Ухвала суду № 69369477, 28.09.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Стахова Н.В.

Справа № 409/1569/16-ц

Провадження № 22ц/782/302/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого судді Стахової Н.В.

Суддів: Авалян Н.М., Орлова І.В.

за участю секретаря Єгорової О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргуОСОБА_2 на заочне рішення Білокуракинського районного міського суду Луганської області від 10 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління Державної Фіскальної Служби у Луганській області, третя особа – Управління служби безпеки України у Луганській області про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа – Управління служби безпеки України у Луганській області про визнання права власності на автомобіль марки HYUNDAI, модель ACCENT 2007 року випуску, кузов №NLHCN41CP8Z0761721 седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 та звільнення його з – під арешту, мотивуючи його тим, що у листопаді 2011 року між ним та ОСОБА_3 було укладено усний договір купівлі – продажу автомобіля марки HYUNDAI, модель ACCENT 2007 року випуску, кузов №NLHCN41CP8Z0761721 седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який за згодою сторін оформлено у вигляді довіреності. На підтвердження цього договору купівлі - продажу ОСОБА_3 надав розписку, згідно з якою останній продав йому автомобіль за 92 340 грн.

23 квітня 2016 року працівниками Державтоінспекції у с. Кочерів, Радомишльського району, Житомирської області було складено протокол огляду та тимчасового затримання транспортного засобу – спірного автомобіля, який було вилучено у позивача, у зв’язку із тим, що на цей автомобіль накладений арешт, оскільки відносно власника автомобіля ОСОБА_4 порушено кримінальне провадження.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу автомобіля, просив визнати за ним право власності на автомобіль марки HYUNDAI, модель ACCENT 2007 року випуску, кузов №NLHCN41CP8Z0761721 седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 та звільнити його з – під арешту.

Заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 10 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, також просив слухати справу за його відсутності та відсутності його представника.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч.1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не набув права власності на спірний автомобіль, оскільки договір купівлі - продажу цього транспортного засобу не укладався, а видача довіреності на право володіння, користування та розпорядження автомобілем не свідчить про укладення договору купівлі – продажу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та підстав для скасування рішення не вбачає, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2011 року ОСОБА_4 видав ОСОБА_3 та ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність на право керування та розпорядження належним йому автомобілем марки HYUNDAI, модель ACCENT 2007 року випуску, кузов №NLHCN41CP8Z0761721 седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, строком на десять років з правом передоручення.

15 листопада 2011 року ОСОБА_3 видав ОСОБА_2 та ОСОБА_6 нотаріально посвідчену довіреність на право керування та розпорядження автомобілем марки HYUNDAI, модель ACCENT 2007 року випуску, кузов №NLHCN41CP8Z0761721 седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, без права передоручення, та письмову розписку про отримання від ОСОБА_2 92340 грн.

18 лютого 2015 року ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області накладено арешт на майно ОСОБА_4, в тому числі на автомобіль марки HYUNDAI, модель ACCENT 2007 року випуску, кузов №NLHCN41CP8Z0761721 седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно протоколу огляду від 23 квітня 2016 року автомобіль марки HYUNDAI, модель ACCENT 2007 року випуску, кузов №NLHCN41CP8Z0761721 седан, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 було доставлено до відділу поліції

Загальний порядок укладання договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відноситься зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою КМУ від 11.11.2009 року №1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року №1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Відповідно до п. п. 2,7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілі, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі - Правила державної реєстрації та обліку автомобілів) передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов’язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.

Відповідно до п. 7 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п. 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Отже, продаж транспортного засобу, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Договір купівлі - продажу – це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов’язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно зі ст. ст. 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності.

Таким чином, видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладання договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-688 цс 15 від 16 грудня 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Разом з тим, позов про визнання права власності спеціальним або допоміжним речово – правовим засобом захисту права власності.

Відповідно до статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред’явлено, по перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по – друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник – особа, яка має право власності на майно ( тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред’явлення позову).

Суд першої інстанції, установивши, що сторони не вжили заходів щодо переоформлення автомобіля у порядку, визначеному Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, цей автомобіль не знятий з обліку в уповноваженому органі ДАІ та зареєстрований за ОСОБА_4, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання права власності на автомобіль на підставі статті 392 ЦК України.

Оскільки видача довіреності на право володіння, користування та розпорядження автомобілем не свідчить про укладення договору купівлі-продажу автомобіля, тому відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, позивачем, крім вимоги про визнання права власності на автомобіль, було також заявлено вимогу про зняття спірного автомобіля з – під арешту, яку суд першої інстанції по суті не розглянув та рішення в цій частині не ухвалив. З огляду на положення ст. 303 ЦПК України, які уповноважують апеляційний суд переглядати правильність вирішення лише тієї позовної вимоги, щодо якої суд першої інстанції ухвалив рішення, повноважень на самостійний розгляд позову про звільнення автомобіля з - під арешту апеляційний суд не має.

Оскільки, позов про звільнення автомобіля з-під арешту судом першої інстанції не розглядався, це не позбавляє позивача звернутися до суду із заявою про виділення в окреме провадження цієї позовної вимоги для розгляду її судом по суті.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 10 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: