Рішення № 69375364, 03.10.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6524/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 року Рівненський міський суд

під головуванням судді Ковальова І.М.

при секретарі Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Рівнеазот» про стягнення заробітної плати, розрахункових коштів, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ПАТ «Рівнеазот» про стягнення заробітної плати, розрахункових коштів, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні звернулась ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача розмір заявлених позовних вимог збільшила та остаточно просить суд стягнути з відповідача на користь позивача нараховану та не виплачену заробітну плату, з якої вже утримано обовязкові платежі в сумі 23482,55 грн.; середній заробіток за весь час затримки проведення розрахунку з 24 березня 2017 року по 03 жовтня 2017 року в сумі 29710,80 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на користь позивача нараховану та не виплачену заробітну плату, з якої вже утримано обовязкові платежі в сумі 23482,55 грн. визнав повністю, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки проведення розрахунку з 24 березня 2017 року по 03 жовтня 2017 року в сумі 29710,80 грн. позов не визнав просить суд відмовити в задоволенні в цій частині позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях на позов.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 01 липня 1996 року була прийнята швачкою по 3-му розряду дільниці по пошиття спецодягу в ПАТ «Рівнеазот», а з 17 квітня 2013 року була переведена на посаду швачки 4-го розряду дільниці пошиття спецодягу цеху господарської дільниці .

На підстав наказу №738-ВК від 23 березня 2017 року позивач була звільнена з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з невиконанням власником законодавства про працю.

З дослідженої в судовому засіданні довідки про суми, які належать до виплати при звільненні від 02 жовтня 2017 року №1964 виданої ПАТ «Рівнеазот» вбачається, що ОСОБА_1, звільненій з 23 березня 2017 року згідно наказу №738-ВК від 21 березня 2017 року належить до виплати 23482,55 грн., в тому числі: заробітна плата за січень: 2453,55 грн., заробітна плата за лютий: 3963,81 грн., заробітна плата за березень: 17065,19 грн. (в тому числі: вихідна допомога в розмірі трьохмісячного середнього заробітку: 10552,44 грн., компенсація за невикористану відпустку : 4009,57 грн.).

Відповідно до частини першоїстатті 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно частини першоїстатті 47 КЗпПвласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам частини першоїстатті 116 КЗпП України, відповідач при звільненні позивача остаточного розрахунку з ним не провів та не виплатив усіх належних сум при звільненні з товариства, а саме, не виплатив заробітну плату, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку.

Тому суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Відповідно до частини першоїстатті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені встатті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з нею остаточний розрахунок по заробітній платі, що не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні і розмір заборгованості підтверджується дослідженою в судовому засіданні довідкою, суд приходить до висновку що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 24 березня 2017 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 03 жовтня 2017 року, тобто по день прийняття рішення по справі.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»(далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, середньоденна заробітна плата з урахуванням нарахованих відрахувань на податки та збори, що є обовязковим при нарахуванні заробітної плати становить 226,80 грн.

Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки по день фактичного розрахунку, обчислюється шляхом множення 226,80 грн. на кількість робочих днів, порахованих з 24 березня 2017 року дати звільнення па день фактичного розрахунку. Станом на 03 жовтня 2017 року згідно графіку роботи позивача у неї повинно було бути 131 робочих днів, отже сума середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку становить 29710,80 грн. (226,80 грн. х 131 робочих днів) і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В п.20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п.25постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП України.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв'язку з положеннями статей117,237-1цьогоКодексу.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція, яку відповідно до положеньстатті 360-7 ЦПК Українимає враховувати суд при застосуванні таких норм права, викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76цс14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки проведення розрахунку зайшли своє підтвердження та підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,293,294 ЦПК України, ст.ст.47,115,116,117 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Рівнеазот» про стягнення заробітної плати, розрахункових коштів, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 нараховану та не виплачену заробітну плату, з якої вже утримано обовязкові платежі в сумі 23482,55 грн.; середній заробіток за весь час затримки проведення розрахунку з 24 березня 2017 року по 03 жовтня 2017 року в сумі 29710,80 грн., а всього 53 193,35 грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» судовий збір в розмірі 640,00 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий :