Постанова № 69371457, 05.10.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/11636/17

Провадження № 2-а/643/408/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017 року Московський районний суд міста Харкова в складі:

Головуючого судді Сиротникова Р.Є.,

За участі секретаря Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, зобовязання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, яка полягає у припиненні виплати пенсії позивачеві ОСОБА_1; зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту припинення; стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 9396,00 грн.; допустити до негайного виконання постанову суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.

В судове засідання представник позивача, що діє на підставі угоди про надання правової допомоги, не з'явилась, до його початку подала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав до початку судового засіданні заяву про розгляд справи за відсутності представника УПФУ в Московському районі м. Харкова та письмові заперечення, в яких причиною припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017 року зазначає інформацію управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради відповідно до постанови КМУ № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Також у запереченні зазначено, що за поданням структурного підрозділу соціального захисту населення остаточне рішення щодо скасування зазначеної довідки ОСОБА_1 було прийнято 14.06.2017 року відповідною комісією, створеною районними виконавчими органами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 3 Конституції Україниправа і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово непідконтрольної Уряду України території. У зв'язку зі здійсненням антитерористичної операції на Сході України позивач змушений був виїхати з м. Луганськ до м. Харків. Ці факти підтверджуються відміткою про реєстрацію у паспорті, копію якого додано до позовної заяви та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 23.10.2014 р., виданою Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради.

Позивач отримував пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 (серія ААЖ № 475308), виданим у 30.10.2011 року, копія якого долучена до справи.

Позивачем також відкрито рахунок в Ощадбанку, та надані реквізити відповідачу.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова та до березня місяця 2017 року отримував пенсію без затримок у повному обсязі, однак з квітня 2017 року виплати припинено без попередження та пояснення причин.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до ПреамбулиЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058) цейЗакон, зокрема, розроблений відповідно доКонституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цьогоЗакону.

Положеннямист. 4 Закону № 1058встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується наКонституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цьогоЗакону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з ч. 3ст. 4 Закону № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннямист. 5 Закону № 1058передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цимЗаконом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цимЗаконом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно доПрикінцевих положень Закону України № 1058, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цьогоЗаконує пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, єЗакон № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованихЗаконом України № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Підстави припинення виплати пенсії встановленіст. 49 цього Закону, за приписами частини першої якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2ст. 49 Закону № 1058, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначенихст. 49 Закону України № 1058.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульованийЗаконом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII, відповідно до статті 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі нормЗаконівщодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.

Під час судового розгляду справи встановлено, що рішення органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймалося.

Посилання відповідача, як на підставу припинення виплати позивачу пенсії, на рішення відповідної комісії, створеної районними виконавчими органами щодо скасування зазначеної довідки ОСОБА_1, яке було прийнято 14.06.2017 року суд вважає необґрунтованими, оскільки вказане рішення в розумінні вимогЗакону України № 1058не є рішенням територіального органу Пенсійного фонду, яким припиняється виплата пенсії.

Крім того, відповідно до ч. 2ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України» зазначено про порушеннястатті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Пункт 333 цього рішення зазначає, щоколи держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію, що держава повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Пунктом 19Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 р., зазначено, що відповідно до статей8та22 Конституції Українине підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановленихКонституцією Україниі чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватисяКонституцією Українияк актом прямої дії.

На підставі вищевикладеного, за відсутності факту прийняття відповідного рішення, Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу з 01.04.2017 р. пенсії.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі витупала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.19,22,46,58,64 Конституції України, ст. ст.6-11,69-71,86,94,99,158-163,167,183-2,186КАС України, ст. ст.47,49Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 22682655), третя особа - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, зобовязання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, яка полягає у припиненні виплати пенсії позивачеві ОСОБА_1.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту припинення.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 9396,00 грн.

Допустити до негайного виконання постанову суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць відповідно до п.1 ч.1ст. 256 КАС України.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя