Рішення № 69360248, 04.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/15287/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Козленко Г.О.

Провадження № 22-ц/796/10157/2017 Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: АS «PrivatBank», про визнання майна особистою приватною власністю,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: АS «PrivatBank», про визнання майна особистою приватною власністю задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на грошові кошти, вкладені в субординований капітал AS «PrivatBank» в розмірі 300 000 євро, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в банку AS «PrivatBank» згідно з Договором №SAMRI02000000234859 вкладу в субординований капітал банку від 16 серпня 2013 року та відсотки за договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3654,00 грн. судового збору.

В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено.

13 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду. Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що вкладені ОСОБА_1 у субординований капітал АS «PrivatBank» грошові коштибули набуті позивачкою внаслідок продажу особистого майна: земельної ділянки та будинку, які розташовані за адресою АДРЕСА_4; квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Проте, земельна ділянка та будином в смт. Козин Київської області був придбані ним та ОСОБА_2 за час шлюбу та є спільним сумісним майном. В матеріалах справи відсутні докази, що отримані від продажу квартири по АДРЕСА_1 кошти були внесені як вклад до АS «PrivatBank». Він мав власні заощадження в банківських установах, а також доході від відчуження автомобілів і паркінгу. ОСОБА_2 не довела того, що вкладені в субординований капітал АS «PrivatBank» грошові кошти в розмірі 300 000 євро є її особистою власністю.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання представник АS «PrivatBank» не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 08 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції, актовий запис №403 (а. с. 16).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

16 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та АS «PrivatBank» було укладено Договір №SAMRI02000000234859 вкладу в субординований капітал банку, за умовами якого ОСОБА_3 розмістив грошові кошти, вкладаючи їх в субординований капітал банку, а банк розміщає на зберігання грошові кошти у розмірі 300 000 євро на рахунку НОМЕР_1 в банку на 5 років до 16 серпня 2018 року включно, встановивши клієнту відшкодування за розміщення суми вкладу в банку в розмірі 6% на рік (а. с. 17-21).

18 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: АS «PrivatBank», про визнання майна особистою приватною власністю. Зазначила, що кошти, вкладені в субординований капітал AS «PrivatBank» в розмірі 300 000 євро, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в банку AS «PrivatBank» згідно з Договором №SAMRI02000000234859 вкладу в субординований капітал банку від 16 серпня 2013 року є її особистою власністю. Вказані кошти внесені за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу наступного майна: земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Старокиївська, на підставі договору купівлі-продажу від 14 вересня 2012 року, вартість майна 9200 грн., що еквівалентно 891,56 євро; житлового будинку АДРЕСА_4, на підставі договору купівлі-продажу від 14 вересня 2012 року, вартість майна 1 700 260 грн., що еквівалентно 164 769,84 євро; квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 липня 2012 року, вартість майна 919 195 грн., що еквівалентно 93610,10 євро; та за рахунок особистих заощаджень. ОСОБА_2 просила встановити правовий режим майна набутого за час шлюбу, яким є грошові кошти, вкладені в субординований капітал AS «PrivatBank» в розмірі 300 000 євро, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в банку AS «PrivatBank» згідно з Договором №SAMRI02000000234859 вкладу в субординований капітал банку від 16 серпня 2013 року, та визнати за нею право особистої приватної власності на вказані грошові кошти.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнав за нею право особистої приватної власності на грошові кошти, вкладені в субординований капітал AS «PrivatBank» в розмірі 300 000 євро, що знаходяться на рахунку в банку AS «PrivatBank» згідно з Договором №SAMRI02000000234859 вкладу в субординований капітал банку від 16 серпня 2013 року та відсотки за договором.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, суд не дав належної оцінки наявним в справі доказам.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Стаття 57 СК України дає визначення майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них. Також, СК України містить винятки із загального правила. Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

За змістом вказаних норм належність майна до спільної сумісної власності подружжя або до особистої власності одного з подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і участю кожного з подружжя коштами або працею в набутті майна.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження того, що вкладені за час шлюбу ОСОБА_1 в субординований капітал AS «PrivatBank» грошові кошти в розмірі 300 000 євро за Договором №SAMRI02000000234859 є її особистими коштами, які отримані від продажу особистого майна та за рахунок особистих збережень, ОСОБА_2 надала суду копію договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку по АДРЕСА_4 від 14 вересня 2012 року, укладених нею з ОСОБА_4, копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11 липня 2012 року, укладеного нею з ОСОБА_5, та копію виписки з рахунків ПАТ "Діамантбанк" за період з 01 січня 2006 року по 24 грудня 2015 року (а. с. 22-31, 75-80).

Суд першої інстанції вважав надані ОСОБА_2 докази належними та достатніми для підтвердження законності та обгрунтованості заявлених позовних вимог.

Разом з тим, як вбачається з наданих ОСОБА_6 документів земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_4 були придбані ОСОБА_2 в шлюбі з ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 06 жовтня 2011 року. При цьому, як договори купівлі-продажу від 06 жовтня 2011 року, так і договори купівлі-продажу від 14 вересня 2012 року укладені за згодою чоловіка - ОСОБА_1 (а. с. 23, 27).

Надана ОСОБА_2 копія договору купівлі-продажу від 11 липня 2012 року свідчить лише про відчуження позивачкою належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 за 919195 грн. Проте копія даного договору не є доказом розміщення 16 серпня 2013 року отриманих ОСОБА_2 від продажу квартири грошових коштів на вклад в субординований капітал AS «PrivatBank» згідно з договором №SAMRI02000000234859.

Колегія суддів також вважає, що не є належним доказом обґрунтованості заявлених позовних вимог надана ОСОБА_6 копія виписки про рух грошових коштів на відкритих на її ім'я в ПАТ "Діамантбанк" банківських рахунках. Як убачається з виписок рахунку ПАТ "Діамант" ОСОБА_2 обслуговувалась банківською установою по рахунках в гривні з 2007 р. по травень 2015 р., в доларах з 2007 р. по листопад 2011 р. і в євро з 2007 р. по листопад 2011 року. Надходження по гривневому рахунку були як заробітна плата різними сумами від 19.000 грн. до 1500 грн., так і нарахування відсотків на залишок рахунку в середьному до 30 грн. щомісячно. Витратами за даним рахунком було погашення конвертаційних витрат. Надходження по доларовому рахунку були за рахунок безготівкового його поповнення у 2010 році в сумі 17839, 5860, 5938,5809, 5936, доларів США. Надходження по рахунку в євро мало місце у 2009 році в сумі 4000 євро.

Наявність певних грошових коштів на банківських рахунках ОСОБА_2 не є достатнім доказом на підтвердження доведеності заявлених позовних вимог. З даних рахунків не убачається отримання ОСОБА_2 грошових коштів в період розміщення вкладу в євро ОСОБА_1 у AS «PrivatBank».

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані ОСОБА_2 докази не можна вважати достатніми для доведення обґрунтованості та законності заявлених позовних вимог. Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно, заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку AS «PrivatBank» НОМЕР_1 згідно з Договором №SAMRI02000000234859 вкладу в субординований капітал банку від 16 серпня 2013 року, укладеним із ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: АS «PrivatBank», про визнання майна особистою приватною власністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку AS «PrivatBank» НОМЕР_1 згідно з Договором №SAMRI02000000234859 вкладу в субординований капітал банку від 16 серпня 2013 року, укладеним із ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді