Ухвала суду № 69357632, 02.10.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4484/17

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Кондора Р.Ю. і ОСОБА_1, при секретарі: Терпай С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 10 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру стягуваних аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у серпні 2017 р.

Просила збільшити розмір стягуваних аліментів, який був встановлений рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24 січня 2011 р. із відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 із 600 грн. до 1800 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили (а.с.1-5).

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду від 10 серпня 2017 р. (а.с.8) позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу.

ОСОБА_2 просить скасувати цю ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводить про порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Указує, що позов про збільшення розміру аліментів є тотожним позову про стягнення аліментів, так як субєктний склад учасників процесу та матеріального-правові обставини повністю збігаються. Вважає, що відповідно до ч.1 ст.110 ЦПК України правильно звернулася до Мукачівського міськрайонного суду.

Суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що положеннями ч.1 ст. 110 ЦПК України не передбачена підсудність за вибором позивача про зміну розміру аліментів, оскільки ця вимога не є тотожною вимозі про стягнення аліментів.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню із передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, із таких мотивів.

Колегія суддів не погоджується із указаним висновком через його невідповідність нормам процесуального права.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 110 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть предявлятися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

У звязку із цим особа, на користь якої присуджено стягнення аліментів на утримання дитини, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.

Отже, позовні вимоги про збільшення розміру аліментів є різновидом позову про стягнення аліментів, тому відповідно до ч.1 ст. 110 ЦПК України такий позов може предявлятися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Висновок про те, що позов про збільшення розміру аліментів і позов про стягнення аліментів не є тотожними, не заслуговує на увагу як такий, що порушує право позивача на альтернативну підсудність.

За приписами ч.14 ст. 110 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

Відповідно до п.37 постанови №3 пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

За таких умов повернення позовної заяви позивачу з мотивів непідсудності справи Мукачівському міськрайонному суду порушує право позивача на справедливий суд і розгляд справи в розумні строки.

Як убачається із позовної заяви, позивач проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що дає їй право звернутися до Мукачівського міськрайонного суду з позовом за правилами альтернативної підсудності, який включає в себе позовні вимоги про збільшення розміру.

У контексті наведеного суддя суду першої інстанції не мав правових підстав для повернення позовної заяви позивачу, через що постановлена ним ухвала відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню із передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. п.3 ч.1 ст.312, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319, 324 ч.1 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2.Ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 10 серпня 2017 року скасувати, а питання передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Судді: