Ухвала суду № 69375152, 02.10.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/789/17 Номер провадження 22-ц/786/2531/17Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 Гаптулхаєвича до публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» про стягнення грошової компенсації у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати присудженої за рішенням суду,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» (далі ПАТ БК «Букрос») про стягнення грошової компенсації у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати присудженої за рішенням суду, посилаючись на те, що відповідно до рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року у цивільній справі за №525/1475/15-ц, на його користь, серед іншого, стягнуто заробітну плату в сумі 131093,70 гривень, рішення набрало законної сили, але на час подання позовної заяви не виконано, хоча і звернуто до примусового виконання.

Враховуючи знецінення грошових коштів просив стягнути з відповідача на його користь проіндексовану за період з 01 червня 2016 року по 31 травня 2017 року грошову суму в розмірі 17566,51 гривень.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2017року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ БК «Букрос» (юридична адреса: 36020, Полтавська область, місто Полтава, вул. Половка, 88/1, ідентифікаційний код юридичної особи 00143136) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 17566 грн. 51 коп. грошової компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати присудженої за рішенням суду.

Стягнуто з ПАТ БК «Букрос» на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ БК «Букрос» оскаржило його в апеляційному порядку посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 серпня 2017 року скасувати та закрити провадження по справі або відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та позивача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, суд першої інстанції правильно вказав, що право на заробітну плату гарантовано ст. 43 Конституції України та ст. 21 Закону України «Про оплату праці».

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції від 1 січня 2003 року), згідно з нормами ст. ст. 1, 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 %. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

На підставі ч. 5 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (01 січня 2001 року).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п.п. 2.2.7 п. 2.2 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.

Суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додаткова заробітна плата).

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року, яке набрало законної сили 05 травня 2016 року, по цивільній справі за №525/1475/15-ц, за позовом ОСОБА_2до Відкритого акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» (далі ВАТ БК «Букрос») , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог -голова правління ВАТ БК «Букрос» ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди з відповідача по справі, який є правонаступником ВАТ БК «Букрос», стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2011 року по 03 червень 2015 року в сумі 131 093,70 гривень (а.с. 5-7).

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що на час розгляду даної справи, рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 січня 2011 року по 03 червня 2015 року, звернено до примусового виконання та не виконане, що підтверджується листом виконуючого обов'язки відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 18 травня 2017 року №3775 (а.с. 8), а також не заперечується, а ні позивачем, а ні представником відповідача, як і той факт, що відповідачем по справі, після винесення рішення суду від 14 квітня 2016 року у цивільній справі №525/1475/15-ц, не перераховувалися будь-які грошові кошти на виконання даного рішення суду.

Виходячи із наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення суду, не виконане, хоча і звернене до примусового виконання та відсутні підстави вважати, що позивач ухиляється від отримання присуджених йому грошових коштів.

Оскільки, рішення суду не виконано, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, щодо права позивача на отримання компенсації у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати та правильно задовольнив позов в межах заявлених позовних вимог.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що невиплата у встановлені строки працівнику заробітної плати є підставою для вплати йому компенсації відповідно до норм вищевказаного законодавства, а після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від обовязку компенсації у звязку із порушенням строку виплати заробітної плати у разі невиконання рішення суду, оскілки наявність невиконаного рішення суду не може обмежувати права працівника на компенсацію.

Доводи відповідача про те, що дана цивільна справа не підсудна Великобагачанському районному суду Полтавської області, а повинна розглядатися в порядку господарського судочинства зважаючи на вимоги п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 9 ст. 16 ГПК України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Так, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих його положень).

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ст. 12 ГПК України доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, зокрема за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, слід враховувати положення пункту 1-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги ст. 15 ЦПК України, ст. 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 2013 року.

Тому, справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника майнових вимог, зокрема заробітної плати, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Тобто, враховуючи, що провадження у справі про банкрутство відповідача відкрито 18 липня 2006 року, суд першої інстанції вірно визначився із юрисдикцією даної справи та правильно розглянув її в порядку цивільного судочинства належним чином мотивуючи свій висновок.

Посилання відповідача відносно того, що суд першої інстанції не врахував положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно якого індексація грошових коштів населення проводиться у розі коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації, який встановлений в розмірі 105%, не ставить під сумнів правильність рішення суду першої інстанції тому, що відповідач посилається на положення вказаного закону, які не були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Доводи ПАТ БК «Букрос» про те, що позивач за затримку заробітної плати індексація не нараховується є безпідставними, оскільки, як уже зазначалося аналіз вищенаведених нормативних актів свідчить, що індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати.

Посилання у апеляційній скарзі на невірний розрахунок судом суми компенсації також не ставлять під сумнів правильність висновків суду першої інстанції, так як із рішення суду вбачається, що суд першої інстанції, відповідно до положення чинного законодавства, обґрунтовано вирахував суму компенсації заробітної плати, навівши, у рішенні суду розрахунок суми та задовольнив позов у межах заявлених позовний вимог.

В той же час, представник відповідач не був позбавлений можливості при розгляді справи у суді першої інстанції надати свій розрахунок, який би спростовував вимоги позивача.

Доводи відповідача про те, що позивач отримував від відповідача грошові кошти у сумі 35668,00 гривень (а.с. 33) в період: до моменту звільнення, а саме - до 03 червня 2015 року, не спростовують висновки суду, оскільки дана обставина була предметом дослідження суду першої інстанції, який вірно встановив, що зазначена виплата не впливає на розмір заборгованості по заробітній платі, визначеній відповідно до рішення суду від 14 квітня 2016 року, яке набрало законної сили та звернене до виконання, тобто суд першої інстанції вірно не взяв до уваги дані заперечення представника відповідача.

Посилання апелянта на ту обставину, що суд змінив у судовому рішенні позовні вимоги не підтверджуються матеріалами справи так як, виходячи із змісту положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», зокрема, ст. 3 цього Закону та ст. 34 Закону України «Про оплату праці», і виходячи зі змісту позовної заяви суд першої інстанції вірно визначив підстави (обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та предмет (матеріально-правову вимогу) позову.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину. Положення зазначеної статті не містять вимоги про обовязкове зазначення норм матеріального права, які регулюють спірні відносини.

Разом з тим, не значення норми права якою керується позивач при подачі позову, не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки виходячи із викладених обставин суд в процесі розгляду справи визначає, які правовідносини виникли між сторонами та якими нормами права ці правовідносини врегульовані.

По даній справі суд вірно визначився із правовідносинами, які виникли між сторонами, та правильно застосував норми права, а тому підстави для скасуванні рішення суду з тих підстав, що позивач не зазначив у позовній заяві норму права відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування необхідності оподаткування при винесенні рішення то вказана обставина не може бути підставою для скасування по суті правильного рішення, оскільки відрахування податків та обовязкових платежів і зборів може бути здійснено в процесі виплати заборгованості (виконання рішення суду), а за необхідності, суд, відповідно до положень ст. 221 ЦПК України, може розяснити своє рішення.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив по суті правильне рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Бурова компанія «Букрос» - відхилити.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: С.Б. Бутенко

ОСОБА_4