Ухвала суду № 69365585, 05.10.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

О К Р Е М А Д У М К А

(в порядку ч. 3 ст. 19 ЦПК України)

судді апеляційного суду Чернігівської області

ОСОБА_1

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2017 залишено без змін рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 червня 2017 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах Прилуцької міської ради Чернігівської області до ОСОБА_2 про стягнення неодержаного доходу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання недійсним рішення

Відповідно до ст. 209 та 313 ЦПК України мною підписана ухвала від 05.10.2017, проте я частково не згодна з рішенням суду першої інстанції та частково з ухвалою апеляційного суду, тому, в порядку ч.3 ст.19 ЦПК України вношу з цього приводу окрему думку.

Обставини справи.

Прокурор звернувся з позовом в якому вказав, що відповідач ОСОБА_2 неправомірно, без укладення договорів оренди землі використовує земельну ділянку розташовану по вул. Гвардійська, 52 в м. Прилуки, в зв’язку з чим Прилуцькій міській раді Чернігівської області заподіяні збитки у виді упущеної вигоди від оренди зазначеної земельної ділянки, які виразились в ненадходженні до місцевого бюджету за період з січня 2014 року по листопад 2016 року включно грошових коштів в розмірі 120 333 грн. 44 коп., які прокурор просив стягнути на користь місцевого бюджету м. Прилуки з відповідача та судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до Прилуцької міської ради Чернігівської області в яком просив суд визнати недійсним п. 3.1 рішення вісімдесят сьомої сесії п’ятого скликання Прилуцької міської ради від 24 червня 2010 року за № 6 «Про надання,вилучення, затвердження конфігурації земельних ділянок, дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою та проекту відведення земельних ділянок», яким дозволено розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 для обслуговування нежитлових будівель по вул. Гвардійській-52 та пункт 14.2 рішення восьмої сесії шостого скликання Прилуцької міської ради від 5 травня 2011 року №5, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано земельну ділянку в оренду терміном на 5 років ОСОБА_2 площею 1984 кв.м. для обслуговування нежитлових будівель по вул. Гвардійській, 52.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 червня 2017 року позов заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах Прилуцької міської ради Чернігівської області до ОСОБА_2 про стягнення неодержаного доходу – задовольнити частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету м. Прилуки упущену вигоду від оренди земельної ділянки по вул. Гвардійська,52 в м. Прилуки за період з березня 2014 року по листопад 2016 року включно в розмірі 115448,64 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 червня 2017 року, відповідач-позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати.

Обґрунтування окремої думки.

За змістом статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На мою думку рішення судів, що ухвалені у даній справі, ст.213 ЦПК України частково не відповідають.

Частково задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції, керуючись ст. 13,121 Конституції України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , ст.1,21 Закону України «Про оренду землі», ст.12, 93, 116, 120-126, 152, 156, 158, 189 ЗК України, ст. 3, 13, 15, 16, 22, 256, 257, 377, 1166 ЦК України, виходив з того, що «в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 використовує зазначену земельну ділянку за період з січня 2014 року по листопад 2016 року без належного правового оформлення, чим самим позбавив територіальну громаду м.Прилуки , як власника землі, права на отримання від цієї земельної ділянки доходу в розмірі орендної плати . Таким чином, Прилуцька міська рада Чернігівської області обґрунтовано нарахувала за період з січня 2014 по листопад 2016 року збитки в загальному розмірі 120333 грн. 44 коп.». При цьому суд першої інстанції, застосувавши ст.256, 257 ЦК України, дійшов висновку про пропуск прокурором строку позовної давності, а тому стягнув суму збитків за період з березня 2014 по листопад 2016 року (в межах трьохрічного строку позовної давності), зменшивши суму до 115448 грн. 64 коп.

Слід зауважити, що про застосування строку позовної давності ніхто зі сторін не заявляв. На порушення ч.3 ст.267 ЦПК України, суд застосував наслідки спливу позовної давності за власною ініціативою.

Я вважаю, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову є вірним. З цього приводу окремої думки я не маю, повністю погоджуючись з ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05.10.2017 в цій частині.

Окрема думка вноситься з приводу залишення апеляційною інстанцією без змін рішення Прилуцького міськрайонного суду від 08.07.2017 щодо часткового задоволення позову заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах Прилуцької міської ради Чернігівської області до ОСОБА_2 про стягнення неодержаного доходу.

Під час розгляду справи апеляційною інстанцією було встановлено, що 17 березня 2007 року ОСОБА_3 подарував своєму сину (відповідачу –позивачу у справі) ОСОБА_2 належні йому на підставі договору купівлі-продажу державного майна нежитлові будівлі площею 169,6 м.кв., які розташовані за адресою м. Прилуки, вул. Гвардійська,52. Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області.

Відповідно до ст.334 ч.4 ЦК України (в редакції, що діяла на час укладення договору дарування від 17.03.2007), якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно з приписами ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Дані норми Закону вказують на те, що переходу права власності на подарований предмет нерухомості від дарувальника до обдарованого повинна передувати його державна реєстрація .

Судом було встановлено, що ані в БТІ, ані у відповідному Реєстрі право власності ОСОБА_2 на подарований об’єкт нерухомості не зареєстровано. До цього часу власником об’єкту нерухомості за адресою м. Прилуки, вул. Гвардійська, 52 зареєстрований ОСОБА_3 (а.с.89), який після придбання майна за реєстраційним номером 1547314 19 червня 2003 року провів державну реєстрацію придбаних за договором купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно ( а.с.18,210).

З комісійного акту від 29.01.2002 вбачається, що після розгляду клопотання ОСОБА_3 комісія визнала придатною земельну ділянку площею 290 кв.м. для будівництва складського приміщення, магазину та проекту відведення землі за адресою м. Прилуки, вул. Гвардійська, 52 (а.с.211).

Подальші дії Прилуцької міської ради щодо ухвалення рішення від 24 червня 2010 року за № 6 (а.с.10) про надання дозволу відповідачу ОСОБА_2 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень по вул. Гвардійська,52 та рішення від 5 травня 2011 року за № 5 ( а.с.12 ), яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано земельну ділянку площею 1984 кв.м. для обслуговування нежитлових будівель по вул. Гвардійська,52 , в оренду терміном на 5 років є такими, що порушують права власника будівель по вул. Гвардійська, 52 - ОСОБА_3, проте останній з приводу скасування цих рішень не позивався.

Вказані вище рішення Прилуцької міської ради ОСОБА_2 реалізовані не були і договір оренди з останнім укладено не було, хоча суд першої інстанції констатував зворотне, не перевіривши наявність державної реєстрації договору оренди землі між Прилуцькою міською радою та ОСОБА_2, при цьому послався на наявний у справі договір від 4 квітня 2011 року за № 175 про надання послуг по вивозу побутового сміття (а.с.130). Відповідно до листа міськрайонного управління у Прилуцькому районі та м. Прилуках Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 01.09.2017 №9-25-0.182-1128/120-17 (а.с.200) договір оренди земельної ділянки площею 1984 кв.м. за адресою м. Прилуки, вул. Гвардійська, 52 не був зареєстрований відповідно до норм чинного законодавства.

Суд не надав належної оцінки тому факту, що за вказаною адресою – м. Прилуки, вул. Гвардійська,52 зареєстровано ПП «Картас» (а.с.205), власником якого є ОСОБА_3 (а.с.206 зв.) – батько відповідача-позивача у справі. Саме ця особа, як керівник ПП «Картас», укладала договір про надання послуг електрозв’язку за вказаною адресою та сплачувала кошти на виконання цього договору після 2007 року, що підтверджується копіями відповідних квитанцій та договору, які приєднані апеляційним судом до матеріалів справи (а.с.215-222).

Відповідач-позивач ОСОБА_2, як ФОП, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.209).

Наданий представником Прилуцької міської ради акт обстеження спірної земельної ділянки не міг бути взятий судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки він складений представниками самого позивача. До речі, представник позивача в судовому засіданні після оголошення змісту цього акту повідомила, що до цього часу нежитлові приміщення за вказаною адресою використовує ПП «Картас». Зауваження прокурора щодо припинення юридичної особи ПП «Картас» в липні 2017 року є голослівними та на суть спору не впливають, оскільки прокурор просив стягнути завдані збитки за період з січня 2014 року по листопад 2016 року

Укладення ПП ОСОБА_2 1 грудня 2010 року з КП " Прилуки тепловодопостачання" договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за № 171 ( а.с.144-146) для обслуговування об’єктів нерухомого майна , які розташовані по вул. Гвардійська,52 в м. Прилуки, як і подача податкових декларацій в 2014-2016 роках (а.с.41-87) не припиняють права власності ОСОБА_3 на вказані об’єкти нерухомості.

Я вважаю, що стягуючи кошти з неналежного відповідача, суд першої інстанції не надав оцінки як вказаним вище нормам права так і встановленим обставинам, чим порушив вимоги ст. 212–214 ЦПК України.

З огляду на викладене вище, я вважаю, що рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 червня 2017 року підлягало скасуванню в частині задоволених позовних вимог з відмовою заступнику керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах Прилуцької міської ради Чернігівської області в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення неодержаного доходу