Рішення № 69375864, 28.09.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1834/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 39 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Лип'янської сільської ради Шполянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з вказаним позовом до Лип'янської сільської ради, посилаючись на те, що він є спадкоємцем свого батька ОСОБА_8, який помер 24 серпня 2007 року. Після смерті батька позивача відкрилась спадщина, що складалась з земельної ділянки площею 3,41 га в межах Липянської сільської ради нормативною вартістю 100 527 грн. 00 коп. Земельна ділянка належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР№039211, який є втраченим відповідно до обяви в газеті «Шполянські вісті».

У звязку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Позивач вказував, що інші спадкоємці відсутні.

Тому звернувся для визнання права власності на вказане спадкове майно в судовому порядку.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 20 березня 2014 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 3,41 га, яка розташована в межах Липянської сільської ради, ділянка №1325, Шполянського району Черкаської області, вартістю 100 527 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку з посиланням на ст. 292 ЦПК України. Просить рішення суду скасувати як незаконне, необґрунтоване та таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу направити на новий розгляд до того ж суду. Також просить скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 02.06.2014 року, здійснену на підставі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20.03.2014 року.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що позивач надав суду неправдиву інформацію щодо відсутності інших спадкоємців ОСОБА_9 Суд першої інстанції не встановив, право власності на спадкове майно у ОСОБА_7 виникло на підставі закону чи за заповітом. Позивач надав суду копію заповіту від 15.09.1997 року, складений ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 без відмітки про чинність заповіту. Апелянтка зазначає, що заповідач декілька разів складав інші заповіти в подальшому. Так, останнім заповітом від 21.10.2005 року (не змінений, не скасований, чинний згідно відмітки сільської ради від 01.08.2017 року) ОСОБА_9 заповів усе своє майно синові ОСОБА_11 (батьку апелянтки).

ОСОБА_11 проживав разом з заповідачем, ОСОБА_8, по день смерті останнього та подав заяву про прийняття спадщини до Шполянської нотаріальної контори.

Батько апелянтки, ОСОБА_11, помер 12.05.2009 року, не оформивши на себе спадщину за заповітом ОСОБА_8

Після смерті ОСОБА_11 його спадкоємцями стали мати апелянтки, ОСОБА_12, сама ОСОБА_6 та два її брати, ОСОБА_13 та ОСОБА_14. ОСОБА_12 відмовилась від спадщини на користь дітей.

Державний акт на землю, про втрату якого заявляв позивач у цій справі, не був втрачений. Оригінал знаходиться у ОСОБА_6

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про смерть серії І-ОЛ № 051578 від 27 серпня 2007 року (а.с. 26) ОСОБА_8 помер 24 серпня 2007 року.

Заповітом від 15.09.1997 року, посвідченим державним нотаріусом, ОСОБА_8 все своє майно заповів сину ОСОБА_10 (а.с. 5).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №039211 від 23.12.2003 року ОСОБА_8 зазначений як власник земельної ділянки площею 3,41 га в межах Липянської сільської ради Шполянського району Черкаської області з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с. 7).

Вказаний державний акт, відповідно до оголошення в газеті «Шполянські вісті» від 11.03.2014 року (а.с. 12) слід вважати втраченим на підставі рішення Липянської сільської ради Шполянського району від 10 грудня 2002 року №3-5.

Відповідно до свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові 1-СР№002796, виданого відділом РАЦС виконавчого комітету Соснівської районної Ради народних депутатів м. Черкаси від 26 червня 2001 року ОСОБА_10 перемінив прізвище на ОСОБА_7, про що в книзі реєстрації актів про переміну прізвища, імені, по батькові зроблено запис за №86 (а.с. 11).

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 20.03.2014 року позов ОСОБА_7 задоволено у звязку з тим, що відповідач визнав позов, а тому спір між сторонами відсутній. Визнано право власності на спадкове майно на спірну ділянку за ОСОБА_7 (а.с. 19).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.06.2017 року (а.с. 29) право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_7 з 27.05.2014 року.

Згідно з заповітом від 21.10.2005 року (а.с. 47) ОСОБА_8 заповів усе своє майно синові ОСОБА_11.

Свідоцтвом про смерть серії 1-ОЛ №091524 від 12.05.2009 року підтверджується, що ОСОБА_11 помер 10.05.2009 року (а.с. 48).

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-ОЛ № 365316 від 14 лютого 1976 року (а.с. 50) ОСОБА_11 є батьком ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу з ОСОБА_16 на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31.01.2011 року (а.с. 51) залишила собі прізвище «Самойленко».

Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 подали ОСОБА_6 (а.с. 40), ОСОБА_13 (а.с. 41), ОСОБА_14 (а.с. 42). ОСОБА_12, дружина померлого, відмовилась від спадщини (а.с. 43).

Отже, ОСОБА_6 відповідно до ст. 292 ЦПК України має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Що стосується суті спору, то колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, поклав в основу рішення заповіт від 15.09.1997 року, яким ОСОБА_8 все своє майно заповів сину ОСОБА_10.

Разом з тим той же ОСОБА_8 своїм заповітом від 21.10.2005 року (а.с. 47) ОСОБА_8 заповів усе своє майно синові ОСОБА_11. Цей заповіт чинний відповідно до відмітки секретаря сільської ради від 01.08.2017 року і сумніву у колегії суддів не викликає.

Частинами 2,3 статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Як вбачається з копії Свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії 1-СР № 087951( а.с. 9) у ньому батько позивача не вказаний.

Отже за таких обставин відсутні підстави визнавати ОСОБА_7 спадкоємцем як за заповітом, так і за законом.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як видно з матеріалів справи, позивач не звертався у встановленому порядку до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Місце відкриття спадщини, передбачене ст. 1221 ЦК України судом не встановлено, що потягло за собою не залучення всіх заінтересованих сторін у спорі і неправильне вирішення даного спору.

Таким чином, у звязку з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У звязку з тим, що згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не розглядає вимоги апеляції в частині скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 березня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до Лип'янської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :