Рішення № 69379611, 25.09.2017, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/4313/16-ц

2/337/111/2017

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2017р. Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

при секретарі – Медвідь Г.С.

за участю представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що він є власником автомобілю «Mercedes-Benz Sprinter 211CDS», державний номер НОМЕР_1. 18.07.2016р. його автомобіль було пошкоджено в результаті ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_4 Останній згідно з постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23.08.2016р., яка набрала законної сили, визнаний винуватим за ст.124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», яка за його заявою виплатила страхове відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 40679,29грн. Однак згідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №040/5/16 від 08.09.2016р. повна вартість відновлювального ремонту його пошкодженого автомобілю становить 90159,43 грн. На підставі ст.1194 ЦК України відповідач зобов’язаний відшкодувати йому різницю між вартістю відновлювального ремонту в сумі 90159,43 грн. та страховою виплатою в сумі 40679,29грн., що становить 49480,14грн.. Крім того, у зв’язку з оцінкою спричиненої шкоди він здійснив витрати в розмірі 1000,00грн. на оплату послуг експерта, що також становить матеріальну шкоду.

Просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в загальній сумі 50480,14грн.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі. Додатково суду пояснив, що дійсно 18.07.2016р. мало місце ДТП за участю позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4, в результаті якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль. Відповідальність відповідача була застрахована страховою компанію ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» і позивач після ДТП звернувся до цієї компанії, в зв’язку з чим останньому було виплачено страхове відшкодування в сумі 40679,29грн. Яким чином і на підставі чого страхова компанія визначила саме такий розмір страхового відшкодування позивачу невідомо. З приводу визначення розміру страхової виплати, незгоди з ним позивач до страхової компанії не звертався і такого намір немає, оскільки це питання стосується винної особи, відповідальність якої була застрахована. Виплачену суму страхового відшкодування позивач не оспорює. Однак отриманих від страхової компанії коштів недостатньо для повного відновлення автомобілю, тому різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою повинен сплатити відповідач як особа винна в ДТП. Крім того, вважає, що вартість відновлювального ремонту та відповідно різниця, яка підлягає стягненню з відповідача, повинні визначитись, виходячи з висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №040/5/16 від 08.09.2016р., складеного експертом ОСОБА_5 на замовлення позивача, а не за звітом №4216 від 01.08.2016р. про оцінку вартості матеріального збитку, складеного оцінювачем ОСОБА_6 на замовлення страхової компанії, оскільки останній не є атестованим експертом. Доказом розміру спричиненої шкоди повине бути саме висновок експерта ОСОБА_5 Також пояснив, що за словами позивача, на даний час він частково відремонтував пошкоджений автомобіль, але правом на уточнення позовних вимог він не бажає скористатись і наполягає на задоволенні позовних вимог, як вони заявлені при зверненні до суду. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав повністю, надав письмові заперечення проти позову, додатково пояснив, що дійсно відповівдач є винним в ДТП, в якому було пошкоджено автомобіль позивача. Свою вину він визнав і не оспорює факту завдання шкоди. Однак його цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», яка і повинна здійснити відшкодування матеріальної шкоди позивачу в межах ліміту відповідальності – 50тис.грн. за вирахуванням франшизи 1000,00грн. Матеріалами справи підтверджено, що страхова компанія сплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 40679,29 грн. При цьому, страхова компанія здійснила розрахунок суми відшкодування, виходячи зі звіту №4216 від 01.08.2016р., складеного суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 за заявою страхової компанії після проведення огляду пошкодженого автомобілю, в т.ч. в присутності позивача. Згідно з цим звітом вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача становить 97873,27 грн., матеріальний збиток, який визначений з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля позивача (0,7), становить 50260,45грн. Як з’ясувалось в ході судового розгляду, страховою компанією розмір страхового відшкодування був визначений в розмірі 40883,71грн. за відрахуванням розміру ПДВ, оскільки виплата здійснювалась на його особовий рахунок, та франшизи в розмірі 1000,00грн. Фактично позивач отримав 40679,29грн. Разом з тим, він звіт оцінювача ФОП ОСОБА_6, а також розмір отриманого страхового відшкодування не оспорював, незгоди з ними не виказував. Тому посилання позивача та його представника на необхідність врахування висновка експерта ОСОБА_5 є безпідставними. Крім того, з пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що позивач на даний час здійснив певні ремонтні роботи по відновленню автомобілю, у зв’язку з чим матеріальна шкода повинна визначатись на момент розгляду справи, виходячи з реальної вартості виконаних ремонтних робіт. Однак належних та допустимих доказів на підтвердження розміру реально понесених збитків на відновлення пошкодженого автомобілю на час вирішення справи в суді, недостатності їх компенсування за рахунок страхової виплати, позивач не надав, правом зміни, уточнення позовних вимог не скористався. Також просить врахувати, що відшкодування витрат по оплаті ПДВ здійснюється саме страховиком за умови документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Як зазначалось, позивач не надав таких документів, тому не може вимагати компенсування ПДВ, в т.ч. за рахунок винуватої в ДТП особи. Крім того, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобілю), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Отже, позивач немає права вимагати компенсування коефіцієнту фізичного зночу, оскільки ним не надано доказів на підтвердження того, що під час проведення відновлювального ремонту автомобілю ним було здійснено заміну пошкоджених вузлів та агрегатів не на оригінальні, а на нові, іншої модифікації у зв’язку із зняттям оригінальних деталій з експлуатації. На даний час відповідач повинен сплатити позивачу лише розмір франшизи в сумі 1000,00грн., на яку законно було зменшено суму страхового відшкодування, та різницю між фактично визначеним страховою компанією розміром матеріального збитку та лімітом відповідальності в сумі 300,00грн. Просить в позові відмовити повністю.

