Рішення № 69353101, 05.10.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Першого заступника Смілянської місцевої прокуратури на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Куцівка Смілянського району Черкаської області померла його бабуся ОСОБА_7 після смерті якої відкрилася спадщина на земельну частку (пай) площею 3,23 га, яка знаходиться в с. Куцівка Смілянського району в КСП «Правда».

Після її смерті позивач прийняв спадщину так як постійно проживав зі спадкодавцем, вів господарство, доглядав, поховав її, а після смерті вступив в оперативне управління та користування її майном.

02 січня 1991 року ОСОБА_7 заповіла позивачу все своє майно, проте в заповіті вказаний лише належний їй житловий будинок.

ОСОБА_6 вказує, що нотаріально оформити спадщину, а саме земельну частку (пай), він не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. При цьому, нотаріусом було відмовлено позивачу у вчиненні відповідних нотаріальних дій, так як в нього відсутні зазначені документи.

На підставі викладеного, ОСОБА_6 просив суд визнати за ним право власності на земельну частку (пай) площею 3,23 га, яка знаходиться в с. Куцівка Смілянського району Черкаської області в КСП «Правда», згідно сертифікату НОМЕР_1 від 04 серпня 1997 року, належну ОСОБА_7

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2017 року позов задоволено та визнано за ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Правда» розміром 3,23 га в умовних кадастрових гектарах, на яку 4 серпня 1997 року видано сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7

В апеляційній скарзі перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин по справі, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а тому за ним слід визнати право на земельну ділянку, що залишилася після смерті ОСОБА_7

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК УРСР.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 (а.с. 3).

Як видно із сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_3 від 04 серпня 1997 року ОСОБА_7 мала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Правда» розміром 3,23 га в умовних кадастрових гектарах (а.с. 6).

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід урахував ати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсним до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 549 ЦК УРСР вважається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ст.ст. 529, 530 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Виходячи з системного аналізу цивільного законодавства, у справах про спадкування за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, спадкоємці мають право звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, звернення до суду з вимогами про встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року).

Так як спадщина після смерті ОСОБА_7 відкрилася до 01 січня 2004 року, спадкоємцеві необхідно було звертатися до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

За правилами ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В позовній заяві ОСОБА_6 вказував, що нотаріально оформити спадщину він не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а при зверненні до нотаріальної контори йому з цих підстав було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Колегія суддів, перевіривши вказані доводи позивача, приходить до висновку про їх необґрунтованість, виходячи з наступного.

Так, відсутність правовстановлюючого документа для оформлення спадщини, на що посилається ОСОБА_6, суперечить матеріалам справи до яких він разом з позовною заявою додав сертифікат на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 видану ОСОБА_7, що являється правовстановлюючим документом.

Згідно роз'яснень, наданих судам Пленумом ВСУ у п. 23 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У даному випадку у спадкоємця наявні правовстановлюючі документи на ім'я спадкодавця на спірну земельну частку (пай), що свідчить про можливість отримання ним свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

З повідомлення Смілянського державного нотаріуса від 24 січня 2017 року вбачається, що із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 ніхто не звертався, спадкова справа в Смілянській держнотконторі не заводилась (а.с. 15).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає передчасним звернення позивача з вказаним позовом до суду, оскільки ним порушений порядок отримання спадкового майна та відповідного свідоцтва про право на спадщину, оскільки із жодними заявами до нотаріальної контори він не звертався.

Крім того, в позовній заяві позивач вказує, що померла ОСОБА_7 склала заповіт, яким заповіла йому все своє майно, зокрема житловий будинок, проте до матеріалів справи вказаного заповіту ним додано не було та відомостей про отримання ним свідоцтва про право на спадщину за заповітом також ним до суду не надано.

У відповідності до Довідки ВК Куцівської сільської ради від 15.12.2016 року № 117/2-5 в будинку АДРЕСА_1 була зареєстрована та проживала до дня смерті ОСОБА_7 та на день смерті останньої внук ОСОБА_6 проживав разом з нею, який і поховав померлу ОСОБА_7 (а.с. 7).

Саме вказану довідку суд першої інстанції прийняв за належний доказ того, що позивач фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки розпорядився особистими речами померлої та предметами домашнього вжитку.

Проте судова колегія вважає висновки міськрайонного суду передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, що в свою чергу є порушенням норм ч. 4 ст. 60 ЦПК України, оскільки дана довідка підтверджує факт проживання позивача на день смерті з ОСОБА_7 та проведення ним її поховання, однак не свідчить про вступ позивача у фактичне володіння та управління спадковим майном, чи оформлення ним спірної спадщини.

З огляду на вказане, колегія суддів критично оцінює дану довідку як належний доказ, який підтверджує факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після померлої ОСОБА_7

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Першого заступника Смілянської місцевої прокуратури - задовольнити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення набирає законної сили одразу після проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий :

Судді :