Рішення № 69367516, 05.10.2017, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/710/17

2/189/533/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017 року Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Лукінової К.С.

при секретарі Копиця С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

17.05.2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 12713,30 грн. за кредитним договором № б/н від 29.08.2013 року, яка складається з наступного: 4868,84 грн. – заборгованість за кредитом; -1,70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; - 5842,50 грн. – заборгованість за пенею та комісією; - 2000,26 грн. – штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, та судові витрати по справі в сумі 1600,00 грн.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 29.08.2013 року відповідач отримала кредит у розмірі 7068,68 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється починаючи з 1 по 25 число кожного місяця, відповідач надає банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умови та правилами, Тарифами, що підтверджується підписом у заяві. Так як, відповідач порушив зобов’язання за кредитним договором станом на 25.04.2017 року заборгованість 12713,30 грн., яка складається з наступного: 4868,84 грн. – заборгованість за кредитом; 1,70 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 5842,50 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 2000,26 грн. – штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовою заявою про застосування строку позовної давності, та наголошує на тому, що відповідно до укладеної між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 Генеральної угоди б/н від 29.08.2013 р. про реструктуризацію заборгованості та приєднання Умов та правил надання продукту кредитних карт, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 7068,68 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на місяць. Окрім того, відповідно до п.1.1.3 Угоди «Дата погашення заборгованості по Договору 28.02.2014 р.». п.2.1 Угоди «Щомісячний платіж в сумі 1178,12 грн.». Сторони встановили, як строк дії договору – 28.02.2014 р. так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 28.02.2014 р. Відповідно до розрахунку наданого позивачем, ОСОБА_1 перестала виконувати щомісячні зобов’язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв’язку із чим з 30.01.2014 року у неї утворилась заборгованість за кредитним договором, у свою чергу банк звернувся до суду з позовом лише 10.05.2017 р. На підставі чого, просить застосувати строк позовної давності у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 12713,30 грн. та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіславши до суду заяву з проханням справу розглядати за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає та просить застосувати строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, та надані сторонами письмові докази, судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 29.08.2013 р. між позивачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н, на підставі чого, відповідач отримала кредит у розмірі 7068,68 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється починаючи з 1 по 25 число кожного місяця, відповідач надає банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умови та правилами, Тарифами, що підтверджується підписом у заяві. (а.с.5-6).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій ст. 509 ЦК України. Згідно цієї норми зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, судом встановлено, що відповідач порушила умови Генеральної угоди б/н від 29.08.2013 року, який був укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1, в результаті чого має заборгованість в сумі 12713,30 грн. Дана заборгованість підтверджена документально та до теперішнього часу позичальником не погашена, у зв’язку з чим зобов’язання за договором не виконанні в повному обсязі.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання договірних зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення - невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Як встановлено судом, сторони встановили як строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, кінцевий строк повернення кредиту - до 28.02.2014р. (п.п.1.1.3 договору), так і строки виконання зобовязання зі щомісячним погашенням платежів (п.2.1. договору).

Представник відповідача в свою чергу ґрунтує свої заперечення на тому, що позивачем порушено строк позовної давності, та надав заяву про застосування до позовних вимог на слідків ст. 267 ЦПК України.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок (стаття 253 ЦК України).

Згідно ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, пятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як зазначалося вище, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобовязань за щомісячним погашенням платежів.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

З даним позовом щодо стягнення боргу за кредитом Банк звернувся до суду 17.05.2017р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Така позиція викладена, зокрема, у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14: встановивши, що суд приймає рішення про відмову в позові з підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, встановлені судом обставини вказують на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даними позовними вимогами.

На підставі викладеного суд доходить висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав пропуску позивачем строків позовної давності.

Відповідно до положеньст. 88 ЦПК України, понесені позивачами судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10,11,57-61,88,208,209,213-215 ЦПК України, ст.ст. 253, 254, 256, 257, 261, 266, 267, 1050 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Покровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя К.С. Лукінова