Рішення № 6936363, 01.12.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.2009                                                             Справа № 11/92

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕФІЯ-Сатурн",

м. Київ           

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Цетан-плюс",

м. Ужгород

про: стягнення 88391,14 гривень.

Головуючий суддя - Якимчук Л.М.

Представники:

від позивача - Нечаєв В.В. - представник, довіреність від 03.11.2009.

від відповідача - не з"явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 36600грн. заборгованості за одержані, згідно договору № 23/10-1 від 23.10.2008, нафтопродукти, а також 11310,45 грн. - пені, 40491,34 грн. - інфляційних та 1502,36 грн. - 3% річних з простроченої суми (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.11.2009).

          Відповідач письмовий відзив на позов та витребувані судом матеріали не подав, явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, у зв"язку з чим спір вирішується за наявними у справі матеріалами та без його участі, відповідно до статті 75 ГПК України.

          Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у ній докази, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, суд

                                         ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у спорі укладено договір №23/10-1 від 23.10.2008, відповідно до якого позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕФІЯ-Сатурн" (продавець), зобов"язувався передати у власність відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Цетан-Плюс" (покупцю), нафтопродукти (товар), а останній - прийняти та оплатити їх.

Найменування, кількість, ціна й умови постачання товару визначаються сторонами в додаткових угодах до договору. Ціна формується на момент відвантаження товару та зазначається в додаткових угодах на кожну партію товару відповідно (п.1.2 договору).

Відповідно до умов договору товар повинен поставлятися покупцю партіями на підставі погодженої заявки на умовах СРТ - станція призначення.

Датою відвантаження вважається дата приймання вантажу до перевезеня, зазначена в залізничній накладній.

Згідно додаткової угоди №1 до договору №23/10-1 від 23.10.2008 сторони обумовили поставку товару, а саме, дизпального Л-0,2-62 у кількості 60000 тонн по ціні 6012грн. за тонну на загальну суму 360720грн.

Поставка товару здійснюється зі станції Новоград-Волинський-1 Південно-Західної залізниці на умовах СРТ, згідно ІНКОТЕРМС 2000.

Позивач, ТОВ "ТЕФІЯ-Сатурн", з метою виконання договору, придбало товар, призначений для подальшої реалізації відповідачу, від ТОВ "Сайрекс-ойл" (договір №24/04-08 від 24.04.2008 та додаткова угода №25 від 24.10.2009). Таким чином, продаж нафтопродуктів відповідачу здійснено без завантаження на склад позивача, а сама поставка, відповідно до заявки від 23.10.2008, здійснена безпосередньо ТОВ "Сайрекс-ойл", у зв"язку з чим позивач не зміг на вимогу суду подати копію залізничної накладної. Разом з тим, позивач у підтвердження здійснення поставки подав суду повідомлення ТзОВ "Сайрекс ойл" (вих.№ 252 від 27.10.2008) про відвантаження відповідачу 57696тон нафтопродуктів на загальну суму 346868,35грн.

Крім того, факт передачі нафтопродуктів відповідачу підтверджується актом прийому-передачі від 27.10.2008 на суму 346868,35грн., підписаним ТзОВ "Тефія-Сатурн" (позивачем) та ТзОВ "Цетан-плюс" (відповідачем).                               Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічну вимогу щодо належного виконання зобов"язань містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Підпунктом 5.1 договору визначено, що покупець оплачує товар по партіях. Терміни й умови оплати партії товару вказуються в додаткових угодах до договору на кожну партію товару. У додатковій угоді №1 до договору передбачено, що покупець здійснює 100% оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом одного банківського дня з моменту одержання в письмовій формі ваги та номеру відвантаженої вагоноцистерни.

          Таке повідомлення позивач надіслав відповідачу 27.10.2008 (вих.№27/10-1), однак, відповідач вартість одержаних нафтопродуктів оплатив частково, у сумі 310268,35грн., а решта - 36600грн. складає борг, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.          

          Крім того, відповідно до п.6.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню за прострочку платежу у сумі 11310,45грн. за період з 28.10.2008 по 27.10.2009, однак, з відповідача належить стягнути суму 7272,04грн. за період з 28.10.2008 по 28.04.2009, тобто, з урахуванням шестимісячного строку, передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

          Суд не приймає до уваги твердження відповідача у письмовому поясненні про необхідність стягнення пені за весь час прострочення, а не в межах шестимісячного строку, так як за загальним правилом, встановленим ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яку жодною із сторін суду не було подано, оскільки шестимісячний строк, який передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, і який застосовано судом у даному випадку, не є строком позовної давності у розумінні статті 256 Цивільного кодексу України, а є лише строком у межах якого нараховуються штрафні санкції. Вказані поняття не є тотожними, оскільки на відміну від строку, передбаченого ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу (ст.256 Цивільного кодексу України).

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що договором визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а саме, за кожний день прострочки, а тому застосування судом вказаної норми є безпідставним, оскільки договором визначено не порядок проведення нарахування штрафних санкцій, а принцип нарахування пені, який до того ж визначений законодавчо, а саме, ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України.

Позивач, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, тобто, з 28.10.2008 по 27.10.2009, що становить відповідно 40491,34грн. інфляційних та 1502,36грн. три проценти річних, які теж належить стягнути.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Цетан-Плюс" (м.Ужгород, пл.Народна, 5/43, код 31656101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕФІЯ-Сатурн" (04107, м.Київ, вул.Нагірна, 25/27, оф.17, код 23706168) суму 85865,74грн., з яких: 36600грн. борг, 40491,34грн. інфляційні, 1502,36грн. три проценти річних, 7272,04грн. пені, а також 858,65грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 225,40грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

4. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя Л.М.Якимчук