Рішення № 69361064, 19.04.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.12 Справа № 13/5009/2391/11

За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ», м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь

про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення та стягнення 19 615 грн. 45 коп.

За зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ», м. Донецьк

про: визнання договору оренди недійсним

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача (за первісним позовом): не з'явився.

Від відповідача (за первісним позовом): Цимбалюк М.Г., дов. б/н від 30.05.2011р.

ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ», м. Донецьк, звернулось до господарського суду із позовом про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 31.03.2010р., укладеного з ФОП ОСОБА_1, м. Мелітополь, та про стягнення з ФОП ОСОБА_1 19 615 грн. 45 коп. заборгованості, які складаються з 8 146 грн. 80 коп. заборгованості з орендної плати, 1 158 грн. 17 коп. заборгованості зі сплати електроенергії, 7 413 грн. 59 коп. пені, 670 грн. 65 коп. -3% річних, 2 226 грн. 24 коп. - індексу інфляції.

06.05.2011р. ухвалою господарського суду порушено провадження у справі № 13/5009/2391/11 та призначено розгляд справи на 01.06.2011р.

ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ»про визнання недійсним договору оренди б/н від 31.03.2012р., укладеного з ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ».

Ухвалою суду від 31.05.2011р. зустрічний позов в порядку ст.. 60 ГПК України прийнято до сумісного розгляду із первісним позовом.

Ухвалою суду від 20.06.2011р. призначено судову почеркознавчу експертизу у справі № 13/5009/2391/11, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду.

22.03.2012р. господарський суд поновив провадження у справі та призначив судове засідання на 11.04.2012р.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання представника позивача (за первісним позовом) суд відклав слухання справи на 19.04.2012р., про що повідомив сторони відповідною ухвалою.

19.04.2012р. спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні.

За клопотанням представників сторін судові засідання відбувались без технічної фіксації судового процесу.

Позивач (за первісним позовом) в судові засідання 11.04.2012р. та 19.04.2012р. не прибув, про час і місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином ухвалами суду. В попередніх судових засіданнях підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Відзив на зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 суду не надав.

Відповідач (за первісним позовом) проти позову заперечив, письмового відзиву не надав. Свої заперечення ФОП ОСОБА_1 грунтував на тому, що він не укладав спірного договору оренди із ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ»: представлений господарському суду договір оренди від 31.03.2010р. підписаний не ФОП ОСОБА_1, а іншою особою, яку останній на це не уповноважував. Викладені обставини стали підставою для подання ФОП ОСОБА_1 зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди б/н від 31.03.2010р., укладеного з ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ».

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2010 року між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ»(Орендодавець) і фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення (Договір).

Згідно п.1.1, 1.2 Договору, Орендодавець зобов'язався надати, а Орендар прийняти в строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 8,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2

31.03.2010р. об'єкт оренди був переданий Орендарю на підставі акту приймання-передачі частини нежитлового приміщення.

Відповідно до п.4.1 Договору орендна плата складає 1 200 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ -200 грн. 00 коп. за місяць оренди. До складу орендної плати входить вартість комунальних та експлуатаційних послуг, а також вартість користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт оренди. До складу орендної плати не входить вартість спожитої електроенергії.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що Орендар відшкодовує Орендодавцю витрати на оплату електропостачання на підставі виставлених рахунків.

Всі розрахунки сплачуються щомісячно до 10-го числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахування на рахунок Орендодавця (п.4.5 Договору).

Мотивуючи позовні вимоги за первісним позовом, позивач (ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ») вказує на те, що відповідач в порушення умов договору суборенди не здійснив жодного платежу, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 8 146 грн. 80 коп. та заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 1 158 грн. 17 коп.

В п.7.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну або неповну сплату орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

На підставі п.7.2 Договору за несвоєчасне здійснення відповідачем розрахунків по Договору за період прострочення з 10.40.2010р. по 11.10.2010р. позивач нарахував пеню в сумі 7 413 грн. 59 коп.

Також на підставі ст.. 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 2 226 грн. 24 коп. та 3 % річних в розмірі 670 грн. 65 коп.

Крім того, ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ»вказує на те, що підставою для укладення договору суборенди з ФОП ОСОБА_3 є договір оренди, який розірвано 31.10.2010р. Отже, у зв'язку із тим, що згідно ст.. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму, позивач просить розірвати договір суборенди від 31.03.2010р.

На підставі викладеного, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача на свою користь 19 615 грн. 45 коп. заборгованості, які складаються з 8 146 грн. 80 коп. заборгованості з орендної плати, 1 158 грн. 17 коп. заборгованості зі сплати електроенергії, 7 413 грн. 59 коп. пені, 670 грн. 65 коп. -3% річних, 2 226 грн. 24 коп. -індексу інфляції, та розірвати укладений з відповідачем договір суборенди нежитлового приміщення від 31.03.2010р.

Проаналізувавши та оцінивши представлені докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог за первісним позовом, у зв'язку із чим відмовляє у їх задоволенні з огляду на наступні обставини:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

За змістом ст.. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язання, згідно ст.. 11 ЦК України, є договір.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін , спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 208 ЦК України відносить до правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього кодексу.

Вимоги до письмової форми правочинів закріплені в ст.. 207 ЦК України, згідно з частиною 2 якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір суборенди від 31.03.2010р., на підставі якого ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ»заявив вимоги про стягнення 19 615 грн. 45 коп. заборгованості, був підписаний з боку Орендаря фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. Однак сам відповідач факт підпису спірного договору заперечив, вказуючи на те, що підпис на договорі не його, а іншої особи, яка не мала на це права.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З метою перевірки достовірності підпису ФОП ОСОБА_1 на договорі суборенди б/н від 31.03.2010р., укладеного між ним та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ», господарський суд призначив судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУМВС України в Запорізькій області.

Згідно з представленим суду висновком експерта № 93/л від 27.10.2011р., підпис, виконаний від імені ОСОБА_1 у графі «Фізична особа -підприємець_ ОСОБА_1»7-го аркушу договору суборенди нежитлового приміщення, укладеного 31.03.2010р. між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ»і ФОП ОСОБА_1, виконана не ОСОБА_1, а іншою особою.

З викладеного вбачається, що ФОП ОСОБА_1 свою волю на укладення з ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ»договору суборенди нежитлового приміщення не виражав, договір не підписував, а отже зобов'язань орендаря за умовами договору на себе не приймав.

Суд також звертає увагу на те, що позивач за первісним позовом не надав суду доказів в обгрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості за договором суборенди, зокрема доказів його виконання сторонами -рахунків на сплату орендних платежів та спожитої електроенергії, які відповідно до умов п. п. 4.1, 4.4, 4.5 договору повинні були виставлятись Орендодавцем Орендарю.

Таким чином в матеріалах справи відсутні і суду не надані належні (в контексті приписів ст.. 33 ГПК України) докази укладення і виконання сторонами договору суборенди нежитлового приміщення б/н від 31.03.2010р.

Враховуючи, що відповідно до наведених вище приписів діючого цивільного законодавства однією з підстав виникнення зобов'язань є договір, а представленими доказами факт укладення між сторонами договору суборенди від 31.03.2010р. спростовується, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача за первісним позовом про стягнення 19 615 грн. 45 коп. заборгованості, які складаються з 8 146 грн. 80 коп. заборгованості з орендної плати, 1 158 грн. 17 коп. заборгованості зі сплати електроенергії, 7 413 грн. 59 коп. пені, 670 грн. 65 коп. -3% річних, 2 226 грн. 24 коп. -індексу інфляції, та про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 31.03.2010р.

З огляду на вищевикладене суд відмовляє у задоволенні первісних позовних вимог ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом Роз'яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ч. 1 ст. 208 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, якщо інше не встановлено законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір суборенди нежитлового приміщення б/н від 31.03.2010р. був укладений з порушенням встановленої законом письмової форми правочину, а саме - вказаний договір фактично не був підписаний однією з сторін -з боку Орендаря ОСОБА_1 Таким чином, позивач за зустрічним позовом не приймав участі в укладанні договору суборенди нежитлового приміщення з відповідачем, не приймав у тимчасове користування за актом приймання-передачі об'єкт оренди, а отже зобов'язання за вказаним договором щодо користування орендованим приміщенням та сплати орендних та інших платежів на себе не приймав.

Отже, відповідно до приписів ст.. 33 ГПК України позивачем за зустрічним позовом доведено та судом встановлено факт укладення спірного договору з недодержанням встановленої форми угоди, у зв'язку із чим вищенаведені норми діючого цивільного законодавства України дають суду підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Згідно з п. 3.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладання.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» про визнання недійсним договору суборенди нежитлового приміщення б/н від 31.03.2010р.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 60, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісних позовних вимог -відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір суборенди нежитлового приміщення б/н від 31.03.2010 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ»(83058, м. Донецьк, вул.. Арктики, 1В, ЄДРПОУ 34604386, п/р 26008959969121 в філії ПАТ «ПУМБ»в м. Донецьку, МФО 335537) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, свідоцтво серія НОМЕР_1).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ»(83058, м. Донецьк, вул.. Арктики, 1В, ЄДРПОУ 34604386, п/р 26008959969121 в філії ПАТ «ПУМБ»в м. Донецьку, МФО 335537) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, свідоцтво серія НОМЕР_1) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 24.04.2012р.