Рішення № 69367727, 02.10.2017, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/529/17

Провадження № 2/192/277/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" жовтня 2017 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Стрельникова О.О.

за участю секретаря судового засідання – Корота Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю:

відповідача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 19 січня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є правонаступником прав та обов’язків Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладено на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і банком договір, що підтверджується його підписом у заяві і є відповідно до п. 3.2 та п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

У відповідності до умов договору банк свої зобов’язання виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідачка згідно з п.п. 6.5, 6.6 Умов та Правил надання банківських послуг зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, а у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв’язку з чим станом на 31 березня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 38575 грн. 05 коп., з яких 4582 грн. 82 коп. – заборгованість за кредитом, 28967 грн. 23 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 2950 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також нарахований відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг штраф в сумі 250 грн. (фіксована частина) та в сумі 1825 грн. (процентна складова), від сплати яких відповідач ухиляється, у зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 77), у судове засідання не з’явився, надав суду клопотання згідно якого просить суд про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, у разі неявки відповідача не заперечували проти заочного розгляду справи (а.с. 22). Згідно письмових пояснень наданих суду 08 серпня 2017 року, представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 19 січня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00/% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, та видана кредитна картка №4149605358488856, а також відкритий картковий рахунок для здійснення операцій за кредитним договором. Зазначив, що кредитна картка має поновлювальну лінію, тобто це кредит, що надається банком в межах встановленого кредитного ліміту, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. 29 жовтня 2012 року відповідач отримав карту 4149437813637715 з якої він знімав кредитні кошти, а 16 листопада 2012 року здійснив погашення заборгованості в розмірі 350 грн. вже на пер випущену карту. Тому вважають, що з розрахунку заборгованості та доданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором, та користувався кредитною картою, а посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, не можуть бут враховані, оскільки кредитна карта, є поновлювальною лінією, відповідно до правил користування кредитною карткою, її строк дії вказаний на лицевій стороні (рік місяць). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця, строк дії картки відповідача до останнього дня 08.2016 року, а тому строк повернення кредиту в повному обсязі спливає 31 серпня 2016 року. Позивач звернувся до суду з позовом 21 квітня 2017 року, в межах трирічного строку позовної давності.

Відповідач та його представник в судовому засідання позовні вимоги не визнали, прохали відмовити в задоволенні позову. Згідно письмової заяви, прохали застосувати строк позовної давності , оскільки позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду (а.с. 37-39).

Представник відповідача надав суду письмові пояснення, згідно яких, пояснив, що відповідач отримував кредитну картку №41496053584898856 від 19 січня 2008 року зі строком дії до грудня 2011 року, заборгованості по даній картці не було. З часу закінчення строку дії картки пройшло більше 6 років, та лише від 14 липня 2017 року, позивач звернувся з позовом до суду. Посилання представника позивача, на отримання відповідачем картки №4149437819637715 нібито виданої 29 жовтня 2012 року, зі строком дії серпень 2016 року, не підтверджені, оскільки відповідач за отримання даної картки ніяких документів не підписував. Розрахунок заборгованості за кредитом, який надано позивачем не відповідає дійсності, оскільки строк дії кредитної картки №41496053584898856 сплив 31 грудня 2011 року, будь – яких заяв про отримання нової карки позивачем не надано, як не надано жодного документу з підписом відповідача. Кредитна картка №4149437819637715 нібито видана відповідачеві 29 жовтня 2012 року, тобто майже через рік після спливу строку дії карки №41496053584898856. В зв’язку з чим, прохав відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі (а.с. 79-83).

Суд, заслухавши відповідача, представника відповідача, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і право на яку згідно ст. 550 ЦК України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однією із різновидностей зобов’язання є кредитний договір, який укладається між сторонами відповідно до вимог ст.ст. 1046-1050, 1054-10561 ЦК України та відповідно до ст. 629 цього Кодексу є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит, при цьому кредитний договір укладається в письмовій формі.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» як позикодавцем, який є правонаступником ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 20) та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником 19 січня 2008 року був укладений кредитний договір без номера строком на 12 місяців (а.с. 8), відповідно до якого відповідачеві було відкрито картковий рахунок №4149605358488856, останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 800 грн. 00 коп., а не 5000 грн. як вказано позивачем в позовній заяві, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Як повідомив в судовому засіданні представник відповідача, його довіритель не укладав з позивачем будь-яких інших кредитних договорів і ніяких грошових коштів в подальшому не отримував, дану обставину підтвердив і відповідач.

Також відповідач визнав, що ним на виконання домовленості з позивачем було отримано 19 січня 2008 року картку №4149605358488856 строком дії до листопада 2011 року.

Оскільки дані обставини визнані відповідачем то у відповідність до ст. 61 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

Як випливає з доданого до позову розрахунку станом на 30 листопада 2011 року у відповідача була наявна заборгованість в розмірі 204 грн. 08 коп. (а.с. 6).

Тобто після 30 листопада 2011 року почався перебіг строку позовної давності щодо повернення суми заборгованості наявну на цю дату.

Дана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеної в постанові № 6-14 цс 14 від 19 березня 2014 року, згідно якої, «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору».

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України – загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив заяву про застосування строків позовної давності до вищезазначених вимог позивача.

Таким чином пред’явленням позову 25 квітня 2017 року позивач пропустив строк позовної давності на стягнення заборгованості наявної станом на 30 листопада 2011 року, і тому в задоволенні позову позивача слід відмовити.

Доводи позивача, що відповідач в жовтні 2012 року отримав нову картку і продовжив користуватись коштами позивача, суд не приймає, оскільки зазначені доводи не підтвердженні належними та допустимим доказами.

Так позивачем до своїх пояснень додані відомості про рух коштів по картці, який не містить в собі номеру картки, не містить відомостей про отримання позивачем картки в жовтні 2012 року. Наданий до пояснень фотознімок особи з карткою, не даю суду можливості визначити хто зображений на даному фотознімку, і не є належним доказом отримання картки (а.с. 51, 54, 68).

Наявна довідка позивача про те, що відповідач отримав кредитні картки №4149605358488856 та №4149437813637715 містить суперечності, оскільки вданій довідці зазначено про отримання відповідачем картки №4149605358488856 24 грудня 2007 року, тоді як судом встановлено, що сторони оформили свої правовідносини заявою відповідача від 19 січня 2008 року, крім того зазначена довідка не містить будь-яких підписів посадових осіб, як і не містить будь-якого посилання на підтверджуючі документи про отримання відповідачем карток (а.с. 53).

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості станом на 30 листопада 2011 року не підлягають задоволенню у зв’язку зі спливу строку позовної давності, а вимоги про стягнення заборгованості станом на 31 березня 2017 року у зв’язку з не доведенням вимог позивачем.

Оскільки судом в задоволенні позову відмовлено, тому у відповідність до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 253, 257, 258, 261, 626, 1054, 1055 ЦК України; ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2017 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.