Крім того, ОСОБА_10 народився 08.12.2007 року, про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області 22.01.2008 року складено актовий запис № 103, у якому ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначений батьком дитини. Мати ОСОБА_10 до Розівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталась. Заяви про відмову від спадщини в порядку частин 2-4 статті 1273 ЦК України від матері малолітнього ОСОБА_10 не надходили (а.с. 211).

Статтею 392 ЦК України, передбачено, що в ласник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто належним відповідачем є особа – учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Таким чином, наведені обставини свідчать про те, що визначений позивачем відповідач у справі – Вишнюватська сільська рада Розівського району Запорізької області не оспорюває спадкові права ОСОБА_1 Водночас, на спадкове майно, що відкрилось після померлої ОСОБА_3, окрім позивача, претендує ОСОБА_4, щодо якого спадкодавцем було складено заповіт, а також обов’язкову частку у цій спадщині має малолітній ОСОБА_10, який відповідно до частини 4 статті 1269 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину.

Виходячи з аналізу частини 1 статті 33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Тобто, у разі пред’явлення позову до неналежного відповідача і відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача, чи про залучення до участі у справі такої особи як співвідповідача, суд повинен відмовляти у задоволені позову.

Позивач та його представник в судовому засіданні клопотання про заміну відповідача або залучення до участі у справі ОСОБА_4, як співвідповідача не заявляли.

Крім того, незважаючи на те, що в судовому засіданні було встановлено, що обов’язкову частку у спадщині, що відкрилась після померлої ОСОБА_3, має малолітній ОСОБА_10, позивач та його представник категорично заперечували проти залучення цієї особи до участі у справі у будь-якому процесуальному статусі, посилаючись, окрім цього, і на той факт, що відповідь нотаріуса надана із порушенням порядку встановленого цивільним процесуальним законодавством.

Таким чином, враховуючи, що позивач та його представник на неодноразові пропозиції суду, в порядку ч. 4 ст. 10 ЦПК України, та роз’яснення права заявити клопотання про заміну відповідача або залучення у якості співвідповідача у справі ОСОБА_4, таке клопотання не заявляли та від його подачі категорично відмовились, як і від необхідності залучення до участі у справі особи, що має обов’язкову частку у спадщині та відповідних її представників визначених законом, суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати суд виходить з такого.

Звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, позивач визначив ціну позову у сумі 650 451, 78 грн., з якої сплатив судовий збір у розмірі 640 грн. (а.с. 1, 16).

В подальшому позивач змінив свої вимоги і звернувся до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно за законом, який в подальшому уточнив, чим збільшив свої позовні вимоги, але залишив ціну позову у сумі визначеній раніше (650 451,78 грн.). При цьому, позивач просив суд, враховуючи його майновий стан, зменшити розмір судових витрат до вже сплаченого в розмірі 640 грн., або відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 94-96, 106-107, 144-147).

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 02.06.2017 року позивачу відстрочено сплату судового збору на суму 5 864, 52 грн., до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 117-118).

Однак, під час судового розгляду було встановлено, що визначена позивачем сума вартості спадкового майна, не відповідає його дійсній вартості. Так, згідно відповіді в.о. начальника Відділу у Розівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ОСОБА_11 від 11.09.2017 року за № 0-8-0.34-266/113-17: нормативно - грошова оцінка земельної ділянки за адресою: с. Листвянка вул. Суворова, 16 Розівського району Запорізької області, кадастровий номер 2324981207:07:002:0123, становить 1 792,74 грн.; нормативно - грошова оцінка земельної ділянки за адресою с. Листвянка вул. Суворова, 16 Розівського району Запорізької області, кадастровий номер 2324981207:07:002:0122, становить 39 300, 00 грн. Крім того, згідно вказаної відповіді, нормативно - грошова оцінка земельних ділянок за цільовим використанням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по Розівському району Запорізької області не проведена. Середня грошова оцінка 1 га ріллі із земель колишнього КСП «Росія» на території Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, згідно Технічного звіту грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення господарств Розівського району Запорізької області станом на 1995 р., яка з коефіцієнтом індексації станом на 01.01.2015 року складає 29 473, 04 грн. (а.с. 187).

Виходячи з відповіді начальника КП «Розівський комунгосп» ОСОБА_12 від 07.09.2017 року за № 169, визначити нормативно-грошову оцінку житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Суворова, 16 в с. Листвянка Розівського району Запорізької області, неможливо (а.с. 186.)

Таким чином, загальна сума вартості спадкового майна становить 799 431, 04 грн., а саме вартість трьох земельних ділянок за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва складає 758 338, 3 грн. (9,18 га+9,18 га+7,3699 га=25,7299 га *29 473, 04 грн. (вартість 1 га ріллі) =758 338, 3 грн.), а вартість двох земельних ділянок за цільовим призначення для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства складає 41 092,74 грн. (39 300, 00 грн. +1 792,74 грн. = 41 092,74 грн.).

За таких обставин, виходячи із ставок судового збору, визначених у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за вказаним позовом складає 7 994, 31 грн., з огляду на що, сума недоплаченого позивачем судового збору становить 7 354, 31 грн. (7 994, 31 грн. – 640 грн.).

На підставі викладеного, діючи згідно до вимог ч. 2 ст. 80, ч. 1 ст. 82, 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь держави суму недоплаченого судового збору у сумі 7 354, 31 грн.

Керуючись ст. ст. 392, 1266, 1269, 1270, 1273 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 33, 80, 82, 88, 158, 158-1, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишнюватської сільської ради Розівського району Запорізької області, третя особа: Розівська державна нотаріальна контора ГТУЮ у Запорізькій області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 7 354, 31 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції, – Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А.П. Завіновська