Ухвала суду № 69374040, 02.10.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

02 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитною лінією, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитною лінією, посилаючись на те, що 14.02.2013 року ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 уклали кредитну угоду відповідно до умов заяви № 001-28059-140213. Відповідно до вказаного договору, позивач відкриває відповідачеві картковий рахунок № 26251907895855 в національній валюті України – гривні та встановлює ліміт кредитної лінії у розмірі 42900,00 грн., обслуговування рахунку здійснюється у відповідності до Тарифів, що є невід’ємною частиною договору. Відповідач скористався кредитною лінією, але станом на 13.12.2016 року не виконує належним чином зобов’язання за Договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість в сумі 76 436,82 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1 на користь АТ «Дельта Банк» (рахунок отримувача: 32078115901026,Банк отримувача: Національний банк України (код банку): 300001, отримувач: АТ «Дельта банк (в стані припинення), код отримувача: 34041020) заборгованість за кредитною лінією на загальну суму 76 436,82 (сімдесят шість тисяч чотириста тридцять шість гривень 82 коп.)

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь АТ «Дельта Банк» 1378,00 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає, що сплачував вказаний кредит і погашав заборгованість, що підтверджується матеріалами справи і розрахунком наданим банком.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.02.2013 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено кредитну угоду відповідно до умов заяви № 001-28059-140213. Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 частини 1 вищевказаного Договору, Банк відкриває Відповідачеві картковий рахунок № 6251907895855 в національній валюті України – гривні, та встановлює ліміт у розмірі 42 900,00 грн.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В п.7.1 договору сторонни обумовили, що клієнт ознайомлений з Правилами, Тарифами та погоджується вважати їх обов'язковими до застосування до відносин, які виникли на підставі цього договору.

Відповідачем вказаний вище договір підписано, тобто, він погодився з усіма умовами договору.

В суді, також, було встановлено, що відповідач не виконав умови вказаного вище договору щодо своєчасного повернення кредиту.

Наведене підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого за відповідачем по укладеному з ПАТ «Дельта Банк» Договором № 001-28059-140213 від 14.02.2013 року рахується заборгованість на загальну суму 76 436,82 (сімдесят шість тисяч чотириста тридцять шість гривень 82 коп.), яка складається з: простроченого тіла кредиту в розмірі 42 896,11 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 33 540,71 грн.

В п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.12.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_5, свої зобов’язання за кредитним договором у встановлені строки та у повному розмірі не виконав, у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість, тому позивач має право вимагати стягнення з відповідача коштів, нарахованих згідно з умовами кредитного договору.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до Тарифів на обслуговування платіжної картки, які є невід’ємною частиною підписаної відповідачем пропозиції, держатель зобов’язаний щомісяця погашати частину заборгованості у вигляді обов’язкового мінімального платежу, який складається із частки обов’язкового погашення тіла кредиту, нарахованих процентів за кредит, процентів за недозволений овердрафт, штраф за прострочену заборгованість та суми заборгованості минулих періодів.

Таким чином, за рахунок сум, що надходять від клієнта в рахунок сплати кредиту, погашаються суми тіла кредиту, нарахованих процентів за кредит, процентів за недозволений овердрафт, штраф за прострочену заборгованість та суми заборгованості минулих періодів відповідно до встановлених Тарифів.

Такий висновок суду є правильним і ґрунтується на повно встановлених та належним чином досліджених обставинах справи.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

За правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Стаття 628 ЦК України означає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що умови кредитного договору були погоджені сторонами та затверджені їх підписами під договором. Сторони своїм вільним волевиявленням визначили умови кредитного договору, а своїм підписом у договорі ОСОБА_5 підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування та його погодження з цими умовами, в т.ч. щодо надання кредиту, валюти кредиту, відсоткової ставки, його погашення, розміру щомісячної сплати та ін.

Апелянт – відповідач, у своїх запереченнях посилався на те, що зі сплатою певних сум, на виконання зобов»язань за договором, що відбувалось у період з 01.03.2013 року по 03.02.2014 року на загальну суму 4 904,97 грн., повинна була зменшитись заборгованість за тілом кредиту, однак банком всупереч цьому пред’явлена до стягнення сума за простроченням тілом кредиту у більшому розмірі. Аналогічні порушення, за твердженням відповідача, відбулись і при визначенні банком розміру заборгованості за відсотками.

При посиланні на невірність здійсненого банком розрахунку заборгованості, будь-яких належних та допустимих доказів апелянтом, на підтвердження зазначеного, суду не надано.

З матеріалів справи вбачається (а.с.4), що відповідачем дійсно у період з 01.03.2013 року по 03.02.2014 року проводилось погашення кредитних коштів на загальну суму 4 904,97 грн.

Однак, суми, які вносилися відповідачем були менші, ніж розраховані до сплати шомісячні платежі, тому, відповідно, виникала заборгованість і наступні проплати, на підставі вимог ст. 534 ЦК України та умов кредитного договору зараховувалися на погашення відсотків, а вже потім йшли на погашення тіла кредиту.

Отже, враховуючи характер і суть правовідносин, що склалися між сторонами, як це вбачається із наведених вище і встановлених судом обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ОСОБА_5 належним чином не виконує зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Такі дії відповідача є неправомірними, тому позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором є цілком доведеними та обгрунтованими.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: В.І. Олійник

ОСОБА_3