Ухвала суду № 69371618, 02.10.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Височанської Н.К., Кулянди М. І.

секретар Тодоряк Г. Д.

з участю представника позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, територіальної громади с. Горішні Шерівці в особі Горішньошеровецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, територіальної громади с. Горішні Шерівці Заставнівського району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 червня 2017 року,

встановила:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, територіальної громади с. Горішні Шерівці в особі Горішньошеровецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.

Зазначала, що 08 березня 2016 року померла її мати ОСОБА_5, після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в с. Горішні Шерівці по вул. Медична, №6-А Заставнівського району Чернівецької області.

За заповітом від 13 грудня 2013 року мати ОСОБА_5 усе своє майно заповіла їй (позивачці).

Спадщину після смерті матері прийняла вона (позивачка) та її сестра ОСОБА_2, як спадкоємець за законом, яка має право на обов’язкову частку.

Посилаючись на неможливість оформлення у позасудовому порядку права на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, позивачка просила визнати право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, а саме, право власності на 7/8 житлового будинку, загальною площею 45,50 кв. м та житловою площею 19,30 кв. м, зазначеного під літ. «А», літню кухню, літ. «Б», сарай, літ. «В», сарай, літ. «Г», вбиральню, літ. «Д», огорожу №1-3, що знаходяться за адресою вул. Медична, №6-А в с. Горішні Шерівці Заставнівського району Чернівецької області.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 та територіальної громади с. Горішні Шерівці Заставнівського району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно за законом.

Посилаючись на неправильність визначення позивачкою розміру її обов’язкової частки у спадщині, як спадкоємця за законом, просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 спірного житлового будинку.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 червня 2017 року первісний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом після смерті 08 березня 2016 року ОСОБА_5 право власності на 7/8 житлового будинку, загальною площею 45,50 кв. м та житловою площею 19,30 кв. м з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по вул. Медична, №6-А в с. Горішні Шерівці Заставнівського району Чернівецької області.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті 08 березня 2016 року ОСОБА_5 право власності на 1/8 спірного житлового будинку.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру часток сторін у праві на спадщину: визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на 1/6, а за позивачкою – 5/6 спірного житлового будинку.

Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_4 у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції виходив з того, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_5 право на спадкування за законом мали троє її дітей: позивачка, відповідачка, які спадщину прийняли, донька ОСОБА_6, а також внуки сина ОСОБА_7, який помер у 1977 році, які спадщини не прийняли. Тому, виходячи з наявності заповіту та кількості спадкоємців за законом, частка позивачки у спадщині складає 7/8, а частка відповідачки – 1/8.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

У справі встановлено, що 08 березня 2016 померла мати сторін ОСОБА_5 (а.с.9), після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку, загальною площею 45,50 кв. м та житловою площею 19,30 кв. м з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по вул. Медична, №6-А в с. Горішні Шерівці Заставнівського району Чернівецької області.

На час смерті указаного спадкодавця спадкоємцями за законом є троє дітей: позивачка, відповідачка, донька ОСОБА_6, а також діти сина ОСОБА_7, який помер у 1977 році.

Встановлено, що при житті 13 грудня 2013 року спадкодавець ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Горішньошеровецької сільської ради за реєстровим № 160, згідно якого усе своє майно заповіла позивачці ОСОБА_4 (а.с.16).

У справі також встановлено і це визнається сторонами, що позивачка та відповідачка прийняли спадщину шляхом подання заяв у передбачений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори, а інші спадкоємці за законом спадщини не прийняли.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідачка ОСОБА_2 є непрацездатною, а тому має право на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5

Зважаючи на кількість спадкоємців за законом, які мали право на спадщину після смерті ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обов’язкова частка відповідачки ОСОБА_2 у спірному спадковому майні складає 1/8, а не 1/6 як про це помилково зазначає апелянт.

Рішення суду у цій частині відповідає нормі ч. 1 ст. 1241 ЦК України.

У зв’язку з цим доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Так, апелянт вважає, що при визначенні її обов’язкової частки слід виходити з наявності на час смерті трьох спадкоємців за законом (її, позивачки та сестри ОСОБА_8М.) без урахування дітей її брата ОСОБА_7, який помер у 1977 році.

Проте такі доводи апелянта суперечать вже згаданій нормі ч. 1 ст. 1241 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1266 ЦК України, відповідно до якої внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови № 7 від 30 травня 2008 року«Про судову практику у справах про спадкування» при визначенні обов’язкової частки у спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

До них відповідно до норм ЦК України відносяться спадкоємці, що відмовилися від прийняття спадщини; не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але є спадкоємці за правом представлення. Тобто при обчисленні розміру обов’язкової частки слід урахувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.

Отже, судом з урахуванням кількості спадкоємців за законом першої черги (яких є четверо) правильно визначено частку відповідачки ОСОБА_2 у спадщині, яка становить 1/8 (половина від 1/4).

Апеляційна скарга не містить інших доводів (крім доводів про неправильність визначення часток сторін у спадковому майні) неправильності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено та підставі повно з’ясованих обставинах справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування чи зміни.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: М. І. Кулянда

ОСОБА_9