Представник третьої особи – ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що на підставі заяви ОСОБА_3 про настання події, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНТЗ від 29.07.2016р., заяви про виплату страхового відшкодування від 20.09.2016р., звіту №4216 від 01.08.2016р., складеного ФОП ОСОБА_6, страховою компанією було складено страховий акт №АІ/8561650-1-1 від 21.09.2016р., здійснено розрахунок страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль та прийнято рішення про виплату потерпілому ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 40883,71 грн.. Вказаний розмір страхового відшкодування визначений з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля, виходячи із ліміту страхової виплати за полісом 50тис.грн. за вирахуванням ПДВ та безумовної франшизи в розмірі 1000,00грн. ПДВ було вираховано у зв’язку з тим, що за заявою позивача страхове відшкодування перераховувалось на його особовий рахунок, а не на рахунок установи, що здійснювала ремонт. З заявами про проведення ремонту пошкодженого автмобівлю позивач до страхової компанії не звертався, жодних документів не надавав, тому ПДВ йому не компенсувалось. З приводу незгоди з визначеним страховою компанією розміром матеріального збитку та виплаченого страхового відшкодування жодна із заінтересованих осіб до страхової компанії не зверталась.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу у визначений ч.2 ст.16 ЦК України спосіб, зокрема, шляхом відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди.

Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Однак відповідно до вимог Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники наземних транспортних засобів зобов’язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону).

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст.29 Закону).

Відповідно до п.34.1, 34.2 ст.34 Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки

страхового випадку, розпочати її розслідування; протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п.34.3 ст.34 Закону, якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або

експерта для визначення розміру шкоди.

Відповідно до п.35.1 ст.35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом

30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п.36.1, 36.2 ст.36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування

(регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним

розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд встановив, що 18.07.2016р. о 10.30 год. на 136км+570м. автодороги Харків-Сімферополь відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю позивача ОСОБА_3, який керував транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter 211CDS, державний номер НОМЕР_1, та відповідача ОСОБА_4, який керував автомобілем ВАЗ-2109, державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до постанови Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23.08.2016р., яка набрала законної сили 03.09.2016р., винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за вищевказаним фактом ДТП, визнано відповідача ОСОБА_4 (арк.26-27).

Відповідно до п.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини, встановлені постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23.08.2016р., зокрема, чи мало місце ДТП та чи вчинено воно з вини ОСОБА_4, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, яка стосується цивільно-правової відповідальності за наслідки цих дій.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 211CDS, державний номер НОМЕР_1 (арк.4)

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (арк.126).

Відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8561650 від 07.10.2015р. ліміт відповідальності страхувальника за шкоду, заподіяну майну потерпілого з вини відповідача ОСОБА_4, становить 50000,00грн., франшиза 1000,00грн.

19.07.2016р. відповідач ОСОБА_4, як власник забезпеченого транспортного засобу, повідомив страховика ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про страховий випадок, подавши відповідну письмову заяву (арк.125).

29.07.2016р. позивач ОСОБА_3, як потерпіла особа, повідомив страховика - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про страховий випадок (арк.119-120).

З метою визначення вартості збитку, заподіяного пошкодженням у ДТП транспортного засобу позивача, суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 за замовленням страхової компанії, було складено звіт №4216 від 01.08.2016р. про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, та калькуляцію до нього, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 211CDS, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, становить 97873,27грн.; матеріальний збиток, завданий власнику внаслідок пошкодження автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля (0,7), становить 50260,45 грн. (арк.132-145).

Вказаний звіт складений на підставі протоколу (акту) №4216 від 30.07.2016р. огляду пошкодженого автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 211CDS», державний номер НОМЕР_1, який проведено суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 в присутності потерпілої особи ОСОБА_3 ОСОБА_7 підписаний без зауважень. До акту додається фото таблиця (арк..146-154).

20.09.2016р. позивач ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з заявою щодо виплати страхового відшкодування, з зазначенням здійснення такої виплати на його банківський рахунок (арк.118).

Згідно страхового акту №АІ/8561650-1-1, затвердженого директором Дніпровської дирекції ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 21.09.2016р. та розрахунку страхового відшкодування від 21.09.2016р., ДТП, що мало місце 18.07.2016р. о 10.30 год. на 316км.+570м. а/д Харків-Сімферополь з вини ОСОБА_4 визнано страховим випадком і прийнято рішення про виплату потерпілій особі ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 40883,71грн. Вказана сума визначена, виходячи з ліміту відповідальності страховика – 50 000,00грн. із вирахуванням ПДВ та франшизи 1000,00грн. (арк.114-115).

21.09.2016р. ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» повідомила ОСОБА_3 про те, що нею прийнято рішення про виплату йому страхового відшкодування в сумі 40883,71грн., яке буде перераховано на його банківський рахунок протягом десяти робочих днів (арк.116).

22.09.2016р. на розрахунковий рахунок ОСОБА_3, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», зараховано страхове відшкодування за страховим актом №АІ/8561650-1-1 від 21.09.2016р. (без ПДВ) в сумі 40679,29 грн. (арк.29).

Також суду надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження №040/5/16 від 08.09.2016р., який було складено експертом-товарознавцем ОСОБА_5 за замовленням позивача ОСОБА_3 після технічного огляду пошкодженого автомобіля в цей же день. Згідно з цим висновком вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 211CDS», державний номер НОМЕР_1, становить 90159,43 грн. (арк.5-25).

31.08.2016р. ОСОБА_3 оплатив ПП ОСОБА_5 вартість експертного дослідження в сумі 1000,00грн. (арк.28).

Відповідно до ст.10,11,57-60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини даної справи, дослідивши надані сторонами докази на їх підтвердження з точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв’язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним, що ДТП, в якому було пошкоджено належний позивачу автомобіль, у зв’язку з необхідністю відновлення якого він зазначав матеріальної шкоди, сталося з вини відповідача ОСОБА_4 і останній відповідно до ст.1187 ЦК України є особою, яка зобов’язана відшкодувати спричинену позивачу в результаті ДТП матеріальну шкоду.

Разом з тим, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 за шкоду, спричинену майну третіх осіб в результаті ДТП, що сталося з його вини, була застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», у зв’язку з чим саме ця особа є відповідальною за завдані збитки в межах ліміту страхової суми, яка становить за полісом страхування 50000,00грн.

Відповідно до вимог Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умов укладеного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за заявою потерпілої особи – позивача ОСОБА_3 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатив потерпілому страхове відшкодування матеріальної шкоди фактично в розмірі 40679,29 грн., перерахувавши вказану суму на особовий банківський рахунок позивача, що підтверджується випискою з цього рахункку.

При цьому, суд встановив, що страхове відшкодування матеріальної шкоди, яке підлягало сплаті позивачу, страховою компанією розраховане в розмірі 40883,71грн., виходячи з ліміту відповідальності – 50 000,00грн. за вирахуванням ПДВ та франшизи в 1000,00грн., оскільки розмір матеріального збитку, визначеного за звітом суб’єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 №4216 від 01.08.2016р., з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобілю, - 50260,45грн. - перевищував ліміт відповідальності страховика.

В судовому засіданні представники сторін пояснили, що з приводу незгоди з визначеним страховою компанією розміром страхового відшкодування, розміром фактично виплаченої суми вони до страхової компанії або суду не звертались, позовних вимог до страхової компанії з приводу стягнення недоплачених сум не звертались.

В той же час, заявляючи позовні вимоги, позивач просить стягнути певну суму різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в сумі саме 40 679,29грн.

Однак, суд вважає, що такі вимоги є необґрунтованими, оскільки згідно наданих суду страховою компанією доказів розмір страхового відшкодування, що підлягав сплаті позивачу, остаточно визначений в сумі 40 883,71грн.

Крім того, як встановлено судом і це не оспорюється сторонами, цей розмір визначений за вирахуванням франшизи 1000,00грн. (40 883,71грн. + 1000,00грн = 41 883,71грн.) та суми ПДВ, конкретний розмір якої в розрахунку страхової компанії не зазначений, але, виходячи з пояснень представника страхової компанії в судовому засіданні, він становить різницю між лімітом відповідальності 50 000,00грн. та сумою 41 883,71грн. і складає 8 116,29грн. (50 000,00грн – 41 883,71грн).

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог та заперечень сторін, суд позбавлений можливості дати оцінку вірності визначення суми (розміру) ПДВ, на яку була зменшена сума страхового відшкодування, оскільки незгода сторін з таким розміром свідчить про наявність спору між ними та страховою компанією, вимоги до якої в межах даної справи ніким не заявлялись.

Разом з тим, виходячи з того, що позивач фактично просить стягнути суму ПДВ, на який було зменшено розмір сплаченого йому страхового відшкодування, з відповідача, суд вважає необхідним вказате на те, що за вимогами ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Отже, відшкодування витрат потерпілій особі по оплаті ПДВ здійснюється саме страховиком та за умови документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Як встановлено судом, позивач просив страхову компанію здійснити виплату страхового відшкодування безпосередньо на його особовий рахунок, документів на підтвердження факту проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю та сплати ним за це ПДВ до прийняття страховою компанією рішення про сплату страхового відшкодування не подавав, у зв’язку з чим страхова компанія правомірно зменшила розмір страхового відшкодування на суму ПДВ. Крім того, судом встановлено, що після сплати страхового відшкодування позивач також не звертався до страхової компанії з приводу відшкодування його витрат на сплату ПДВ у зв’язку з проведеним ремонтом.

Виходячи з вказаного, а також з урахуванням того, що сума ПДВ, на яку позивачу зменшено страхове відшкодування, перебуває в межах ліміту відповідальності страховика, суд не знаходить підстав для покладання на відповідача обов’язку відшкодувати її.

Таким чином, при визначенні різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка може бути стягнута з відповідача на підставі ст.1194 ЦК України, слід виходити з розміру страхового відшкодування в сумі 49 000,00грн. (50 000,00грн – 1 000,00грн).

При постановленні даного рішення суд також виходить з того, що страховою компанією матеріальний збиток, спричинений позивачу в результаті пошкодження автомобіля, визначений з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля на підставі відповідного звіту суб’єкта оціночної діяльності, що відповідає вимогам ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, коефіцієнт фізичного зносу входить до вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, яка за змістом ст.22 ЦК України і є реальними збитками, яких зазнав позивач в результаті ДТП і право на відшкодування яких в повному обсязі він має на підставі ст.1166,1192 ЦК України.

При цьому, суд виходить з того, що у деліктних (не договірних) правовідносинах діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою відповідач доводить відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, а позивач повинен довести наявність шкоди та її розмір.

Оцінивши встановлені судом обставини та наявні докази, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що позивач в порушення вимог діючого законодавства не довів суду розміру реальних збитків, які він зазнав у зв’язку з пошкодженням свого автомобілю і право на відшкодування яких в повному обсязі він має, в т.ч. за рахунок стягнення з відповідача як винуватої в ДТП особи різниці між фактичним розміром реальних збитків та страховою виплатою у випадку її недостатності.

Так, суд виходить з того, що за змістом ст.1192 ЦК України розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач в його обґрунтування послався на висновок експертного автотоварознавчого дослідження №040/5/16 від 08.09.2016р., який було складено експертом-товарознавцем ОСОБА_5 за його замовленням і за яким вартість відновлювального ремонту його пошкодженого автомобілю склала 90159,43 грн.

При цьому, в судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити у зв’язку з чим було пов’язано проведення такого дослідження, в той час, коли представником ПрАТ «СК «ОСОБА_7 страхування» - суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 в присутності позивача вже було проведено огляд пошкодженого автомобіля з метою визначення вартості спричиненої шкоди і фактично вже було складено звіт №4216 від 01.08.2016р., який в подальшому і був прийнятий до уваги страховою компанією при визначенні розміру страхового відшкодування.

Суд вважає, що в даному випадку страхова компанія, направивши свого представника для огляду пошкодженого автомобіля з метою визначення розміру збитків, діяла відповідно до вимог ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що, в свою чергу, за вимогами цієї ж статті позбавляє потерпілу особу права самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди.

Крім того, жодних заперечень щодо конкретної особи представника страхової компанії, щодо проведеного ним огляду пошкодженого автомобілю, складеного ним в подальшому звіту про оцінку вартості спричиненої шкоди від позивача до страхової компанії не надходило. Висновок експерта ОСОБА_5 №040/5/16 від 08.09.2016р., позивач, звертаючись 20.09.2016р. із заявою про виплату страхового відшкодування, до страхової компанії не подавав і не просив врахувати його при визначенні розміру страхового відшкодування. Отже, характер дій позивача при зверненні до страхової компанії свідчить про його згоду з визначеним нею розміром матеріального збитку та розміром страхового відшкодування, що фактично не заперечував в суді представник позивача. При цьому, його доводи про те, що позивач не має права впливати на дії страхової компанії, оскільки не перебуває з нею в будь-яких договірних правовідносинах, це більш стосується інтересів відповідача, суд вважає безпідставними.

Таким чином, підстав визначати розмір реальних збитків, яких зазнав позивач у зв’язку з необхідністю відновлення пошкодженого автомобіля, виходячи з висновку експерта ОСОБА_5 №040/5/16 від 08.09.2016р. суд не знаходить.

Суд вважає, що при вирішенні даного питання доцільним було б приймати за основу звіт №4216 від 01.08.2016р., складений представником страхової компанії ФОП ОСОБА_6, заперечень щодо якого фактично немає у жодної сторони.

Але, як вже зазначалось, відповідно до ст.11 ЦПК україни суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог і доказів сторін та в даному випадку позбавлений права вийти за межі заявлених позивачем вимог і визначити розмір реальних збитків та відповідно різницю між ними та страховою виплатою на підставі звіту ФОП ОСОБА_6 №4216 від 01.08.2016р., за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача (розмір реальних збитків) є більшим, ніж заявлено позивачем.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що на даний момент автомобіль позивача було ним відремонтовано, тому реальні збитки повинні визначатись, виходячи з вартості фактично здійснених ремонтних робіт на час розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні спочатку пояснив, що йому невідомо про здійснення позивачем ремонту пошкодженого автомобілю, але в подальшому підтвердив, що дійсно, за словами позивача, на даний момент автомобіль частково відремонтовано, але надати пояснення щодо обсягу, вартості проведених робіт, він не може, наполягає на задоволенні позовних вимог за тим обсягом і обгрунтуванням, як вони заявлені первісно, змінювати, уточнювати позовні вимоги позивач не бажає.

Отже, виходячи з того, що фактично сторонами не оспорювався той факт, що на момент розгляду справи пошкоджений автомобіль позивача було ним частково відремонтовано, що є обставиною, яка відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доведенню іншими засобами доказуванню, суд вважає, що відповідно до ст.1192 ЦК України розмір реальних збитків, які спричинені позивачу в результаті ДТП з вини відповідача, повинен визначатись на момент розгляду справи, виходячи з дійсної вартості проведених ремонтних робіт, а у випадку часткового відновлення автомобілю - і реальної вартості ремонтних робіт, які необхідно ще провести.

Однак, позивач та його представник не довели суду належними та допустимими доказами на момент розгляду справи розмір реальних збитків, які поніс відповідач у зв’язку з відновленням свого транспортного засобу та недостатність їх компенсування за рахунок отриманої страхової виплати, що є істотними обставинами для вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди та розміром страхової виплати на підставі ст.1194 ЦК України.

При постановленні даного рішення суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що позивач має право вимагати відшкодування грошового еквіваленту коефіцієнту фізичного зносу, на який було зменшено страхове відшкодування, лише в тому випадку, якщо здійснив заміну пошкоджених вузлів, агрегатів, деталей не на оригінальні, а на нові, іншої модифікації у зв’язку із зняттям оригінальних з експлуатації. Суд вважає такі доводи передчасними, оскільки позивач та його представник, фактично не запречуючи часткове проведення ремонтних робіт пошкодженого втомобілю, не надали суду жодних доказів на підтвердження їх обсягу, найменування та вартості замінених агрегатів, вузлів, деталей, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості дати оцінку доводам представника відповідача.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що з пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що фактично в розмір різниці, яку вони просять стягнути з відповідача, входить розмір франшизи, на яку страховою компанією було зменшено розмір виплаченого позивачу страхового відшкодування.

Представник відповідача не заперечував, що відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу франшизу в розмірі 1000,00грн. і цю суму на даний час добровільно не сплатив.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.12.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування в будь-якому випадку зменшується на розмір франшизи, враховуючи, що відповідач добровільно вказану суму не сплатив суд вважає необхідним стягнути її з відповідача на користь позивача в порядку ст.1194 ЦК України.

Підстав для стягнення інших сум, які фактично є сумою ПДВ, коефіцієнтом фізичного зносу пошкодженого автомобіля, на які страховою компанією було зменшено розмір страхового відшкодування, спричиненої позивачу матеріальної шкоди, а також вартості проведеного експертом ОСОБА_5 на замовлення позивача експертного дослідження від 08.09.2016р., суд за вказаних обставин не знаходить.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_3 слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційнот задоволеним вимогам.

Так, позивачем було заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 50 480,14грн., за які сплачено судовий збір в сумі 551,20грн.

Судом задоволено позов частково на суму 1000,00грн., що становить 1,98% від задоволених вимог (1000,00грн. х 100% : 50480,14грн). Судовий збір за задоволені вимоги повинен становити 10,91грн. (551,20грн. : 100% х 1,98%).

Керуючись ст.15,16,22,1187,1192,1194 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.3,4,10,11,57-61,88,212-215 ЦПК україни, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, 05.10.1977р.н., РНОКПП НОМЕР_3, на користь ОСОБА_3, 09.02.1963р.н., РНОКПП НОМЕР_4, в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої в результаті ДТП, франшизу в розмірі 1000,00грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 10,91грн. (десять гривень 91 копійка).

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення, особами, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, - в той же строк з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 02.10.2017р.

Суддя Н.А.Мурашова

25.09.2017