Рішення № 69378497, 04.10.2017, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1898/17

Провадження № 2/307/1169/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. В позовній заяві зазначила, що шлюб між нею та відповідачем зареєстровано 23 травня 2002 року у виконкомі Тереблянської сільської ради Тячівського району за актовим записом №14. В шлюбі в них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з нею та перебувають на її повному утриманні і вихованні. Рішенням Тячівського районного суду від 16 травня 2016 року шлюб між ними розірвано. З того часу відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків та не приймає участі в їх утриманні та вихованні. Відповідач на даний час працює за кордоном в Чехії, де отримує хороший заробіток. Крім того, у власності відповідача є будинок та земельна ділянка. Тому змушена звернутися до суду та вважає, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання дітей у визначеній нею сумі. Просить стягнути з відповідача на її користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно на утримання дитини.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини та додатково пояснила, що відповідач і на даний час працює в Чехії, однак розмір заробітку приховує. А тому настоює на стягненні аліментів у твердій грошовій сумі, а не в процентному відношення. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково і пояснив , що його довіритель є інвалідом і може сплачувати аліменти в розмірі не більше 1/3 частини з усіх видів доходу, а у разі незгоди позивачки з цією сумою просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши всі обставини справи , суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно до даних свідоцтв про народження неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, 13 квітня 2003 року та доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, матір’ю значиться позивачка ОСОБА_1 , а батько відповідач ОСОБА_2 (а.с.10,11).

Неповнолітні перебувають на утриманні у позивачки, що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов та довідкою виконкому Тереблянської сільської ради від 12.07.2017 року за №358( а.с.12,).

Згідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, що стверджується письмовою заявою позивачки.

Враховуючи наведене , суд вважає , що є підстави для застосування до відповідача примусового порядку стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України). В інших випадках аліменти визначаються у частці від заробітку платника (ч. 1 ст. 183 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Під час вирішення будь яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей (ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України).

Згідно із ч.1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд враховує майновий стан сторін, де позивачка здійснює догляд за дітьми і її заробіток наближений до нінімальної заробітної плати, а відповідач є молодий за віком, матеріально забезпечений і даних про наявність у нього інших утриманців немає. Наявність у нього інвалідності третьої групи загального захворювання, на що посилається представник відповідача, не свідчить про абсолютну неможливість виконувати посильну роботу. Крім цього, в судовому засіданні не спростовано доводи позивачки про перебування відповідача на заробітках у Ческій Республіці і на момент закінчення розгляду даної справи. А тому , із урахуванням середньомісячної заробітної плати по району та розміру прожиткового мінімуму на дитину, суд вважає, що вимоги позивачки слід задовольнити і стягнути з відповідача на її користь аліменти в розмірі по 2000 гривень щомісячно на утримання неповнолітніх дітей, так як виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, постійного зростання цін на споживчі товари і послуги, така сума є найбільш наближено достатньою для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей.

Суд не бере до уваги визнання відповідачем позову частково в 1/3 частині з усіх доходів , так як спосіб стягнення аліментів визначається судом за заявою позивача.

При цьому, оскільки позивачка пред’явила позов 31.07.2017 року, то в силу ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти слід стягувати із цієї дати, а на підставі ст.. 367 ч.1 п.1 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 11 , 60 , 209 , 213-215 , 367 ЦПК України , ст.ст. 180- 184 СК України , суд ,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, України на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 в розмірі 2000 гривень щомісячно на утримання двох дітей починаючи з 31 липня 2017 року і до їх повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 640 гривень судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий : М.М.Розман