Ухвала суду № 69354923, 13.09.2017, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/45/17

Провадження 2/222/79/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року Володарський районний суд Донецької області у складі: судді Доценко С.І., при секретарі Павловій І.В., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нікольське Донецької області цивільну справу за позовом:

ОСОБА_2

до ОСОБА_3,

третя особа: Приватний нотаріус Нікольського районного нотаріального округу

ОСОБА_4

про визнання договору дарування недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Нікольського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування будинку 10 по вул.Садовій в с.Малоянісоль Нікольского району Донецької області, який було укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 21.12.2015 року та посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Володарського району Донецької області ОСОБА_4 з тих підстав, що її мати ОСОБА_5, яка за договором є дарувальником протягом шести років, що передували укладенню договору страждала на поведінкові та психічні розлади здоров»я, стояла на обліку в психіатричній лікарні, а тому не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.

В ході судового розгляду позивачем ОСОБА_2 та її представником ОСОБА_6 заявлене клопотання про призначення по справі посмертної судово психіатричної експертизи ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 яка є дарувальником за договором дарування, що оспорюється. На вирішення експертизи просила поставити запитання: 1) Чи страждала ОСОБА_5 будь-яким психічним розладом на момент укладення договору дарування - на 21.12.2015 року; 2) Якщо так, чи могла вона на момент укладення договору дарування розуміти значення своїх дій та керувати ними? З експертною установою позивач та її представник не визначилися.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_1 не заперечувала проти призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, однак подала до суду заяву в якій зазначила, що для вирішення поставлених експерту питань, необхідно визначитись з доказами. Так, амбулаторну карту ОСОБА_5, адреса вул. Грушевського, 10-32 м. Маріуполь, витребувану з Маріупольської міської лікарні № 2, на її думку, не можна враховувати при проведенні експертизи як належний та допустимий доказ так як в зазначеній картці існують виправлення дати надання медичної допомоги, які не завірені належним чином лікарем чи іншим співробітником лікарні (виправлення стосуються дати початку обстеження, нумерація листів амбулаторної картки ) і в цій картці відсутні направлення терапевтів на обстеження ОСОБА_5 до психіатру. Амбулаторну картку ОСОБА_5, витребувану з Маріупольської психіатричної лікарні № 7 також вважає неможливим використовувати для проведення експертизи, так як психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоровю у звязку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. В заяві ОСОБА_2 від 14.11.2016 року, в якій вона просить про обстеження психіатром ОСОБА_5 не має підстав, вказаних в ст. 11 ЗУ «Про психіатричну допомогу». Крім того, лікар-психіатр в своєму висновку вказує,що обстеження проводилось на підставі рішення Володарського районного суду Донецької області, яке не існує. Лікар-психіатр у висновку вказує, про чотири інсульти, які перенесла ОСОБА_5, і все це зі слів дочки та мед документації, але в медичній документації дані факти не підтверджуються жодним записом. Також, на її думку, не може бути прийнята до уваги експертом надана представником позивача-Орловською Н.І. відповідь від 31.07.2017 року за вих.. № 31/07/17р. за підписом архіваріусу ОСОБА_7 КУ «Міська лікарня № 9 Медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту» на адвокатський запит від 27.07.2017 року про наступне: лікарський запит АЦББ був закритий в 2012 році, на його базі було відкрито КУ «Міська лікарня № 9»- Медико-санітарна частина працівників Департаменту Морського флоту»; історія хвороби ОСОБА_5 05/10/ІНФОРМАЦІЯ_2, яка знаходилась на денному стаціонарі а період з 15.12.2006 року по 20.03.2007 року була утилізована; в журналі утилізованих матеріалів є запит про утилізацію історії хвороби ОСОБА_5 Також зазначає, що у вказаній відповіді було використано печатку «Для листків непрацездатності», використання якої не передбачене для відповідей на запити. На адвокатський запит ОСОБА_1 вих.№02/05 від 09.08.2017 року з питанням про правонаступництво лікарського закладу АЦББ та історію хвороби ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходилась на лікування у 2006 році, ОСОБА_8 заступник головного лікаря за вих. № 1181 від 11.08.2017 року, відповів, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на лікуванні в Міській лікарні № 9 в 2006 році не знаходилась і за медичною допомогою не зверталася. Також розпорядженням міського голови №1283 від 27.11.2002 року Азовська Центральна басейнова лікарня на водному транспорті перереєстрована у Комунальний заклад «Маріупольська міська лікарня № 9 медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту». Таким чином, вважає, що проведення експертизи можливе без цих документів. Також зазначає, що експертизу слід доручити експертам Слов'янського відділення судово-психіатричних експертиз при КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Словянськ» за адресою: вул. Заводська, 2, м. Словянськ, Донецької області.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі зокрема, висновків експертів.

Відповідно дост. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 145 ЦПК Українивизначено, що призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема, психічний стан особи.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 16постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті225, частини другої статті1257 ЦК Українисуд відповідно достатті 145 ЦПК Україниза клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Враховуючи те, що позивач просить визнати недійсним договір дарування і в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в момент підписання ОСОБА_5 договору дарування,остання не могла усвідомлювати значення своїх дій, а також зважаючи на те, що для розгляду вказаної справи необхідно знати психічний стан ОСОБА_5, суд вважає за необхідне призначити по справі посмертну судову - психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Слов'янського відділення судово-психіатричних експертиз при КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Словянськ» за адресою: вул. Заводська, 2, м. Словянськ, Донецької області, попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст. ст.384,385 КК України.

Враховуючи, що дійсно в амбулаторній карті хворої ОСОБА_5 Маріупольської міської лікарні № 2 є виправлення дат початку лікування та нумерації сторінок, які не описані та не завірені у встановленому законом порядку, суд вважає , що з метою повного та всебічного і обєктивного розгляду справи перед експертом слід поставити запитання в двох варіантах: з урахуванням зазначеної історії хвороби та без її урахування, про що просить сторона відповідача.

Суд вважає, що амбулаторна картка амбулаторного хворого №41824 на імя ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якій міститься картка амбулаторного хворого №385 від 19.07.1958 року Куйбишевської амбулаторії на імя ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 є амбулаторною карткою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, тому що із показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які є головним лікарем та медичною сестрою Малоянісольської амбулаторії підтвердили, що всі записи в амбулаторній карті на імя ОСОБА_9 стосуються ОСОБА_5 . Особа ОСОБА_5 була встановлена згідно паспорту при перереєстрації пацієнтів лише в 2012 році, а раніше запис про особу робився зі слів пацієнтів. Окрім того витяг з державного реєстру громадського стану підтверджує те, що померла ОСОБА_5 за життя змінила своє імя з «Надія» на «Анастасія».

Не можуть бути використані експертом як доказ відомості , викладені в довідці КУ «Міська лікарня№9» на імя адвоката ОСОБА_6 про те що ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні в лікарському закладі АЦБЛ на денному стаціонарі в період з 15.12.2006 по 20.03.2007 року з діагнозом «геморогічний інсульт 13.12.2006 року з правопорезом правої сторони руки і ноги», а історія хвороби утилізована у звязку із закриттям лікувального закладу АЦБЛ(Азовська Центральна басейнова лікарня на водному транспорті) в жовтні 2012 року ( а с. 206) тому що зазначений документ спростований відповіддю головного лікаря КУ «Маріупольська міська лікарня №9» на адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 та наданими підтверджуючими доказами про те що Азовська Центральна басейнова лікарня на водному транспорті перереєстрована в КУ «Маріупольська міська лікарня №9» 27.11.2002 року та ОСОБА_5 я Георгіївна ІНФОРМАЦІЯ_5 на лікуванні в міській лікарні №9 не перебувала та за медичною допомогою не зверталась. (а.с. 223), а тому довідка на імя ОСОБА_6 є очевидно недопустимим доказом

Вихідні данні: амбулаторна карта на імя ОСОБА_5 КЛПУ ГПБ №7, амбулаторна карта на імя ОСОБА_5 ОСОБА_12 «ЦПМСП№2», амбулаторна карта на імя ОСОБА_5 (ОСОБА_6) Георгіївни №41824 лікарської амбулаторії ЗПСМ №2 с.Малоянісоль.

ОСОБА_13 із Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 18.05.2017 року 19.03.1980 року внесені зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 (відповідача по справі), а саме змінені відомості про мати - «Надія» змінено на «Анастасія». ОСОБА_13 відмітки виправлення імя матері на підставі висновку Володарського р/від. ЗАГС Донецької області, затвердженого розпорядженням Володарського РВК№34 від 27.02.1980 року (а.с.147).

ОСОБА_13 свідоцтва про смерть ОСОБА_5 померла 03.12.2016 року ( а.с.8)

Оспорюваний договір дарування житлового будинку укладений та посвідчений 21.12. 2015 року ( а.с.12-13)

ОСОБА_13 довідки Нікольського територіального центру надання соціальних послуг ОСОБА_5 перебувала на обслуговуванні в період з 29.07.2011 року (а.с. 51)

ОСОБА_13 довідки Нікольського територіального центру надання соціальних послуг з ОСОБА_5 протягом 2014-2015 роки проводились бесіди з психологом, в Журналі обліку наданих психологічних послуг приміток щодо незвичайного стану або неадекватної поведінки ОСОБА_5 не вносилось, а тому підстав ініціювати направлення на обстеження лікарем психіатром не було (а.с. 210)

Не можуть бути використані експертом як доказ відомості , викладені в довідці КУ «Міська лікарня№9» на імя адвоката ОСОБА_6 про те що ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні в лікарському закладі АЦБЛ на денному стаціонарі в період з 15.12.2006 по 20.03.2007 року з діагнозом «геморогічний інсульт 13.12.2006 року з правопорезом правої сторони руки і ноги», а історія хвороби утилізована у звязку із закриттям лікувального закладу АЦБЛ(Азовська Центральна басейнова лікарня на водному транспорті ) в жовтні 2012 року (а с. 206) спростовані відповіддю головного лікаря КУ «Маріупольська міська лікарня №9» на адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 про те що Азовська Центральна басейнова лікарня на водному транспорті перереєстрована в КУ Маріупольська міська лікарня №9 27.11.2002 року та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 на лікуванні в міській лікарні №9 не перебувала та за медичною допомогою не зверталась. ( а.с. 223)

Позивач пояснила, що її мати ОСОБА_5 в 2006 році перенесла 2 інсульти з парезом правої руки. С 2000 начала прогресувати втрата памяті, зявились галюцинації, не розуміла, що робить. Лікувались у дільничного лікаря, а також в приватних лікарнях. В 2014 році її стан погіршився, а тому 21.12. 2015 році вона не могла свідомо укладати договір дарування тому що вона не усвідомлювала свої дії та що відбувається навколо. З 2010 року не писала із-за тремору рук та ніг. В листопаді 2016 року вона забрала її жити до себе, де вона прожила до самої смерті яка настала в грудні 2016 року. Мати її не впізнавала та з кимось розмовляла, постійно кричала. Поясняла, що їй перешкоджають спати присутні «інопланетяни». В 2016 році вона вимушена була викликати лікаря психіатра по рекомендації терапевта. Психіатр робив обстеження на дому. До цього мати, коли перебувала у неї проходила лікування в КУ «ЦПМСП№2», про що є відповідні записи в амбулаторній картці. Від інсульту лікувалась в 2006 році в АЦБЛ (Азовській Центральній басейновій лікарні на водному транспорті), але документи не збереглись тому що лікарня була реорганізована. В 2015 році мати просила її відкрити рахунок в банку на отримання пенсії. В 2016 році ОСОБА_5 оформила у нотаріуса на імя позивачки довіреність, щоб та могла виконувати дії від імені матері. При оформленні довіреності ОСОБА_5 на запитання нотаріуса відповідала, але підписати сама не змогла. На вимогу нотаріуса довіреність підписала стороння особа Медведєва. В 2015 році мати сама розписувалась за отримання банківської картки та перерахунок пенсії на картку. Часом в неї було просвітлення в свідомості.

Відповідач пояснив, що з 2014 року після початку бойових дій він приїхав та почав проживати з матірю ОСОБА_5, яка раніше мала імя «Надія» за адресою вул. Садова 10 в с.Малоянісоль. Проживали в літній кухні, яка обладнана піччю, тому що в будинку була пошкоджена система опалення і там позивачка зробила склад секонд-хенду. Мати хворіла на гіпертонічну хворобу, пила пігулки, які їй виписувались в місцевій Малоянісольській амбулаторії Нікольської ЦРЛ за місцем проживання. Інсультів в неї не було. В лікарнях з приводу інсультів не лікувалась. Весь час до того як позивачка в листопаді 2016 року ні викрала її з дому вона була психічно здоровою людиною, адекватною, спілкувалась з людьми на різні теми, особисто отримувала та розписувалась за пенсію та орендну плату, готувала їжу, вони мали домашнє господарство, яким вона керувала. В 2015 році мати ОСОБА_5 сама запропонувала йому оформити договір дарування будинку, так як на відміну від позивачки, яка мала власне житло, він іншого житла на підконтрольній Україні території не мав. Ніяких відхилень в розумовому плані у неї не було. Вони їздили до нотаріуса, який перед оформленням та посвідченням договору дарування особисто спілкувався з нею на одинці. При укладенні договору були свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15. З нею постійно спілкувалась соціальний працівник яка допомагала їм по господарству. В 2015 році мати загубила паспорт та пенсійне посвідчення, при відновленні документів при отриманні нових самостійно розписувалась. Його сестра в цьому ж році якимось чином оформила довіреність від імені матері та отримала без відома матері дві її пенсії, а також намагалась забрати кошти за оренду землі, але ж їй не вдалося - орендодавець відмовив. З цього приводу був конфлікт, а саме мати посварилась з поштаркою, яка видала за довіреністю дві материні пенсії нібито на придбання вугілля, яке так і не придбала і грошей не віддала. Для вирішення конфлікту до них додому приїжджала голова сільської ради ОСОБА_16, яка спілкуватись з матірю. В 2015 році мати розписувалась особисто на току за земельний пай в ТОВ « Рассвет» . В березні 2016 року він відвіз мати до позивачки, тому що повинен був їхати до Києва. Коли через декілька днів повернувся та поїхав до сестри за матірю, вона вже лежала жовта, квола, не підводилась, не пила та не їла. Він забрав її додому. Дома їй стало краще. Влітку до них приїхала позивачка з своїм адвокатом та намагались забрати мати. Мати не хотіла їхати до позивачки, скаржилась, що вона її кормить якимось пігулками, від який їй становиться погано. Вона їх проганяла з будинку, називала позивачку аферисткою. Відповідач вступився за мати, тому що її намагались забрати силою. В ході сварки сказав позивачці, що б йшла з його дому та повідомив про дарування будинку. Після цього, в листопаді 2016 року в його відсутність, коли він їздив до сина в Єнакієво, а мати залишалась з його дружиною ОСОБА_17, позивачка силою забрала мати з батьківського будинку з с. Малоянісоль, що підтверджується зверненням до поліції, та поставила її на облік в психічну лікарню. В грудні 2016 року мати померла.

Копія висновку ст. о/у Нікольського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області від 23.11.2016 року за результатами перевірки за заявою ОСОБА_17, її заява та рапорт про те що 23.11.2016 року ОСОБА_2Х . приїхала в с.Малоянісоль вул.Садова №10, звідки без дозволу забрала мати ОСОБА_3Х ОСОБА_5.(а.с.64-66)

Довіреність від імені ОСОБА_5 від 15 липня 2016 року про надання ОСОБА_2 права представляти її інтереси та розпоряджатись всім її майном посвідчена приватним нотаріусом Маріупольського територіального округу Донецької області , зареєстрована в реєстрі за №416 ( а.с.45)

Допитаний як свідок представник позивача ОСОБА_6 пояснила, що 31.08.2016 року вона з ОСОБА_2 приїжджала в с.Малоянісоль за адресою проживання ОСОБА_5, яка проживала в своєму будинку в с.Малоянісоль вул.Садова з відповідачем. В 2016 році відповідач став перешкоджати спілкуванню позивача з матірю, т.щ. вважав, що вона давала їй якісь пігулки . Вона представляла інтереси , тому що у матері є оренда землі і їй не виплачувалась орендна плата. ОСОБА_5 перебувала на ліжку в літній кухні, за нею не здійснювався належний догляд. Вона погано впізнавала людей. Дочку спочатку не впізнала. ОСОБА_2 хотіла забрати мати до себе, але ж відповідач заперечував. Вирішили не забирати її тому що вона самостійно не пересувалась, вони не могли її транспортувати. Щодо орендної плати то вона спілкувалась з бухгалтером, секретарем та директором ТОВ «Рассвет», які повідомили, що у відповідача є довіреність від імені матері та він має право на отримання орендної плати. У позивачки був паспорт матері ОСОБА_5, а відповідач зробив їй інший.

Допитаний в якості свідка лікар-психіатр ОСОБА_18 пояснив, що 14.11.2016 року в психіатричну лікарню звернулась дочка ОСОБА_5, яка повідомила, що мати все забуває, має галюцинації, розповідає про інопланетян, зявитись до лікаря не може. В якості інформації була надана ухвала Володарського районного суду, яка є в карточці про потребу в проведенні обстеження. Але він проводив огляд на дому за заявою родичів. Бачив хвору лише один раз. Спілкувався з пацієнткою особисто. Вона самостійно не пересувалась. Лежала в ліжку. Мова була розірвана, не послідовна, жалоб на стан здоровя не предявляла. Була малоінформативна. Казала, що вже стара, що в неї погана память. Руки рухались, ковтательні рефлекси були збережені, чи їла самостійно, він не бачив. Він після спілкування з пацієнтом, її дочкою та ознайомившись з медичними документами, поставив їй діагноз судинну деменцію, яка буде завжди при переліку зазначених в медичних документах пацієнтки діагнозів (церебральний атеросклероз при порушенні мозкового кровообігу 3 ступеню. Розцінив як наслідок перенесених інсультів , які вплинули на її психічне здоровя з урахуванням віку. Так як спілкування з ОСОБА_5 було малоінформативним,більшість інформації отримав від її дочки (позивачки), яка розповіла що мати біля 8 років бачила та спілкувалась з інопланетянами, перенесла інсульти в 2006,2012,2016 роках. Інформацію про інсульти брав із наданих медичних документів Маріупольської міської лікарні №2, які надавались дочкою пацієнтки. Зараз в наданій карточці цієї лікарні він не бачить діагнозів, які б свідчили про наявність у пацієнтки інсультів. Також їй було виставлений діагноз ХМНК 3ступеню, яким зі слів дочки вона хворіла тривалий час, а ХМНК 3 не розвивається за 1-2 роки, ХМНК 3 характеризується високим ступенем склеротичним пошкодженням мозку, а тому, при такому діагнозі, на думку лікаря, пацієнтка за три місяця до дня огляду не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними при оформленні довіреності у нотаріуса.

Допитана як свідок ОСОБА_19 повідомила, що позивач є її подругою, сусідкою, до якою вона часто ходить в гості. Особисто знала її матір. Зазвичай взимку позивачка забирала її до себе із села. В останнє бачила її десь за рік до смерті. Мати була нормальна, іноді заговорювалась, розповідала, що її хтось хапав за ноги під час сну. На що свідок надала їй молитву для читання. Їй було відомо, що восени 2016 році мати перебувала у позивачки, але ж в гості вона не ходила. Тому що позивачка казала, що мати погано почувається.

Допитана як свідок ОСОБА_20 повідомила, що є лікарем-терапевтом ЦПД міської лікарні №2м. Маріуполя. Обслуговує дільницю №49, де проживає ОСОБА_2 (позивач) будинок №10 кв.32 ОСОБА_5 знала давно, ще як діти позивачки були маленькі. Зазвичай до ОСОБА_5 викликали взимку з приводу пневмоній, головних болей. Карточка амбулаторна заведена з недавніх часів, але ж пацієнтку вона знала і раніше. З 2015 року було погіршення стану її здоровя. Зниження памяті, інтелекту, шаткість ходи. Високий тиск відмічений не був. В 2016 році також відмічались головні болі, зниження памяті. Вона поставила їй, згідно записів в картці 22.02.2014 року під час лікування простуди церебральний атеросклероз та ХМНК. Підставою для встановлення ХМНК був вік пацієнтки, та її опитування та огляд (шаткість ходи, забудькуватість, зниження інтелекту) Вона не памятала навіть свій день народження. Інсультів вона не фіксувала. В 2016 році її стан погіршився призначались мемо-препарати в грудні 2016 року бачила її востаннє мова була вязка, невиразна ХМНК 3 ступеню.

Допитана в якості свідка ОСОБА_21 повідомила, що є дочкою позивачки та онукою померлої ОСОБА_5 Років 8 до смерті бабуся скаржилась, що до неї приходять інопланетяни. З 2015 року свідок проживає в м.Одесса та бабусю бачила нечасто. В 2015 році бабуся ходила сама, але з паличкою. Погано їла. Загострення почалось в 2015 році Появились психічні відхилення. В 2016 році в червні бабуся була в плохому стані, свідка не впізнавала.

Допитаний як свідок ОСОБА_15 пояснив, що з відповідачем є однокласниками та односельцями. Сімю знає дуже давно. Знав його мати, яку в селі звали баба ОСОБА_6. Про те що вона за документами «Анастасія» йому відомо не було. Вона ж була матірю позивачки. Відповідач тривалий час в селі Малоянісоль не проживав. Повернувся в село лише в 2014 році та став проживати з матірю в батьківській хаті. Свідок спілкувався з матірю відповідача. Вона усвідомлювала про що розмовляє і що відбувається навколо. За клопотанням відповідача в 2015 році він возив його з матірю в с.Нікольске до нотаріуса. З ними їздила і соціальний працівник ОСОБА_14, яка обслуговувала ОСОБА_5 Нотаріус перед оформленням документів особисто спілкувався з матірю відповідача. Після чого ним було складено документ.

Допитана як свідок ОСОБА_14 пояснила що працює соціальним працівником Терцентру надання соціальної допомоги Нікольского району. З 2011 року та до її смерті обслуговувала ОСОБА_5, яку в селі всі знали як баба ОСОБА_6. Двічі на тиждень вона надавала їй допомогу по господарству. В 2014-2015 роках ОСОБА_5 ще сама готувала їжу, вела домашні справи, вільно спілкувалась. Розпитувала у неї про її батьків. Забутьківастю не страждала борг в магазині памятала до копійки. В 2015-2016 році свідок купала бабусю, прала речі, вбирала приміщення в чому їй допомагав син ОСОБА_5 ОСОБА_3 (відповідач). Скаржилась на головний біль, болі в шлунку, печінці, підвищений тиск. Їздили в Малоянісольску амбулаторію, де їй надавали допомогу. В 2015 році, було холодно, коли вона разом з ОСОБА_5, її сином та ОСОБА_15 їздили в с.Нікольське до нотаріуса щоб оформити договір дарування будинку на відповідача. ОСОБА_5 усвідомлювала, що їде до нотаріуса переоформлювати будинок на сина ОСОБА_22 і особисто говорила, що у дочки є трикімнатна квартира, а дім необхідно оформити на сина ОСОБА_22, який її доглядав. Нотаріус особисто спілкувався з ОСОБА_5 на одинці, потім пішов оформлювати документ. ОСОБА_5 їй сказала, що будинок дарує сину. В серпні 2016 року вона перестала ходити самостійно, але ж була при памяті, всіх впізнавала, про всіх знайомих розпитувала. З 2014 року нею опікувався син. Дочка, приїжджаючи в село до своїх знайомих, не завжди навіть заходила до матері. Якість її соціальної допомоги перевірялась Терцетром та місцевою сільською радою. Так до бабусі приходила періодично голова сільської ради ОСОБА_16, медична сестра та психолог терцентру соціальної допомоги 2 рази на рік складали звіти. В 2015 -2016 році ОСОБА_5 викликала додому голову сільської ради ОСОБА_16 і скаржилась їй, що її дочці ОСОБА_2 безпідставно віддали її пенсію за два місяці і їй ні на що жити. Восени 2016 року дочка забрала ОСОБА_5 до себе в м.Маріуполь, де вона і померла. До самого останнього спілкування в 2016 році, ОСОБА_5 усвідомлювала все що робила і що відбувалось навкруги неї.

Допитана як свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона як голова Малоянісольської сільської ради перевіряла роботу соціальної служби. ОСОБА_5 знала дуже добре, тому що вона колись проживала по сусідству з сестрою. Навідувала її 1 раз в декілька місяців. ОСОБА_5 була при здоровому глузді, розповідала їй про роботу соціального працівника, розмовляли про життя. В останній раз вона навідувала ОСОБА_5 в вересні 2016 року коли начальник пошти видала пенсію ОСОБА_5 її дочці. ОСОБА_5 дуже обурювалась що забрали її пенсію. З нею проживав син ОСОБА_3, на якого вона не скаржилась. Він її доглядав. В вересні 2016 року, коли вона до неї прийшла, то бабуся вже не ходила самостійно. Сиділа чистенька на ліжку та їла виноград. Окрім робочих моментів, вони спілкувались за життя, ОСОБА_5 розпитувала її про її особисте життя, про чоловіка, якого вона знала. Ніяких відхилень в розумовому плану у ОСОБА_5 не було.

Допитаний як свідок ОСОБА_10 повідомив, що є головним лікарем Малоянісольскої амбулаторії. Знав мати позивача і відповідача -ОСОБА_5 як лікар протягом тривалого часу. Але в селі її називали всі ОСОБА_6, а не ОСОБА_5. Тому амбулаторна картка ОСОБА_5 містить відомості про лікування ОСОБА_9 та є помилка в даті народження, тому що картка заведена з 1958 року. Це технічна помилка. Основними скаргами були головні болі, підвищення артеріального тиску, болі в серці, згідно з віковими змінами. Специфічних скарг не було. Їй виставлений діагноз церебральний атеросклероз з гіпертензією. Отримувала адекватне лікування згідно з її станом здоровя. Інсультами, інфарктами не страждала. В 2006 році в неї був судинний криз, отримала адекватне лікування. Якщо б були показання для стаціонарного лікування амбулаторія надавала би направлення на лікування. Виписки про лікування в інших лікувальних закладах дублюються та додаються до амбулаторної карти. Зберігаються в ЦРЛ до 25 років. В останнє оглядав її в червні 2016 року. Скаржилась на головний біль, шум в вухах. При огляді сина не було. Вона сама висловлювала скарги на своє здоровя. Вона орієнтувалась в часі, розповідала, що її турбує, які ліки приймає. Розмовляли не тільки про хворобу, а і про повсякденне життя. Дозировка ліків була стандартна Вона не потребувала специфічних засобів лікування. Свідок впевнений і стверджує, що ніякого ХМНК 3 ступеню у неї не було, а був звичайний церебральний атеросклероз, що відповідало її віку. В 2014 році вона сама дзвонила медичній сестрі на мобільний телефон, і та носила їй ліки згідно рецепту (від тиску, від атеросклерозу,судинні препарати). В неї не було порушення психіки, що передбачає ХМНК 3 ступеню. Якщо б був такий діагноз то свідок як дільничний лікар зобовязаний був би поставити до відома районного психіатра. Вона б потребувала протисудомних ліків. А цього не було.

Допитана в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що працює медичною сестрою в Малоянісольскій амбулаторії. Добре памятає мати позивача та відповідача. Вона неодноразово зверталась по медичну допомогу, яка їй надавалась відповідно до рекомендацій лікаря на дому. Десь за півроку до її смерті в 2016 році вона як медична сестра робила їй уколи. Вона була нормальна бабуся. Розпитувала її за дітей, за батьків, яких знала, памятала всіх по іменам, хвалила свого сина ОСОБА_22, який її доглядав. До того як син приїхав в село, вона дзвонила на її мобільний телефон та просила занести їй ліки від головного болю, від тиску. Щодо неточних відомостей в картці поясняє, що картка спочатку була оформлена на імя ОСОБА_9, та помилково було зазначено невірний рік народження. ОСОБА_9 в селі всі знали як бабу ОСОБА_9. В 2012 році, коли стали оформлювати реєстр пацієнтів були уточнені відомості про пацієнта згідно її паспорту.

Враховуючи, що позивач в своєму клопотанні не визначився з установою яка буде проводити експертизу, її проведення слід доручити найближчій установі, що має право на проведення зазначеної експертиза, а саме: Слов'янському відділенню судово-психіатричних експертиз при КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Словянськ»

До надходження експертного висновку провадження по справі слід зупинити.

Керуючись ст. 143,144, 168,209,210 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача про призначення посмертної судової - психіатричної експертизи - задовольнити.

Призначити по справі посмертну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 03 грудня 2016 року.

Проведення експертизи доручити експертам Слов'янського відділення судово-психіатричних експертиз при КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Словянськ» за адресою: вул. Заводська, 2, м. Словянськ, Донецької області, попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст. ст.384,385 КК України.

На вирішення експертів поставити наступні питання:

1)Чи страждала ОСОБА_5 будь-яким психічним розладом на момент укладення договору дарування будинку 10 по вул.Садовій в с.Малоянісоль Нікольського району Донецької області між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який було укладено 21.12.2015 року з урахуванням всіх представлених медичних документів на імя ОСОБА_5;

2) Чи страждала ОСОБА_5 будь-яким психічним розладом на момент укладення договору дарування будинку 10 по вул. Садовій в с.Малоянісоль Нікольського району Донецької області між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який було укладено 21.12.2015 року, без врахування відомостей викладених в амбулаторній карті №49 Маріупольської міської лікарні № 2?

3)Якщо так, чи могла вона на момент укладення договору дарування будинку 10 по вул. Садовій в с.Малоянісоль Нікольского району Донецької області укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 21.12.2015 року розуміти значення своїх дій та керувати ними з урахуванням всіх представлених медичних документів на імя ОСОБА_5?

4) Якщо так, чи могла вона на момент укладення договору дарування будинку 10 по вул. Садовій в с.Малоянісоль Нікольського району Донецької області укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 21.12.2015 року розуміти значення своїх дій та керувати ними без врахування відомостей викладених в амбулаторній карті №49 Маріупольської міської лікарні № 2 ?

Надати у розпорядження експертів матеріали цивільної справи № 222/45/17 з носіями фіксування судового розгляду технічними засобами ; медичну карту амбулаторного хворого № 41824 на імя ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; карту № 49 Маріупольської міської лікарні № 2 на імя ОСОБА_5, 5.10.1928 р. вул. Грушевського, 10-32; картку КЛПУ ГПБ№ 7 на імя ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також вихідні данні викладені в ухвалі суду.

Витрати, повязані з проведенням експертизи попередньо покласти на позивача ОСОБА_2.

На час проведення посмертної судової - психіатричної експертизи провадження в справі зупинити.

Ухвала про призначення експертизи оскарженню не підлягає. Може бути оскаржена лише в частині зупинення провадження по справі до Апеляційного суду Донецької області протягом 5 днів з дня проголошення.

Суддя С.І. Доценко