Ухвала суду № 69378175, 04.10.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/8538/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1544/2017

Єдиний унікальний номер 219/8538/15-ц Головуючий у 1 інстанції Хомченко Л.І.

Номер провадження 22-ц/775/1544/2017 Доповідач Дундар І.О.

Категорія 52

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Дундар І.О.,

суддів: Корчистої О.І., Хейло Я.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення вартості електричної енергії спожитої без обліку

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»

на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року у позові ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення вартості електричної енергії спожитої без обліку, відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки суд першої інстанції не в повному обсязі з’ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а саме: суд не звернув уваги на те, що підстава позову – факт порушення відповідачем ОСОБА_4 користування електричною енергією для населення, предмет позову – вимога про сплату суми електроенергії спожитої без обліку, отже єдиним письмовим доказом може бути лише акт про порушення ОСОБА_4, рішення суду немотивоване, ґрунтується не на нормах закону, а на припущеннях, суд не дав належної оцінки, що порушення ОСОБА_4 виявлено в квартирі, де власником була ОСОБА_1, а відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 мешкали там, тобто всі користувались електроенергією, суд взагалі не розглянув акт про порушення як доказ по справі, а послався лише на усні пояснення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6, про те , що вони не порушували ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з’явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином – телефонограмою, яка передана 20 вересня 2017 року та зареєстрована в Журналі телефонограм за №4286.

Заслухавши доповідача, присутніх осіб, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що відповідачі мешкали у 2015 році на час перевірки за адресою вул..Чайковського 32/56 у м.Бахмут, їм надавались послуги з енергопостачання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вони не доведені доказами.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст.714 ЦК України, ст.ст.24-27 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією", затвердженою Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, від 04 травня 2006 року № 562. Вказані правовідносини є договірними.

Частиною 1 ст.26 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР "Про електроенергетику" передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, ч. 4 - споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Але за загальним правилом шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи (п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

З матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2014 року працівниками позивача був складений ОСОБА_6 про порушення ОСОБА_4 користування електричною енергією для населення за участю споживача ОСОБА_3, а саме: самовільне підключення електроустановок до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, виявите яке представники енергопостачальника під час проведення контрольного огляду приладу обліку не мали можливості. Змонтовано розетку з прихованою електропроводкою. При ввімкненні навантаження у дану розетку (праска) диск електролічильника не обертається. При відключенні автоматичних вимикачів навантаження у розетці електроенергія споживається, електролічильником не враховується (арк. спр. 5). В акті зазначено, що ОСОБА_3 від підпису відмовилась.

Порядок складання актів та їх розгляд передбачений п.53 ОСОБА_4 користування електричною енергією для населення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, згідно якого акт складається в присутності споживача, який також має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів.

Як вбачається з акту, у відповідачів було виявлене порушення, передбачене п.5 п.3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 04 травня 2006 року № 562.

У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 5 - 7 цього пункту, ця Методика застосовується за умови виявлення місця підключення до відповідних мереж, що зазначається в акті про порушення та позначається на схемі.

В акті, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, взагалі не зазначено місце підключення, тобто воно не було виявлено, що виключає можливість застосування Методики.

На підставі ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», звертаючись до суду з позовом про стягнення вартості не облікованої електроенергії, не надали доказів, що саме відповідачі здійснили самовільне підключення з порушенням схеми обліку – акт складено про порушення споживачем ОСОБА_8 правил (т.2 арк..спр.5-6, 125-127), листи про виклик для розгляду акту направлялись на ім’я ОСОБА_8, ОСОБА_3 в квартирі, де виявлено порушення, не зареєстрована (арк..спр.133-135).

Отже, доводи апеляційної скарги про достатність доказів того, що самовільне підключення здійснили саме відповідачі є необґрунтованими.

Крім того, за змістом п.53 ОСОБА_4 користування електричною енергією для населення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, акт про порушення цих ОСОБА_4 не розглядається у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживача про час і дату засідання комісії.

З матеріалів справи вбачається, що акт про порушення ОСОБА_4 користування електричною енергією складено у відсутність відповідачів – на актах відсутній їх підпис, тобто про дату засідання комісії з розгляду складеного акту – 18 лютого 2014 року, яка вказана в акті (т.2 арк..спр.125-127) відповідачі повідомлені не були, лист про виклик на засідання комісії – 4 березня 2014 року, направлений на ім’я ОСОБА_9.

На імя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направлявся лист з викликом на засідання комісії на 22 квітня 2014 року (т.2 арк.спр.122), але фактично засідання комісії по розгляду акту відбулось 25 квітня 2014 року (т.2 арк..спр.123).

Отже, про засідання комісії відповідачі не були належним чином повідомлені, що також виключає можливість правомірного розгляду акту.

В іншій частині доводи апеляційної скарги стосуються оцінки доказів.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи позивача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.

За таких підстав суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: