Рішення № 6936076, 04.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.09 р.                     Справа № 37/186                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., суддів Курило Г.Є. та Нестеренко Ю.С., при секретері судового засідання Кварцяній О.І. розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного комерційного банку „Європейський”, м. Київ, ідентифікаційний код 19359904

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства „Унікомбанк”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26287625

про: стягнення заборгованості за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095,89грн., інфляції в розмірі 1824496,99грн., 3% річних – 302765,02грн., пені в сумі 2412789,79грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства „Унікомбанк”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26287625

до Відповідача: Акціонерного комерційного банку „Європейський”, м. Київ, ідентифікаційний код 19359904

про: визнання договору №980080919/13138DP від 19.09.2008р. про надання міжбанківського кредиту недійсним

за участю уповноважених представників (за первісним позовом):

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача – Купріянов О.С. (за довіреністю б/н від 20.10.2009р.)

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України судову засідання відкладалося з 23.07.2009р. на 26.08.2009р., з 26.08.2009р. на 03.09.2009р., з 03.09.2009р. на 17.09.2009р., з 17.09.2009р. на 01.10.2009р., з 01.10.20009р. на 07.10.2009р., з 07.10.2009р. на 29.10.2009р., з 29.10.2009р. на 01.12.2009р., з 01.12.2009р. на 04.12.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерний комерційний банк „Європейський”, м. Київ (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Унікомбанк”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095,89грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором про надання міжбанківського кредиту №980080919/13138DP від 19.09.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір про надання міжбанківського кредиту №980080919/13138DP від 19.09.2008р., виписки банку по особовим рахункам, меморіальні ордери, розрахунок заборгованості, договір застави майнових прав від 19.09.2008р., правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16, 526, 530, 536, 612, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54, 57, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із позовом Позивачем була подана заява про забезпечення позову (а.с.а.с.27, 28 т.1), за результатами розгляду якої винесено ухвалу від 07.07.2009р. про часткове задоволення.

Заявою про збільшення позовних вимог від 20.07.2009р. (а.с.а.с. 54, 55 т.1) Позивач просив суд стягнути з Відповідача: заборгованість за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095,89грн. та пеню в сумі 2281298,01грн., нараховану за прострочення повернення кредиту та сплати процентів. Відносно суми збільшення вимог Позивач заявою від 20.07.2009р. (а.с.63), просив вжити забезпечувальні заходи у вигляді накладання арешту на грошові кошти Відповідача та встановлення йому заборони вчиняти будь-які дії щодо розпорядження будь-яким приналежним рухомим та нерухомим майном.

Заявою від 16.09.2009р. (а.с.112 т.1) Позивач змінив предмет позову та збільшив позовні вимоги, доповнивши їх сумою нарахованої інфляції в розмірі 1824496,99грн., 3% річних – 302765,02грн., та збільшив суму нарахованої пені, яка склала 2412789,79грн.

Крім того, Позивачем подано заяву від 16.09.2009р. (а.с.113 т.1) про забезпечення позову, в якій, посилаючись на загальне складене становище економіки України та факту невиконання зобов’язань Відповідачем, просив в межах суми збільшення позовних вимог 4565566,8грн. накласти арешт на грошові кошти Відповідача, які зберігаються на його кореспондентському рахунку, та встановити заборону Відповідачеві вчиняти будь-які дії щодо розпорядження своїм рухомим та нерухомим майном.

На виконання вимог ухвали суду та задля додаткового обґрунтування своєї позиції Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.61, 62, 65-80, 107-109, 114-150 т.1, а.с.а.с.1-79, 104а – 111, 138-142 т.2, а.с.а.с.45-50 т.3), у тому числі – пояснення від 23.09.2009р. на відзив, та пояснення від 27.11.2009р. відносно спроб Відповідача здійснити часткове погашення заборгованості.

Телеграмою від 02.12.209р. (а.с.44 т.3) Позивач просив розглянути справу 04.12.2009р. без участі його представника на підставі наявних документів.

Відповідач надав відзив на повну заяву №09/543 від 31.07.2009р. (а.с.83 т.1), в якому проти позову заперечив, посилаючись на перерахування ним 09.07.2009р. частини боргу в сумі 290011грн. та відмову у їх прийнятті Позивачем.

Заявою від 16.09.2009р. №09/671 (а.с.а.с.82, 83 т.2) Відповідач, посилаючись на неможливість виконання грошових зобов’язань перед своїми клієнтами, неналежне виконання Позивачем процесуальних обов’язків та, заперечуючи погіршення власної платоспроможності, в порядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, просив скасувати вжиті забезпечувальні заходи.

У відзиві від 29.09.2009р. №09/691 (а.с.а.с.84,85 т.2) Відповідач надав додаткові пояснення відносно спроб повернути Позивачу 290011грн. та вказав про наявність з боку останнього прострочення кредитора у розумінні ст. 221 Господарського кодексу України, що унеможливлює прострочення боржника і зумовлює звільнення від сплати відсотків за час такого прострочення.

Відповідач також надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 34-53, 90-92 т.1, а.с.а.с.86-103, 136, 137 т.2, а.с.а.с.1-32 т.3), у тому числі – клопотання про заміну сторони в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із своїм перетворенням в Публічне акціонерне товариство „Унікомбанк”.

Заявою від 06.10.2009р. №09/714 (а.с.а.с.125, 126) Відповідач оголосив відвід головуючого судді, у задоволенні якого ухвалою від 07.10.2009р. в порядку ст. 20 Господарського процесуального кодексу України відмовлено.

Крім того, Відповідачем подано зустрічну позовну заяву від 02.12.2009р. №09/893 (а.с.39 т.3) про визнання договору №980080919/13138DP від 19.09.2008р. про надання міжбанківського кредиту недійсним з мотивів його підписання представником Позивача, діючого на підставі не посвідченої нотаріально довіреності, виданої в порядку передоручення. Нормативно позиція Відповідача за зустрічним позовом обґрунтована посиланнями на ст.ст. 215, 245 Цивільного кодексу України, а доказово – довіреністю №44 від 08.08.2008р. (а.с.43 т.3), виданою головою правління АКБ „Європейський” Остапенко В.В. своєму заступнику Ломановій О.О., яка і підписала спірний кредитний договір на підставі цієї довіреності.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 07.10.2009р. для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Курило Г.В. та Нестеренко Ю.С.

Ухвалою від 02.12.2009р. зустрічний позов Відповідача прийнятий судовою колегією до спільного провадження із первісним.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово. Крім того, у судових засіданнях 26.08.2009р. та 03.09.2009р. представник Відповідача визнав факт прострочення зобов’язань з повернення кредиту та сплати процентів.

Судова колегія вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин. В свою чергу, неявка належним чином повідомленого про судовий розгляд Позивача, з урахування його телеграми від 02.12.2009р. (а.с.44 т.3) та закінчення процесуальних строків розгляду цієї справи 07.12.2009р. у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

19.09.2008р. між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем (Позичальник) укладено договір про надання міжбанківського кредиту №980080919/13138DP (а.с.а.с.20 т.1), згідно п. п. 1.1. 2.2, 4.1. якого Кредитор надає Позичальнику кредит у сумі 40000000,00грн. на строк з 19.09.2008р. по 26.12.2008р. з виплатою 18% річних, що за весь строк користування кредитом складає 1927868,85грн, на цілі, передбачені Статутом Позичальника, а Позичальник, в свою чергу, зобов’язується повернути суму кредиту не пізніше 12:00 київського часу 26.12.2008р. та сплатити відсотки в сумі 236065,57грн. 30.09.2008р. за період з 19.09.2008р. – 30.09.2008р. (включно); в сумі 609836, 07грн. – 31.10.2008р. за період 01.10.2008р. – 31.10.2008р. (включно); в сумі 590163,93грн. – 28.11.2008р. за період 01.11.2008р. – 30.11.2008р. (включно); в сумі 491803,28грн. – 26.12.2008р. за період 01.12.2008р. – 25.12.2008р. (включно) та перерахувати їх за реквізитами, вказаними в п.п. 2.2.2 цього договору.

Означений договір з боку Кредитора підписано заступником голови правління Ломановою О.О., уповноваженою на вчинення цієї дії довіреністю №44 від 08.08.2008р. (а.с.43 т.3), виданою головою правління Кредитора Астапенко В.В., статус якого підтверджується довідкою ЄДРПОУ (а.с.66 т.1), а повноваження на видачу довіреностей – п. 7.6.5. Статуту Позивача (а.с.а.с.74, 75 т.1). З боку Позичальника договір підписаний генеральним директором Шаповаловою Н.Н.

Згідно п.3.1 договору кредиту відсотки сплачуються за фактичний період користування кредитом, тобто, нарахування відсотків починається з дня списання суми кредиту з рахунку Кредитора та закінчується в момент нарахування суми кредиту на рахунок Кредитора. Нарахування відсотків здійснюється за методом факт 366.

Приписами п. 5.1 договору сторони встановили, що у разі порушення строку повернення кредитних ресурсів та відсотків за їх користування, Позичальник сплачує Кредитору пеню за кожний день прострочення. Пеня розраховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент несвоєчасного виконання грошових зобов’язань.

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов’язань перед Кредитором вказаних в п.2.2.1 кредитного договору, 19.09.2008р. між Позивачем (Заставодержатель) та Відповідачем (Заставодавець) укладений договір застави майнових прав №980080919/13138Z (а.с.а.с. 22,23 т.1), згідно п.1.1 якого Заставодавець передає Заставодержателю в заставу майнові права, що виникають з додатку №1.

26.12.2008р. додатковою угодою до договору про надання міжбанківського кредиту №980080919/13138DP (а.с.21 т.1) сторони дійшли згоди викласти деякі пункти означеного договору у іншій редакції, зокрема:

- п. 1.1.: „Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 40000000грн. на строк з 26.12.2008р. по 05.02.2009р. з виплатою 20% річних, що за весь строк користування кредитом складає 898270,83грн., на цілі, передбачені Статутом Позивальника”.

- п.2.2.1.: „Повернути суму кредиту, вказану в п. 1.1., не пізніше 12:00 київського часу 05.02.2009р. та сплатити проценти у сумі 131147,54грн. 30.12.2008р. за період з 26.12.2008р. по 31.12.2008р. (включно); в сумі 679452,05грн. 30.01.2009р. за період 01.01.2009р. по 31.01.2009р. (включно); в сумі 87671,23грн. 05.02.2009р. за період 01.02.2009р. по 05.02.2009р. і перерахувати їх за реквізитами, вказаними в п.п. 2.2.2.”.

Згідно меморіального ордеру №1072197 від 19.09.2008р. (а.с.125 т.1) Позивач перерахував Відповідачеві в порядку виконання означеного договору 4000000грн. За меморіальним ордером №55213 від 26.05.2009р. (а.с.126 т.1) за 30.04.3009р. означена сума була повернута Позивачу. Нарахування відсотків за користування кредитом та їх часткова сплата відображені у наданих Позивачем меморіальних ордерах (а.с.а.с.127-150 т.1, а.с.а.с. 1-57 т.2). Проведення означених операцій за меморіальними ордерами підтверджується виписками по особовим рахункам (а.с.а.с. 58-75 т.2) та відображається в акті звіряння заборгованості (а.с.а.с.117-121 т.1), від підписання якого (з зауваженнями або без) Відповідач ухилився.

Із змісту наданих документів вбачається, що за весь час користування кредитними коштами, в межах проміжку якого розглядаються заявлені позовні вимоги, Позивач нарахував Відповідачеві 4667235,57грн. процентів, з яких Відповідач сплатив лише 3196139,68грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом. Заявами від 20.07.2009р. (а.с.а.с. 54, 55 т.1) та від 16.09.2009р. (а.с.112 т.1) Позивач двічі змінював позовні вимоги, остаточно вимагаючи стягнення з Відповідача на свою користь: заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095,89грн., пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів в розмірі 2412789,79грн., 3% річних на прострочені до повернення суми кредиту та процентів в розмірі 302765,02грн., інфляційні на прострочені до повернення кредит та проценти в розмірі 1824496,99грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзивах на позов №09/543 від 31.07.2009р. (а.с.83 т.1) та від 29.09.2009р. №09/691 (а.с.а.с.84,85 т.2), посилаючись на обмін СВІФТ-повідомленнями із Банком „Національний стандарт”, лист №09/491 з доказами його отримання Позивачем 17.07.2009р. відносно необґрунтованої відмови останнього від прийому платежу в сумі 290011,89грн., договір про встановлення кореспондентських відносин №99671 від 31.03.2008р. із ВАТ „Комерційний банк „Національний стандарт” та договір 351ССБ-0605 про надання послуг з підключення та доступу до платіжної системи S.W.I.F.T. від 15.07.2005р. між ТОВ „Банк Перспектива” та ТОВ „Компанія ПроФІКС”.

Крім того, у зустрічній позовній заяві від 02.12.2009р. №09/893 (а.с.39 т.3), прийнятій до спільного провадження із первісним позовом, Відповідач наполягає на визнанні договору про надання міжбанківського кредиту №980080919/13138D від 19.09.2008р. недійсним з мотивів його підписання представником Кредитора на підстав довіреності, що не була посвідчена нотаріально.

Суд розглядає спір щодо первісного позову в контексті останніх вимог, викладених у заяві від 16.09.2009р., оскільки їх об’єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України (вимоги є грошовими, пов’язані підстави виникнення – порушенням грошових зобов’язань за кредитним договором, та наданими доказами), не ускладнює вирішення спору, а навпаки – сприяє процесуальній економії та реалізації гарантованого ст. 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний судовий захист.

В свою чергу, до прийняття рішення у справі позивач управнений в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшувати розмір позовних вимог та змінювати предмет позову, доповнюючи його додатковими вимогами із дотриманням ст. 58 вказаного Кодексу.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України одночасно судовою колегією вирішується питання і відносно обґрунтованості вимог Відповідача, викладених в його зустрічному позові.

Як вбачається з наданих свідоцтва про державну реєстрацію, довідки з ЄДРПОУ №209385 та п.1.2. Статуту (а.с.а.с.2-5 т.3) в перебігу розгляду справи у Відповідача змінилася організаційно-правова форма з товариства з обмеженою відповідальністю на публічне акціонере товариства. У зв’язку із означеною реорганізацією суд в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України здійснює заміну Відповідача та розглядає заявлені вимоги первісного позову як такі, що стосуються Публічного акціонерного товариства „Унікомбанк”.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, тоді як зустрічний позов відхиляється у повному обсягу, враховуючи наступне:

Згідно матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань за договором про надання міжбанківського кредиту №980080919/13138D від 19.09.2008р. та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляції, з урахуванням заперечень Відповідача дійсності означеного договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів, та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір про надання міжбанківського кредиту №980080919/13138DP від 19.09.2008р. є кредитним договором у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем кредитний договір №980080919/13138DP від 19.09.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним, визначених (зобов’язань) умовами такого договору.

Заперечення Відповідачем дійсності означеного договору з мотивів, викладених у зустрічному позові від 02.12.2009р. №09/893, судова колегія кваліфікує як юридично неспроможні з наступних причин:

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 цього Кодексу є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки: підписаний Кредитором в особі представника, діючого на підставі довіреності, виданою в порядку передоручення, без нотаріального посвідчення останньої всупереч ч. 2 ст. 245 Цивільного кодексу України. Таким чином, Відповідач заперечує наявність повноважень у підписанта кредитного договору з боку Позивача.

Між тим, означені твердження Відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, встановленим на підставі наявних в матеріалах справи доказів, та є наслідком неправильного розуміння змісту ст. 245 Цивільного кодексу України в контексті інших положень діючого законодавства, які регламентують правовідносини з представництва.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За змістом ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю, яка є письмовим документом, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Статтю 246 Цивільного кодексу України встановлено, що довіреність юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Враховуючи повноваження голови правління Позивача, визначені п. 7.6.5. Статуту, довіреність №44 від 08.08.2008р. (а.с.43 т.3) у повній мірі відповідає означеним вимогам ст.ст. 244, 246 Цивільного кодексу України та належним чином посвідчує факт існування правовідносин з представництва між АКБ „Європейський” як Довірителем та Ломановою О.О. як Представником.

Судова колегія наголошує, що у даному випадку не має передоручення у розумінні ст. 240 Цивільного кодексу України, оскільки представник Довірителя, укладаючи спірний договір діяв безпосередньо, без передання цих повноважень іншій особі. Відтак, у розглядуваному випадку за змістом ч. 2 ст. 245 Цивільного кодексу України нотаріального посвідчення вимагала б довіреність, яка б видавалася Ломановою О.О. іншій особі на підставі довіреності №44 від 08.08.2008р., а не ця довіреність, як безпідставно стверджує Відповідач.

Поряд із цим суд зазначає, що обставини наявності або відсутності повноважень у підписанта договору з іншої сторони у будь-якому разі не порушує права контрагента. З цих підстав у світлі приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України про обов’язковість наявності факту порушення суб’єктивного права/інтересу особи для застосування будь-якого способу судового захисту, оспорювати дійсність договору може саме та його сторона, від імені якої цей договір було підписано без повноважень або з їх перевищенням.

Викладене у сукупності зумовлює відмову у задоволені зустрічного позову.

Стосовно первісного позову позиція судової колегії полягає у такому:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України стосовно обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за весь період користування кредитом згідно умов кредитного договору №980080919/13138DP від 19.09.2008р. з урахуванням змін, запроваджених угодою від 26.12.2008р.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість невиконання або неналежне виконання зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи Відповідач отримав від Позивача кредитні кошти за кредитним договором №980080919/13138DP від 19.09.2008р. на строк з 19.09.2008р. по 26.12.2008р. з виплатою 18% річних, що за весь строк користування кредитом складає 1927868,85грн, на цілі, передбачені Статутом Позичальника, а Позичальник, в свою чергу, зобов’язується повернути суму кредиту не пізніше 12:00 київського часу 26.12.2008р. та сплатити відсотки в сумі 236065,57грн. 30.09.2008р. за період з 19.09.2008р. – 30.09.2008р. (включно); в сумі 609836, 07грн. – 31.10.2008р. за період 01.10.2008р. – 31.10.2008р. (включно); в сумі 590163,93грн. – 28.11.2008р. за період 01.11.2008р. – 30.11.2008р. (включно); в сумі 491803,28грн. – 26.12.2008р. за період 01.12.2008р. – 25.12.2008р. (включно).

В подальшому, 26.12.2008р. період користування кредитом сторонами було продовжено до по 05.02.2009р. з виплатою 20% річних, що за весь додатковий строк користування кредитом складає 898270,83грн.

В свою чергу, Відповідачем не тільки несвоєчасно повернута сума кредиту (лише 30.04.2009р.), але й станом на поточний момент не у повному обсягу сплачено відсотки за користування кредитом за весь час такого користування.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку про порушення Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем за кредитним договором як щодо повернення кредиту, так і щодо сплати відсотків за користування ним, а також – для кваліфікації Відповідача як такого, що прострочив грошові зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України. При цьому посилання Відповідача на відсутність такого прострочення у зв’язку із відмовою Позивача 10.07.2009р. прийняти платіж у сумі 290011,89грн. судом відхиляється та підставою для відмови у задоволенні позовних вимог вважатися не може, оскільки:

-          визначена Відповідачем сума не охоплює всього обсягу грошових зобов’язань перед Позивачем, які вже були прострочені у виконанні на 10.07.2009р.;

-          надані СВІФТ-повідомлення між Відповідачем та ВАТ „Комерційний банк „Національний стандарт” не можуть вважатися належними доказами відмови саме Позивача від прийняття грошових коштів та їх повернення - жодних листів із відповідною позицією за підписом уповноваженої особи останнього, а не сторонньої юридичної особи, до матеріалів справи не надано. При цьому, у своїх поясненнях від 27.11.2009р. (а.с.а.с.45,46 т.3) Позивач заперечує існування означених листів та повідомлень;

-          за будь-яких обставин Відповідач в порядку ст. 537 Цивільного кодексу України не був позбавлений можливості здійснити своєчасне виконання грошових зобов’язань шляхом внесення грошових коштів на депозит нотаріуса.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу.

Перевіривши відповідність умовам договору (з урахуванням змін ставки процентів від 26.12.2008р.) арифметичних розрахунків заявлених Позивачем вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095,89грн, суд, за відсутністю доказів протилежного, дійшов висновку про можливість їх задоволення у повному обсягу.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок (а.с.а.с. 120,121 т.1) позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення:

- стовно інфляційної індексації частково – у розмірі 1615385,71грн., оскільки Позивачем невірно визначений зведений індекс інфляції за період з 06.02.2009р. по 30.04.2009р.;

- стосовно 3% річних у повному обсягу – у розмірі 302765,02грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 цього Кодексу.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення повернення кредитних ресурсів та сплати процентів сформульована безпосередньо у п. 5.1. договору кредиту, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Здійснивши арифметичний перерахунок наданого Позивачем розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство, суд встановив недотримання Позивачем вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України відносно пені, нарахованої на проценти за користування кредитом, а також певні арифметичні недоліки, у зв’язку з чим вимоги стосовно пені задовольняються частково - в сумі 2381090,71грн.

Твердження Позивача про можливість стягнення пені за період прострочення грошових зобов’язань понад 6 місяців з посиланням на положення п. 5.1. договору сплату пені за кожен день прострочення від простроченого платежу за період несвоєчасного виконання грошового зобов’язання, судом відхиляються як безпідставні. Дійсно, означений зміст п. 5.1 договору не може кваліфікуватися спеціальним застереженням щодо можливості нарахування пені понад 6 місяців, оскільки являє собою нормативне виокремлення пені як виду неустойки від штрафу за порядком розрахунку у розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України.

Суд відмовляє у задоволені заяви Відповідача про скасування в порядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу України вжитих забезпечувальних заходів, оскільки за змістом п. 10 Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.1994р. №02-5/611 вжиті забезпечувальні заходи не повинні скасовуватися судом до виконання рішення або зміни способу виконання, за винятком випадків зміни обставин або відпадіння потреби у забезпечені, чого наразі не доведено.

Разом із тим суд відмовляє і у задоволенні заяв Позивача відносно вжиття додаткових забезпечувальних заходів стосовно збільшеної, порівняно із визначеною у позовній заяві, суми вимог, оскільки всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України Позивач не обґрунтував своє припущення відносно фінансової неплатоспроможності Відповідача та намірів останнього ухилятися від виконання рішення в частині цих додаткових вимог.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача повністю, оскільки саме внаслідок його неправильних дій (прострочення грошових зобов’язань) виник спір. Крім того, сумі позовних вимог, яка підлягає стягненню за рішенням суду, відповідає максимальний розмір державного мита.

Судові витрати за зустрічним позовом відносяться на рахунок Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного комерційного банку „Європейський”, м. Київ (ідентифікаційний код 19359904) до Публічного акціонерного товариства „Унікомбанк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 26287625) про стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095,89грн., пені за порушення строків повернення кредиту та процентів в розмірі 2412789,79грн., 3% річних на прострочені до повернення суми кредиту та процентів в розмірі 302765,02грн., інфляційних на прострочені до повернення кредит та проценти в розмірі 1824496,99грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Унікомбанк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 26287625) на користь Акціонерного комерційного банку „Європейський”, м. Київ (ідентифікаційний код 19359904) заборгованість за кредитним договором по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1471095,89грн., інфляційну індексацію в розмірі 1615385,71грн., 3% річних у сумі 302765,02грн., пеню в сумі 2381090,71грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення пені та інфляційної індексації відмовити.

4. Відмовити повністю у задоволені зустрічного позову Публічного акціонерного товариства „Унікомбанк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 26287625) до Акціонерного комерційного банку „Європейський”, м. Київ (ідентифікаційний код 19359904) про визнання договору №980080919/13138DP від 19.09.2008р. про надання міжбанківського кредиту недійсним.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Унікомбанк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 26287625) на користь Акціонерного комерційного банку „Європейський”, м. Київ (ідентифікаційний код 19359904) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 25500 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.12.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

7. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя