Рішення № 69378036, 02.10.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/980/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.

при секретарі Теліціній О.О.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2, - розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н в розмірі 93536 грн. 36 коп., в якому зазначено, що відповідно до договору, укладеного 13 грудня 2007 року відповідачка отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 12000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_3 систематично порушувала свої договірні зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості. Приймаючи до уваги, що позичальник ОСОБА_3 неналежним чином виконувала передбачені договором зобов’язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач просить стягнути на його користь з відповідачки ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 13 грудня 2007 року станом на 31 січня 2017 року, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 11204 грн. 41 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 74589 грн. 74 коп., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3050 грн. 00 коп., фіксованої частини штрафу в розмірі 250 грн. та процентної складової штрафу в розмірі 4442 грн. 21 коп., а всього 93536 грн. 36 коп., судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлений позов, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2В, за перечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідач по справі не укладала кредитний договір із ПАТ КБ «Приватбанк», жодних заяв не підписувала, карту не отримувала та кредитними коштами не користувалась. Здійснення часткового погашення за кредитним договором від 13 грудня 20177 року представник відповідача пояснити не зміг.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 13 грудня 2007 року ОСОБА_3 було підписан заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 7).

Вказана заява містить номер виданої ОСОБА_3 кредитної картки - 4149605368803839 та вид картки – кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.7 на звороті).

Підписавши заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, ОСОБА_3 погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 9-14).

Відповідно до цієї заяви, яка підписана позичальником та представником банку, відповідачка погодилася з тим, що з що дана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг. У заяві, зокрема, зазначено, що позичальник ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом позичальник підтверджує факт надання їй повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк». Позичальник висловила свою згоду, що заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

На підтвердження факту укладення договору представник позивача надав копію довідки про доходи ОСОБА_3, яка була видана відповідачці за місцем роботи для пред*явлення в ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредиту та фотокартку клієнта банку (а.с.106-107).

Як вбачається з довідки позивача (а.с.95) старт карткового рахунку за кредитною карткою 4149605368803839 було здійснено 22 листопада 2007 року, оскільки, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, відповідачка мала рахунок в ПАТ КБ «ПриватБанк» до підписання нею заяви від 13 грудня 2007 року.

Відповідно до умов кредитного договору б/н від 13 грудня 2007 року відповідачка ОСОБА_3 отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3000 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості. Сторони узгодили розмір та термін внесення щомісячних платежів – 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с.7,8).

13 грудня 2007 року відповідачу ОСОБА_3 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 3000 гривень, який неодноразово змінювався банком: 27 вересня 2008 року кредитний ліміт становив 8000 гривень, 25 грудня 2008 року – 6000 гривень, 19 листопада 2009 року – 5540 гривень, 11 травня 2011 року- 6540 гривень, 24 грудня 2012 року – 9000 гривень, 09 березня 2013 року – 12000 гривень, 09 вересня 2014 року – 11210 гривень, 18 серпня 2015 року - 11210 гривень (а.с.95).

Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк», наявної на аркуші справи 94, ОСОБА_4 видавались наступні картки:

№ 4149605368803839, дата відкриття – 22 листопада 2007 року, термін дії по листопад 2011 року;

№ 4149437715982441, дата відкриття – 21 грудня 2011 року, термін дії по вересень 2015 року.

З виписки по рахунку 4149***3839 (а.с.69-74) вбачається, що ОСОБА_3 користувалась кредитними коштами, знімаючи готівкові кошти в банкоматах, сплачуючи вартість покупок в магазинах та здійснювала часткове погашення кредиту (а.с.69-74).

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.4-6), виписки по рахунку (а.с.69-74) останнє погашення заборгованості за кредитом відповідач ОСОБА_3 здійснила 25 квітня 2014 року в сумі 550 гривень шляхом переводу грошових коштів з карти № 7777***6685 на карту № 4149***2441.

Пунктами 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною кредитного договору передбачено, що позичальник дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і позичальник дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою у безумовною згодою позичальника відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, що встановлюється банком.

Відповідно до п.п. 6.5, 6.6 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, за перевикористання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії відповідно до визначених у договорі умов. У випадках невиконання зобов’язань за договором, за вимогою банку позичальник повинен виконати зобов’язання по поверненню кредиту, оплаті винагороди банку.

Крім того, умовами кредитного договору, а саме заявою передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Згідно п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо в цей час жодна зі сторін не проінформує другу сторону про закінчення дії договору, він автоматично лонгується на цей же строк.

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до розрахунку позивача по справі (а.с. 4-6) станом на 31 січня 2017 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 13 грудня 2007 року становить 93536 грн. 36 коп і складається із: заборгованості за кредитом – 11204 грн. 41 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 74589 грн. 74 коп., заборгованості за пенею та комісією – 3050 грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: штраф (фіксована частина) – 250 грн., штраф (процентна складова) – 4442 грн. 21 коп.

Суд на підставі вищевикладених доказів дійшов висновку про неналежне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору в частині повернення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11204 гривні 41 копійка, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Строк дії кредитної картки по вересень 2015 року. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 27 лютого 2017 року, отже, в межах строків позовної давності.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 процентів за користування кредитом суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Водночас, уразі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).

Не зважаючи на надання кредитору та позичальнику права самостійно визначати спосіб та порядок збільшення кредитором змінюваної процентної ставки у кредитному договорі, певні гарантії, передбачені ЦК України, повинні бути дотримані.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ч.5 ст.1056-1 ЦК України.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (ч.6 ст.1056-1 ЦК України).

У п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» передбачено, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Так, згідно з п.5.3 Умов і правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобовязаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку відповідно до п.4.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до п.6.3 Умов і правил надання банківських послуг до обовязків позичальника відносяться отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції по картрахункам.

За п.4.9 Умов і правил надання банківських послуг Банк зобовязаний не менш як раз на місяць у спосіб, визначений у Заяві надавати Держателю виписки про стан Картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по Картрахунках. При підключенні Держателя до системи INTERNET-banking (Приват 24) надання виписок здійснюється через вказаний комплекс. При підключенні Клієнта до комплексу Mobile-banking Банк здійснює можливість доступу до інформації про стан рахунку, шляхом використання функцій SMS-повідомлень.

У суду відсутні обґрунтовані підстави вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.

Оцінюючи порядок збільшення фіксованої процентної ставки, суд зазначає, що згідно абзацу 3 п.28 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

В укладеному між сторонами кредитному договорі не визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку.

Суд приймає до уваги та вважає таким, що проведений вірно, наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам за договором від 13 грудня 2007 року (а.с.4-6), які станом на 31 березня 2015 року обчислені з розрахунку 36% річних ( 3% на місяць як обумовили сторони під час укладення договору) і становлять 8580 гривень 72 копійки.

При визначенні розміру заборгованості відповідача за відсотками за користування кредитом з 01 квітня 2015 року по 31 січня 2017 року суд виходить з погодженої сторонами процентної ставки по кредиту 3% на місяць на залишок заборгованості.

Процентна ставка складає 3% на місяць, тобто 36% на рік. З розрахунку 360 днів у році, що передбачено у договорі, щоденний процент становить 0,1%.

Тому заборгованість за процентами за період з 1 квітня 2015 року (часу збільшення процентної ставки) по 31 січня 2017 року (дата, станом на яку предявлено позовні вимоги) є добутком 11204,41 грн. (поточної та простроченої заборгованості за тілом кредиту, розмір якої не змінювався) за 671 день (з 01 квітня 2015 року по 31 січня 2017 року включно) і становить 7518грн 16коп.

671 день х 0,1% х 11204 грн 41 коп : 100%

З огляду на викладене, заборгованість відповідачки за процентами за весь період користування кредитом дорівнює 16098 грн 88 коп (7518грн 16коп до 1 квітня 2015 року та 8580 грн 72 коп після 1 квітня 2015 року) і підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

З листа ПАТ КБ «ПриватБанк» № 4607 встановлено, що надати в судове засідання оригінали документів кредитної справи неможливо, оскільки вони знаходяться в м.Донецьку - в населеному пункті, де здійснюється антитерористична операція відповідно до Указу Президента України «Про Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року за №405/2014».

За встановлених обставин надані позивачем докази про існування договірних відносин з відповідачем в даному випадку є належними та допустими в розумінні положень ст.57 ЦПК України і підтверджують наявність кредитних відносин між сторонами.

Ненадання позивачем до матеріалів справи оригіналу кредитного договору не свідчить про відсутність кредитних зобовязань між сторонами, які підтверджені належним чином засвідченими копіями заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунком заборгованості, випискою по рахунку.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3050 грн. 00 коп., фіксованої частини штрафу в розмірі 250 грн. та процентної складової штрафу в розмірі 4442 грн. 21 коп., суд виходить з наступного.

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до ст. 2 якого забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень вище зазначеного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов’язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 15 ч. 1 цього Розпорядження м. Костянтинівка (Костянтинівська міська рада) Донецької області, де зареєстрований відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Проте 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції – це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і до цього переліку включено м. Костянтинівка Донецької області.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 на час укладення договору та утворення заборгованості за кредитом значиться зареєстрованою в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта відповідачки (а.с. 15-16) та витягом із реєстру Костянтинівської територіальної громади про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані (а.с. 25-26), тому в даному випадку слід застосувати положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

З розрахунку пені та комісії, вбачається, що період її нарахування визначений з 01 червня 2014 року по 31 січня 2017 року. Враховуючи такий період нарахування, банк зобов’язаний скасувати ОСОБА_3 пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитним договором, починаючи з 14.04.2014 року. Таким чином, зважаючи, що період нарахування пені та комісії ОСОБА_3 мав місце вже після 14 квітня 2014 року, тобто лише під час проведення АТО, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_3 заборгованості за пенею та комісією в сумі 3050 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

Що стосується штрафів в розмірі 250 грн. та 4442 грн. 21 коп., нарахованих відповідно до умов договору, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, штрафи (фіксована частина та процентна складова) нараховані станом на 31 січня 2017 року, тобто у період дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_3 не виконала належним чином зобов’язань, передбачених кредитним договором б/н від 13 грудня 2007 року, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість, що утворилась станом на 31 січня 2017 року в загальному розмірі 27303 грн. 29 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 11204 грн. 41 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 16098 грн. 88 коп., задовольнивши вимоги позивача саме в цій частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_3 не укладала із ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору і не користувалась кредитними коштами, оскільки ці доводи спростовуються дослідженими судом доказами: заявою (а.с.7), довідкою про умови кредитування (а.с.8), Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с.9-14), які складають договір про надання банківських послуг, випискою по рахунку, з якої вбачається, що ОСОБА_3 користувалась кредитними коштами та здійснювала погашення кредиту.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що підпис на заяві та довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» здійснений не ОСОБА_3 є непереконливим та такими, що об*єктивно не підтверджені належними доказами.

Представнику відповідача судом роз*яснювалось право заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, але він своїм справи не скористався, відповідного клопотання не заявив.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, в силу вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов’язані із сплатою судового збору, в розмірі 467 грн 04 коп.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 536, 599, 610, 611, 612, 625, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст.ст. 10, 11, 60, 74, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 13 грудня 2007 року станом на 31 січня 2017 року в сумі 27303 (двадцять сім тисяч триста три) грн. 29 коп., яка складається з:

-11204 грн. 41 коп. – заборгованість за кредитом;

-16098 грн. 88 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 04 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 02 жовтня 2017 року, повний текст рішення по справі виготовлений 06 жовтня 2017 року.

Суддя: